Республіка Саха

Республіка Саха (Якутія)
Республика Саха (Якутия)
Саха Республиката
Прапор Саха (Якутії)	Герб Саха (Якутії)
Республіка Саха (Якутія) на карті Росії
Столиця	Якутськ
Площа; - Усього; - % водн. пов.	1-а; 3 103 200 км²; 0,6
Населення; - Усього; - Густота	58-а; 958.2 тис. (2011); 0,3 осіб/км²
Федеральний округ	Далекосхідний
Економічний район	Далекосхідний
Автомобільний код	14
Державна мова	російська, якутська
Часовий пояс	MSK+6 (UTC+10) ; MSK+7 (UTC+11); MSK+8 (UTC+12)

Респу́бліка Саха́ (Яку́тія)^[2] (рос. Респу́блика Саха́ (Яку́тия); якут. Саха Республиката) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Столиця — м. Якутськ.

Межує з Чукотським автономним округом, Магаданською областю, Хабаровським краєм, Амурською областю, Забайкальським краєм, Іркутською областю і Красноярським краєм.

Утворено 27 квітня 1922.

Географічне розташування [ред.]

Республіка Саха розташована у північно-східному регіоні Сибіру. Якутія — найбільший суб'єкт Російської Федерації та найбільша після відділення Нунавута від Північно-Західних територій Канади адміністративно-територіальна одиниця у світі. Острови: Болдьор-Арита, Голуб-Тьорюр-Арита, Окуоллах-Арита, Ілін-Голуб-Тьорюр-Арита, Ольоте-Арита, От-Ари, Сюгюлдьор-Арита, Швед-Маяктах-Арита.

Часові пояси [ред.]

Якутія входить в 3 годинних пояси (MSK+6 (UTC+9, улітку UTC+10) — західна частина, включаючи Якутськ, MSK+7 (UTC+10, улітку UTC+11) — центральна частина, включаючи Новосибірські острови, MSK+8 (UTC+11, улітку UTC+12) — східна частина).

Історія [ред.]

Доісторичний та доросійський періоди [ред.]

Археологами встановлено, що прадавня людина заселила Якутію вже в ранньому палеоліті. Тоді ж з'явилися перші археологічні пам'ятники, датовані від 300 тис. до 3 млн років тому. Найвідоміший і добре вивчений з них — це нижньопалеолітична стоянка Дірінг-Юрях, яка розташована в середньому плині р. Лени. Сенсаційні знахідки якутських археологів на стоянці Дірінг-Юрях дозволили висловити припущення, що формування людей сучасного типу почалося тут 3,2 — 1,8 млн років тому, хоча такий ранній вік Дірінг-Юряхських кам'яних знарядь ще не одержав переконливого доказу. Поки що найдавніші археологічні знахідки датуються 300 тис. років тому.

Починаючи із середини І тисячоліття н. е. на території Якутії з'явилися предки евенів і евенків. Просуванню древніх тунгусомовних мисливців і оленярів із Забайкалля й Приамур'я на північ дали поштовх племена тюркомовних скотарів, що з'явилися в Східному Сибіру. До XIII ст. тунгуські племена розселилися на Середній Лені, Вілюї, Олекмі. Прихід предків якутів у Ленський край змусив тунгуські племена відійти на захід й схід від Лени. Частина тунгуських родів, відтиснута до Охотського моря, розселилася по басейну Колими й Індигірки. Змішавшись із юкагирами й коряками, вони утворили новий народ — евенів.

Найбільший із корінних народів республіки, що дав їй назву якути(самоназва «саха»), займає досить своєрідне положення, яке характеризується особливостями мови, традиційної культури й фізичного вигляду. Незважаючи на приналежність якутської до тюркських мов, у ній простежується великий відсоток слів монгольського (25,5 %) і тунгусо-маньчжурського(близько 4 %) походження.

