Республіка Саха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Саха (Якутія)
Республика Саха (Якутия)
Саха Республиката
Flag of Sakha.svg Coat of Arms of Sakha (Yakutia).png
Прапор Саха (Якутії) Герб Саха (Якутії)
Республіка Саха (Якутія) на карті Росії
Республіка Саха (Якутія) на карті Росії
Столиця Якутськ
Площа

- Усього
- % водн. пов.

1-а

3 103 200 км²
0,6

Населення

- Усього
- Густота

58-а

958.2 тис. [1] (2011)
0,3 осіб/км²

Федеральний округ Далекосхідний
Економічний район Далекосхідний
Автомобільний код 14
Державна мова російська, якутська
Часовий пояс MSK+6 (UTC+10)


MSK+7 (UTC+11)
MSK+8 (UTC+12)

Респу́бліка Саха́ (Яку́тія)[2] (рос. Респу́блика Саха́ (Яку́тия); якут. Саха Республиката) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Столиця — м. Якутськ.

Межує з Чукотським автономним округом, Магаданською областю, Хабаровським краєм, Амурською областю, Забайкальським краєм, Іркутською областю і Красноярським краєм.

Утворено 27 квітня 1922.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Республіка Саха розташована у північно-східному регіоні Сибіру. Якутія — найбільший суб'єкт Російської Федерації та найбільша після відділення Нунавута від Північно-Західних територій Канади адміністративно-територіальна одиниця у світі. Острови: Болдьор-Арита, Голуб-Тьорюр-Арита, Окуоллах-Арита, Ілін-Голуб-Тьорюр-Арита, Ольоте-Арита, От-Ари, Сюгюлдьор-Арита, Швед-Маяктах-Арита.

Часові пояси[ред.ред. код]

Якутія входить в 3 часових пояси (MSK+6 (UTC+10) — західна частина, включаючи Якутськ, MSK+7 (UTC+11) — центральна частина, включаючи Новосибірські острови, MSK+8 (UTC+12) — східна частина).

Історія[ред.ред. код]

Доісторичний та доросійський періоди[ред.ред. код]

Археологами встановлено, що прадавня людина заселила Якутію вже в ранньому палеоліті. Тоді ж з'явилися перші археологічні пам'ятники, датовані від 300 тис. до 3 млн років тому. Найвідоміший і добре вивчений з них — це нижньопалеолітична стоянка Дірінг-Юрях, яка розташована в середньому плині р. Лени. Сенсаційні знахідки якутських археологів на стоянці Дірінг-Юрях дозволили висловити припущення, що формування людей сучасного типу почалося тут 3,2 — 1,8 млн років тому, хоча такий ранній вік Дірінг-Юряхських кам'яних знарядь ще не одержав переконливого доказу. Поки що найдавніші археологічні знахідки датуються 300 тис. років тому.

Починаючи із середини І тисячоліття н. е. на території Якутії з'явилися предки евенів і евенків. Просуванню древніх тунгусомовних мисливців і оленярів із Забайкалля й Приамур'я на північ дали поштовх племена тюркомовних скотарів, що з'явилися в Східному Сибіру. До XIII ст. тунгуські племена розселилися на Середній Лені, Вілюї, Олекмі. Прихід предків якутів у Ленський край змусив тунгуські племена відійти на захід й схід від Лени. Частина тунгуських родів, відтиснута до Охотського моря, розселилася по басейну Колими й Індигірки. Змішавшись із юкагирами й коряками, вони утворили новий народ — евенів.

Найбільший із корінних народів республіки, що дав їй назву якути (самоназва «саха»), займає досить своєрідне положення, яке характеризується особливостями мови, традиційної культури й фізичного вигляду. Незважаючи на приналежність якутської до тюркських мов, у ній простежується великий відсоток слів монгольського (25,5%) і тунгусо-маньчжурського (близько 4%) походження.

Вважається, що тюркомовні племена переселялися на територію сучасної Саха декількома хвилями, остання з яких припадає на XIVXV ст. Згідно з думкою, що етнос пристосовується до певного ландшафту в період свого формування, якути як народність сформувалися в басейні Середньої Лени, тобто на території Центральної Якутії. Тут відбулося остаточне формування саха на основі змішання сторонніх тюркомовних племен із місцевими палеоазіатськими родами, а також зі сторонніми монголомовними хорінцями й тунгусами. Поширення скотарства внесло значні зміни в господарське життя регіону. Предки якутів зуміли зберегти й розвинути конярсько-скотарську структуру свого господарства в екстремальних умовах Півночі, принесли в регіон ремісниче виробництво (ковальське, ювелірне, гончарне й ін.), будівництво жител постійного типу. Уже до початку XVII ст. якутські роди жили в басейнах Індигірки і Яни, просунувши в арктичні райони Саха культуру розведення великої рогатої худоби й табунного конярства. Паралельно йшло формування особливої етнографічної групи північних якутів-оленярів, що перейняли від місцевих тунгуських і юкагирських племен способи ведення господарства в умовах тундри й лісотундри.

У якутських переказах XVII ст. визначається епохою Тигина й тигинідов. Академік О. П. Окладніков називав його «Якутським царем». «Фігура Тигина, — писав О. П. Окладніков у першому томі „Історії Якутії“, — фігура мудрого старця, владики й грізного воїна, обранця самого Улуу Тойона, яким представляли його родичі, уже при житті зливалася на цьому тлі з величними образами епічних богатирів і божеств. Нарешті й сама загибель Тигина була пов'язана з найбільшим історичним переломом у житті якутів — появою росіян на півночі, й змальована у величних рисах епічної драми».

Саха-Якутія в складі Російської держави[ред.ред. код]

Вирішальну роль у долі корінних народів центрального Сибіру відіграла експансія Російської держави. У першій чверті XVII століття так звані козаки-землепрохідці досягли берегів якутської ріки Лени. Засновані підданими Речі Посполитої та Москви зимовища й остроги: Якутськ, Жиганськ, Верхоянськ, Зашиверськ, Среднеколимськ та ін. стали форпостами просування європейських колоністів на північний схід Азії, на Далекий Схід і на північний захід Америки.

1632 на правому березі ріки Лени закладений Якутський острог, що поклав початок майбутньому місту Якутську, нині столиці Республіки Саха (Якутія). Ця дата вважається датою анексії Саха-Якутії Московською державою, хоча на той час сама Московія не володіла повним суверенітетом — титул «московський цар» належав польському королю Владиславу IV.

1638 формально утворений Якутський повіт, який фактично не контролювався Москвою. Вже наприкінці 18 ст. перетворений у Якутську провінцію (1775 рік) і Якутську область (1784 рік) Іркутської губернії.

В XVIII столітті випускники Києво-Могилянської академії розпочали масову християнізацію корінних жителів Сибіру та Саха. З діяльністю православного духівництва пов'язані розвиток народної просвіти й освіти народів Саха, поява літератури національними мовами, поглиблення процесів міжетнічних взаємодій.

Селяни-переселенці із Європи поклали початок рільництву, яке було чуже якутам й екстенсивне в умовах Саха. Окрема сторінка в історії Якутії — перетворення країни у всеросійську каторгу. Заслання московських злочинців почалося ще з 1640-х років. На початку більшість посилалася «у ріллю», «у службу», «у посад». Починаючи з XIX століття якутське заслання здебільшого стає політичним. У засланні в Якутії побували декабристи, герої польського повстання 1863 року, народники, соціал-демократи, українські громадські діячі.

Якутія в роки радянської влади[ред.ред. код]

1917, після падіння династії Романових, представники народу саха утворили національні самоуправління у більшості улусів своєї країни. Фактично, Саха залишалася умовно суверенною до поч. 1921 — часу нової збройної інтервенції більшовиків на територію Саха.

27 квітня 1922 утворена Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (ЯАРСР) у складі РРФСР. Це політичне рішення дало правову, конституційну основу для формування державності в рамках автономної республіки. Максим Аммосов та Платон Ойуунускай — одні із засновників автономної Якутії.

Радянський період історії Якутії пов'язаний із широкомасштабним промисловим визиском її природних багатств, початок якому поклала розробка в 1920-ті рр. золотоносних алданських родовищ. В 1930-ті почалася експлуатація Північного морського шляху, в гирлі ріки Лена побудований морський порт Тіксі; судноплавні й повітряні траси зв'язали раніше важкодоступні райони республіки. В 1950-ті рр. з відкриттям алмазоносних родовищ на заході республіки була створена потужна алмазодобувна промислова інфраструктура, яку обслуговували переважно ув'язнені.