Вважається, що тюркомовні племена переселялися на територію сучасної Саха декількома хвилями, остання з яких припадає на XIV–XV ст. Згідно з думкою, що етнос пристосовується до певного ландшафту в період свого формування, якути як народність сформувалися в басейні Середньої Лени, тобто на території Центральної Якутії. Тут відбулося остаточне формування саха на основі змішання сторонніх тюркомовних племен із місцевими палеоазіатськими родами, а також зі сторонніми монголомовними хорінцями й тунгусами. Поширення скотарства внесло значні зміни в господарське життя регіону. Предки якутів зуміли зберегти й розвинути конярсько-скотарську структуру свого господарства в екстремальних умовах Півночі, принесли в регіон ремісниче виробництво (ковальське, ювелірне, гончарне й ін.), будівництво жител постійного типу. Уже до початку XVII ст. якутські роди жили в басейнах Індигірки і Яни, просунувши в арктичні райони Саха культуру розведення великої рогатої худоби й табунного конярства. Паралельно йшло формування особливої етнографічної групи північних якутів-оленярів, що перейняли від місцевих тунгуських і юкагирських племен способи ведення господарства в умовах тундри й лісотундри.

У якутських переказах XVII ст. визначається епохою Тигина й тигинідов. Академік О. П. Окладніков називав його «Якутським царем». «Фігура Тигина, — писав О. П. Окладніков у першому томі „Історії Якутії“, — фігура мудрого старця, владики й грізного воїна, обранця самого Улуу Тойона, яким представляли його родичі, уже при житті зливалася на цьому тлі з величними образами епічних богатирів і божеств. Нарешті й сама загибель Тигина була пов'язана з найбільшим історичним переломом у житті якутів — появою росіян на півночі, й змальована у величних рисах епічної драми».

Саха-Якутія в складі Російської держави [ред.]

Вирішальну роль у долі корінних народів центрального Сибіру відіграла експансія Російської держави. У першій чверті XVII століття так звані козаки-землепрохідці досягли берегів якутської ріки Лени. Засновані підданими Речі Посполитої та Москви зимовища й остроги: Якутськ, Жиганськ, Верхоянськ, Зашиверськ, Среднеколимськ та ін. стали форпостами просування європейських колоністів на північний схід Азії, на Далекий Схід і на північний захід Америки.

1632 на правому березі ріки Лени закладений Якутський острог, що поклав початок майбутньому місту Якутську, нині столиці Республіки Саха (Якутія). Ця дата вважається датою анексії Саха-Якутії Московською державою, хоча на той час сама Московія не володіла повним суверенітетом — титул «московський цар» належав польському королю Владиславу IV.

1638 формально утворений Якутський повіт, який фактично не контролювався Москвою. Вже наприкінці 18 ст. перетворений у Якутську провінцію (1775 рік) і Якутську область (1784 рік) Іркутської губернії.

В XVIII столітті випускники Києво-Могилянської академії розпочали масову християнізацію корінних жителів Сибіру та Саха. З діяльністю православного духівництва пов'язані розвиток народної просвіти й освіти народів Саха, поява літератури національними мовами, поглиблення процесів міжетнічних взаємодій.

Селяни-переселенці із Європи поклали початок рільництву, яке було чуже якутам й екстенсивне в умовах Саха. Окрема сторінка в історії Якутії — перетворення країни у всеросійську каторгу. Заслання московських злочинців почалося ще з 1640-х років. На початку більшість посилалася «у ріллю», «у службу», «у посад». Починаючи з XIX століття якутське заслання здебільшого стає політичним. У засланні в Якутії побували декабристи, герої польського повстання 1863 року, народники, соціал-демократи, українські громадські діячі.

Якутія в роки радянської влади [ред.]

1917, після падіння династії Романових, представники народу саха утворили національні самоуправління у більшості улусів своєї країни. Фактично, Саха залишалася умовно суверенною до поч. 1921 — часу нової збройної інтервенції більшовиків на територію Саха.

27 квітня 1922 утворена Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (ЯАРСР) у складі РРФСР. Це політичне рішення дало правову, конституційну основу для формування державності в рамках автономної республіки. Максим Аммосов та Платон Ойуунускай — одні із засновників автономної Якутії.

Радянський період історії Якутії пов'язаний із широкомасштабним промисловим визиском її природних багатств, початок якому поклала розробка в 1920-ті рр. золотоносних алданських родовищ. В 1930-ті почалася експлуатація Північного морського шляху, в гирлі ріки Лена побудований морський порт Тіксі; судноплавні й повітряні траси зв'язали раніше важкодоступні райони республіки. В 1950-ті рр. з відкриттям алмазоносних родовищ на заході республіки була створена потужна алмазодобувна промислова інфраструктура, яку обслуговували переважно ув'язнені.

У середині 1970-их років на промислові розробки Саха активно вербуються мешканці України, частка яких у структурі населення країни постійно зростала до середини 1990-их років.

Якутія в Другій світовій війні [ред.]

У Другу світову війну якути славилися як снайпери. Наприклад, на рахунку Героя Радянського Союзу Ф. М. Охлопкова 429 ворожих солдатів і офіцерів. Всього найвищої військової нагороди СРСР були удостоєні 24 виихідця з Якутії.^[3], серед яких, за різними даними було 2 або 3 етнічних якута.^[4]

Під час війни в Уральському військовому окрузі з якутів-мисливців були сформовані три окремі лижні бригади у складі 12-го гвардійського стрілецького корпусу — 3-а, 19-а та 40-а. Ці з'єднання мали у своєму складі до 40% якутів і отримали назву Якутські стрільці. 15 лютого 1943-го року бригади прибули на Північно-Західний фронт 15 лютого 1943-го року і майже відразу вступили в бій.

Якутія після 1990 року [ред.]

Новий етап в історії Якутії почався 27 вересня 1990 р., коли при активній підтримці всього населення республіки була проголошена Декларація про державний суверенітет. У жовтні 1991 заснований пост Президента республіки. Першим Президентом Республіки Саха (Якутія) у грудні 1991 став Михайло Юхимович Ніколаєв. Тоді ж була змінена назва республіки на Республіка Саха (Якутія).

З початку 1990-х років у республіці здійснювався перехід до ринкової економіки в руслі загальноросійських процесів. У результаті поділу власності, лібералізації цін, приватизації підприємств відбулися кардинальні зміни в соціально-економічному устрої й виробничих відносинах. У цей час розвиток економіки республіки усе більше визначається різними формами власності, впливом ринкових регуляторів, впровадженням ринкових механізмів.

У ті роки почався період становлення державності республіки. На федеральному рівні була досягнута згода в тому, що в республіки, що десятиліттями була сировинною базою держави, є право розпоряджатися своїми ресурсами й тим багатством, яке створюється працею людей, що населяють цей суворий край. На початку 1990-х років були прийняті нормативні акти, що зіграли значну роль у житті республіки:

Постанова Ради міністрів РРФСР від 23 жовтня 1990 р. № 03 «Про розширення самостійності Якутської — Саха РСР у рішенні соціально-економічних проблем в умовах переходу до ринкових відносин»;
Декларація про державний суверенітет республіки;
Конституція Республіки Саха (Якутія);
Федеративний договір, економічна угода й Угода по розмежуванню власності;
Указ Президента РРФСР № 277 від 11 грудня 1991 року «Про повноваження Якутської — Саха РСР у розпорядженні природними ресурсами республіки».

Населення [ред.]

Населення Якутії становить 950,7 тис. осіб (2005). Питома вага міського населення — 64,2 % (2005), густота населення — 0,3 осіб/км² (2005). Таким чином, густота населення в Якутії є найменшою серед усіх суб'єктів Російської Федерації.

Ґендерний склад [ред.]

Показник	Міське населення	Сільське населення
Чоловіки	296 155	168 062
Жінки	313 844	171 219
Урбанізація	64,26 %	35,74 %

Етнічний склад [ред.]

Національність	Загальна чисельність	%
Якути	432 290	45,54 %
Росіяни	390 671	41,15 %
Українці	34 633	3,65 %
Евенки	18 232	1,92 %
Евени	11 657	1,23 %
Татари	10 768	1,13 %
Буряти	7 266	0,77 %
Білоруси	4 236	0,45 %
Вірмени	2 764	0,29 %
Не вказали національності	2 630	0,28 %

Населені пункти [ред.]

Населені пункти з населенням понад 10 тисяч мешканців
2007

Якутськ	245,6	Нюрба	9,9
Нерюнгрі	64,9	Ольокмінськ	9,1
Мирний	38,1	Жатай	8,9
Ленськ	24,5	Сунтар	8,9 (2003)
Алдан	23,9	Томмот	8,8
Айхал	16,2	Усть-Нера	8,6
Удачний	15,3	Намці	8,2 (2003)
Чульман	10,5	Чурапча	7,5 (2003)
Покровськ	10,1	Мохсоголлох	7,1
Вілюйськ	10,0	Майя	7,0 (2003)

Адміністративний поділ [ред.]