У середині 1970-их років на промислові розробки Саха активно вербуються мешканці України, частка яких у структурі населення країни постійно зростала до середини 1990-их років.

Якутія в Другій світовій війні[ред.ред. код]

У Другу світову війну якути славилися як снайпери. Наприклад, на рахунку Героя Радянського Союзу Ф. М. Охлопкова 429 ворожих солдатів і офіцерів. Всього найвищої військової нагороди СРСР були удостоєні 24 вихідця з Якутії.[3], серед яких, за різними даними було 2 або 3 етнічних якута.[4]

Під час війни в Уральському військовому окрузі з якутів-мисливців були сформовані три окремі лижні бригади у складі 12-го гвардійського стрілецького корпусу — 3-а, 19-а та 40-а. Ці з'єднання мали у своєму складі до 40% якутів і отримали назву Якутські стрільці. 15 лютого 1943-го року бригади прибули на Північно-Західний фронт 15 лютого 1943-го року і майже відразу вступили в бій.

Якутія після 1990 року[ред.ред. код]

Новий етап в історії Якутії почався 27 вересня 1990 р., коли при активній підтримці всього населення республіки була проголошена Декларація про державний суверенітет. У жовтні 1991 заснований пост Президента республіки. Першим Президентом Республіки Саха (Якутія) у грудні 1991 став Михайло Юхимович Ніколаєв. Тоді ж була змінена назва республіки на Республіка Саха (Якутія).

З початку 1990-х років у республіці здійснювався перехід до ринкової економіки в руслі загальноросійських процесів. У результаті поділу власності, лібералізації цін, приватизації підприємств відбулися кардинальні зміни в соціально-економічному устрої й виробничих відносинах. У цей час розвиток економіки республіки усе більше визначається різними формами власності, впливом ринкових регуляторів, впровадженням ринкових механізмів.

У ті роки почався період становлення державності республіки. На федеральному рівні була досягнута згода в тому, що в республіки, що десятиліттями була сировинною базою держави, є право розпоряджатися своїми ресурсами й тим багатством, яке створюється працею людей, що населяють цей суворий край. На початку 1990-х років були прийняті нормативні акти, що зіграли значну роль у житті республіки:

  • Постанова Ради міністрів РРФСР від 23 жовтня 1990 р. № 03 «Про розширення самостійності Якутської — Саха РСР у рішенні соціально-економічних проблем в умовах переходу до ринкових відносин»;
  • Декларація про державний суверенітет республіки;
  • Конституція Республіки Саха (Якутія);
  • Федеративний договір, економічна угода й Угода по розмежуванню власності;
  • Указ Президента РРФСР № 277 від 11 грудня 1991 року «Про повноваження Якутської — Саха РСР у розпорядженні природними ресурсами республіки».

Населення[ред.ред. код]

Населення Якутії становить 955,6 тис. осіб (2013). Питома вага міського населення — 64,9% (2013). Густота населення — 0,31 осіб/км² (2013), одна з найменших серед усіх суб'єктів Російської Федерації.

Статевий склад[ред.ред. код]

Статевий склад та урбанізація населення за даними перепису 2010 р.[5]

Показник Міське населення Сільське населення
Чоловіки 296 573 169 333
Жінки 317 972 174 650
Урбанізація 63,97% 36,03%


Етнічний склад[ред.ред. код]

Динаміка чисельності найбільших національностей Республіки Саха — Якутії за даними переписів.

1926 1939 1959 1979 1989 2002 2010
Якути  235 926  233 273  226 053  313 917  365 236  432 290  466 492
Росіяни  30 156  146 741  215 328  429 588  550 263  390 671  353 649
Евенки  13 145  10 432  9 505  11 584  14 428  18 232  21 008
Українці 138 4 229  12 182  46 326  77 114  34 633  20 341
Евени  738  3 133  3 537  5 763  8 668  11 657  15 071
Татари  1 671  4 420  5 172  10 976  17 478  10 768  8 122
Буряти  11  699  757  4 508  8 471  7 266  7 011
Киргизи  6  19  152  566  1 454  5 022
Вірмени  4  47  295  707  1 138  2 764  3 691
Узбеки  18  142  379  780  1 207  3 332
Таджики  2  239  260  1 105  2 696
Білоруси  21  1 572  2 548  6 769  9 900  4 236  2 527
Всього  285 471  413 198  487 343  851 840  1094 065  949 280  958 528

Динаміка чисельності найбільших національностей у населенні Республіки Саха — Якутії за даними переписів.