Докладніше: Колишні селища міського типу Якутії

Міські округи:

Ріка Амга

Улуси:

Економіка [ред.]

Транспорт [ред.]

Транспортна мережа для Якутії дуже важлива. У наш час активно використовується водний, автомобільний (особливо Амуро-Якутська залізнична магістраль) і повітряний транспорт. У 2004 р. почалося будівництво залізничної лінії, що сполучає Якутськ з Нерюнгрі. Це дозволить приєднати республіку до залізничної мережі всієї Росії до 2010 р. Загальна протяжність залізничної лінії, що будується — 800 км.

Сфера послуг [ред.]

У Якутії розвивається туризм.

Промисловість [ред.]

Промисловість Якутії орієнтована на видобуток і збагачення сировини, тому що республіка багата природними ресурсами. На території Якутії знаходиться найбільше в країні Ельконське уранове родовище з розвіданими запасами близько 344 тис. тонн. Південно-Алданський залізорудний район — важлива база для формування Південно-Якутського територіально-виробничого комплексу.

Основні сектори промисловості:

Кольорова металургія, переважно алмази й золото (90 % усіх російських алмазів і 24 % золота добувається в Якутії). Акціонерна компанія «АЛРОСА» — найбільший у світі виробник алмазів; друге місце у світі за обсягом продажів
Вугільна промисловість («Якутуголь»)
Виробництво будівельних матеріалів
Лісова й деревообробна промисловість
Машиноремонт
Легка й харчова промисловість

Сільське господарство [ред.]

Пушно-хутряне
М'ясо-молочне
Картопляно-овочеве
Оленярство, конярство та звірівництво

Політичний устрій [ред.]

Голова республіки [ред.]

Головою Республіки Саха (Якутія) і її вищою посадовою особою є президент Республіки Саха (Якутія), який також очолює виконавчу владу республіки й виконує свої обов'язки протягом 5 років. Після підписання Президентом РФ В. В. Путіним Федерального закону "Про внесення змін у Федеральний закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації» і у Федеральний закон «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», президент Республіки Саха (Якутія) обирається за поданням Президента РФ Державними Зборами (Іл Тумен) Республіки Саха (Якутія).

Парламент [ред.]

Вищим представницьким, законодавчим і контрольним органом Республіки Саха (Якутія) є Державні Збори (Іл Тумен) — парламент республіки.

Державні Збори (Іл Тумен) є однопалатним законодавчим органом і складається з 70 депутатів. Збори обираються строком на 5 років.

Уряд [ред.]

Уряд Республіки Саха (Якутія) представляє виконавчу владу в республіці. Структура й склад уряду визначаються рішеннями президента й Уряду Республіки Саха (Якутія). Наразі уряд Якутії складається з голови (прем'єр-міністр), двох перших заступників голови, п'яти заступників голови, 17 міністрів і трьох голів Держкомітетів.

Свята Якутії [ред.]

Крім загальноросійських державних офіційних свят, у Якутії відзначаються республіканські державні свята:

27 квітня — День Республіки Саха (Якутія)
21 червня — Національне свято Исиах
27 вересня — День прийняття Декларації про державний суверенітет Республіки Саха (Якутія)

Див. також [ред.]

2607 Якутія — астероїд, названий на честь території^[5].

Примітки [ред.]

↑ Численность населения РС(Я) на 1 июля 2011 года с учетом предварительных итогов ВПН-2010 года
↑ В українських публікаціях іноді зустрічаються назви «Республіка Якутія (Саха)» та просто «Республіка Якутія».
↑ Уральский государственный горный университет. Якутское сообщество Саха «Аан Дойду»(рос.)
↑ Герои Советского союза по национальностям(рос.)
↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Республіка Саха

[1] Численность населения РС(Я) на 1 июля 2011 года с учетом предварительных итогов ВПН-2010 года

[2] В українських публікаціях іноді зустрічаються назви «Республіка Якутія (Саха)» та просто «Республіка Якутія».

[3] Уральский государственный горный университет. Якутское сообщество Саха «Аан Дойду»(рос.)

[4] Герои Советского союза по национальностям(рос.)

[5] Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]