1926 1939 1959 1979 1989 2002 2010
Якути  82,64%  56,46%  46,38%  36,85%  33,38%  45,54%  48,67%
Росіяни  10,56%  35,51%  44,18%  50,43%  50,30%  41,15%  36,90%
Евенки  4,60%  2,52%  1,95%  1,36%  1,32%  1,92%  2,19%
Українці  0,05%  1,02%  2,50%  5,44%  7,05%  3,65%  2,12%
Евени  0,26%  0,76%  0,73%  0,68%  0,79%  1,23%  1,57%
Татари  0,59%  1,07%  1,06%  1,29%  1,60%  1,13%  0,85%
Буряти  0,17%  0,16%  0,53%  0,77%  0,77%  0,73%
Киргизи  0,02%  0,05%  0,15%  0,52%
Вірмени  0,01%  0,06%  0,08%  0,10%  0,29%  0,39%
Узбеки  0,03%  0,04%  0,07%  0,13%  0,35%
Таджики  0,03%  0,02%  0,12%  0,28%
Білоруси  0,01%  0,38%  0,52%  0,79%  0,90%  0,45%  0,26%

Частка найбільших національностей у чисельності вікових груп[5]

Вікова група,
років
Чисельність Якути Росіяни Евенки Українці Евени Інші
0 — 4 75 890 55,7%  32,4% 3,0% 0,3% 2,0% 6,7%
5 — 9 67 705 53,3%  34,8% 2,8% 0,5% 1,9% 6,7%
10 — 14 65 125 54,5%  33,0% 3,0% 0,7% 2,2% 6,6%
15 — 19 75 657 58,0%  29,1% 3,2% 0,8% 2,4% 6,6%
20 — 24 91 441 54,1%  32,7% 2,5% 0,8% 1,8% 8,2%
25 — 29 84 596 47,8%  38,1% 2,1% 1,2% 1,5% 9,3%
30 — 34 72 717 42,4%  42,0% 2,0% 2,0% 1,4% 10,3%
35 — 39 67 741 41,2%  41,8% 1,9% 2,9% 1,5% 10,6%
40 — 44 63 169 47,5%  35,0% 2,0% 3,3% 1,4% 10,9%
45 — 49 73 058 46,7%  36,1% 1,8% 3,7% 1,2% 10,5%
50 — 54 73 617 43,3%  40,3% 1,4% 4,2% 1,0% 9,8%
55 — 59 57 534 41,0%  43,8% 1,2% 4,4% 1,0% 8,6%
60 — 64 35 949 41,0%  44,4% 1,2% 4,3% 1,2% 7,9%
65 — 69 15 733 43,7%  41,3% 1,8% 4,3% 1,8% 7,2%
70 і більше 38 559 49,2%  39,5% 1,5% 2,7% 1,1% 6,0%

Національний склад районів, улусів та міст Республіки Саха — Якутія за переписом 2010 р.[5] (улуси — сільськогосподарські райони з переважанням корінних національностей (якутів, евенків, евенів)[6])

Населення, що вказало
національність
Якути Росіяни Евенки Українці Евени Татари Буряти Киргизи Вірмени Узбеки Таджики
Якутськ (міський округ) 285 191 49,2% 39,8% 1,0% 1,4% 0,8% 0,7% 0,9% 1,1% 0,8% 0,7% 0,7%
Абийський улус 4 422 80,1% 8,7% 1,2% 0,5% 7,9% 0,0% 0,3% 0,2%
Алданський район 42 055 3,7% 80,0% 4,9% 3,6% 0,6% 1,1% 0,2% 0,4% 0,6% 0,5% 0,4%
Аллаіховський улус 3 047 39,1% 31,8% 1,2% 1,7% 20,1% 0,4% 0,9% 0,1% 0,1%
Амгинський улус 17 107 92,2% 4,9% 1,3% 0,1% 0,8% 0,1% 0,1%
Анабарський улус[7] 3 500 21,6% 3,7% 22,7% 0,9% 6,4% 0,1% 0,2% 0,3%
Булунський улус 8 982 23,6% 29,1% 25,2% 3,7% 14,2% 0,5% 0,6% 0,3% 0,1%
Верхньовілюйський улус 21 532 98,1% 0,8% 0,5% 0,2%
Верхньоколимський улус 4 679 28,9% 50,1% 0,1% 3,8% 6,2% 0,9% 0,2% 0,2% 0,1% 0,1%
Верхоянський район 12 773 74,0% 15,8% 0,8% 1,6% 4,9% 0,3% 0,3% 0,1% 0,1% 0,1% 0,0%
Вілюйський улус 25 104 84,8% 10,5% 1,5% 1,1% 0,4% 0,4% 0,2% 0,1%
Горний улус 11 681 96,2% 1,1% 0,7% 0,2% 0,6% 0,1% 0,1% 0,3%
Жиганський район[8] 4 296 27,9% 12,8% 55,0% 1,1% 1,2% 0,3% 0,2% 0,2%
Кобяйський улус 13 635 69,3% 20,4% 0,6% 1,0% 6,8% 0,4% 0,3% 0,1% 0,1%
Ленський район 39 117 10,6% 79,5% 0,1% 2,5% 0,1% 1,1% 0,7% 0,9% 0,3% 0,2% 0,6%
Мегіно-Кангаласький улус 30 902 91,4% 5,5% 0,4% 0,2% 0,4% 0,1% 0,1% 0,1% 0,3% 0,6% 0,1%
Мирнинський район 69 117 9,7% 67,9% 0,8% 6,7% 0,2% 2,8% 2,5% 1,1% 0,2% 0,5% 0,1%
Момський район 4 434 68,0% 6,9% 1,0% 0,5% 21,3% 0,2% 0,3% 0,2%
Намський улус 22 178 94,8% 2,8% 1,0% 0,1% 0,6% 0,1% 0,1% 0,1% 0,1%
Нерюнгрінський район 81 161 2,5% 79,7% 1,4% 6,3% 0,2% 2,0% 1,9% 0,3% 0,2% 0,4% 0,2%
Нижньоколимський район 4 655 19,2% 40,8% 0,2% 2,9% 12,9% 1,3% 0,5% 0,2% 0,1% 0,1% 0,1%
Нюрбинський район 25 153 95,0% 3,8% 0,2% 0,2% 0,2% 0,2%
Оймяконський улус 10 049 29,2% 52,7% 0,6% 6,2% 4,3% 1,2% 0,6% 0,2% 0,4% 0,2%
Олекминський район 26 489 43,0% 46,1% 4,7% 0,8% 1,0% 1,8% 0,3% 0,3% 0,4% 0,1% 0,1%
Оленекський район[9] 4 120 20,4% 1,8% 75,7% 0,2% 0,5% 0,2% 0,3%
Середньоколимський улус 7 889 80,3% 10,3% 0,4% 0,5% 6,6% 0,1% 0,1% 0,1% 0,1% 0,1%
Сунтарський улус 24 994 97,6% 1,0% 0,4% 0,1% 0,4% 0,1% 0,1%
Таттинський улус 17 193 98,2% 0,5% 0,5% 0,3%
Томпонський район 13 997 38,6% 44,0% 0,7% 3,4% 6,6% 0,7% 0,5% 0,1% 1,8% 0,5% 0,2%
Усть-Алданський улус 22 056 98,8% 0,3% 0,4% 0,0% 0,2% 0,1%
Усть-Майський улус 8 607 9,1% 57,4% 22,8% 3,5% 1,5% 1,0% 0,3% 0,1% 0,1% 0,2%
Усть-Янський улус 8 007 43,1% 27,2% 1,0% 5,7% 16,6% 0,7% 0,4% 0,2% 0,1% 0,1%
Хангаласький улус 33 362 62,1% 31,4% 1,2% 1,0% 0,9% 0,6% 0,3% 0,2% 0,2% 0,1% 0,2%
Чурапчинський улус 20 319 98,3% 0,4% 0,6% 0,4% 0,1%
Евено-Битантайський улус[10] 2 861 44,5% 0,9% 0,6% 0,2% 53,2% 0,2%
Саха — Якутія 934 664 49,9% 37,8% 2,2% 2,2% 1,6% 0,9% 0,8% 0,5% 0,4% 0,4% 0,3%


Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з населенням понад 7 тисяч мешканців
2007
Якутськ 245,6 Нюрба 9,9
Нерюнгрі 64,9 Ольокмінськ 9,1
Мирний 38,1 Жатай 8,9
Ленськ 24,5 Сунтар 8,9 (2003)
Алдан 23,9 Томмот 8,8
Айхал 16,2 Усть-Нера 8,6
Удачний 15,3 Намці 8,2 (2003)
Чульман 10,5 Чурапча 7,5 (2003)
Покровськ 10,1 Мохсоголлох 7,1
Вілюйськ 10,0 Майя 7,0 (2003)

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Міські округи:

Ріка Амга

Улуси:

Економіка[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Транспортна мережа для Якутії дуже важлива. У наш час активно використовується водний, автомобільний (особливо Амуро-Якутська залізнична магістраль) і повітряний транспорт. У 2004 р. почалося будівництво залізничної лінії, що сполучає Якутськ з Нерюнгрі. Це дозволить приєднати республіку до залізничної мережі всієї Росії до 2010 р. Загальна протяжність залізничної лінії, що будується — 800 км.

Сфера послуг[ред.ред. код]

У Якутії розвивається туризм.

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловість Якутії орієнтована на видобуток і збагачення сировини, тому що республіка багата природними ресурсами. На території Якутії знаходиться найбільше в країні Ельконське уранове родовище з розвіданими запасами близько 344 тис. тонн. Південно-Алданський залізорудний район — важлива база для формування Південно-Якутського територіально-виробничого комплексу.

Основні сектори промисловості:

Сільське господарство[ред.ред. код]

Політичний устрій[ред.ред. код]

Голова республіки[ред.ред. код]

Головою Республіки Саха (Якутія) і її вищою посадовою особою є президент Республіки Саха (Якутія), який також очолює виконавчу владу республіки й виконує свої обов'язки протягом 5 років. Після підписання Президентом РФ В. В. Путіним Федерального закону "Про внесення змін у Федеральний закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації» і у Федеральний закон «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», президент Республіки Саха (Якутія) обирається за поданням Президента РФ Державними Зборами (Іл Тумен) Республіки Саха (Якутія).

Парламент[ред.ред. код]

Вищим представницьким, законодавчим і контрольним органом Республіки Саха (Якутія) є Державні Збори (Іл Тумен) — парламент республіки.

Державні Збори (Іл Тумен) є однопалатним законодавчим органом і складається з 70 депутатів. Збори обираються строком на 5 років.

Уряд[ред.ред. код]

Уряд Республіки Саха (Якутія) представляє виконавчу владу в республіці. Структура й склад уряду визначаються рішеннями президента й Уряду Республіки Саха (Якутія). Наразі уряд Якутії складається з голови (прем'єр-міністр), двох перших заступників голови, п'яти заступників голови, 17 міністрів і трьох голів Держкомітетів.

Свята Якутії[ред.ред. код]

Крім загальноросійських державних офіційних свят, у Якутії відзначаються республіканські державні свята:

  • 27 квітня — День Республіки Саха (Якутія)
  • 21 червня — Національне свято Исиах
  • 27 вересня — День прийняття Декларації про державний суверенітет Республіки Саха (Якутія)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Численность населения РС(Я) на 1 июля 2011 года с учетом предварительных итогов ВПН-2010 года
  2. В українських публікаціях іноді зустрічаються назви «Республіка Якутія (Саха)» та просто «Республіка Якутія».
  3. Уральский государственный горный университет. Якутское сообщество Саха «Аан Дойду»(рос.)
  4. Герои Советского союза по национальностям(рос.)
  5. а б в http://sakha.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/sakha/ru/census_and_researching/census/national_census_2010/score_2010/ Результати Всеросійського перепису населення 2010 р. у республіці Саха — Якутія
  6. http://sakha.gov.ru/districts
  7. Долгано — Евенкійський національний район
  8. Евенкійський національний район
  9. Евенкійський національний район
  10. Евенський національний район
  11. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]