Ялина
| Ялина | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
Яли́на (Picea Dietrich) — рід шпилькових дерев родини соснових; бл. 50 видів, поширених у помірній і холодній смугах Північної півкулі. В Україні поширена смерека звичайна або європейська (P. abies (L.) Karsten, або P. excelsa Link.), 20 — 40 (50) м заввишки, до 1 м товщини; плодоношення з 15, у насадженнях з 25 — 30 pp.; вік до 150, іноді й 200 pp. C. тіньо- і вологовитривале дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. В Україні С. займає бл. 850 000 га або 12,5 % всіх ліс. порід (третє місце після сосни і дуба). С. поширена насамперед у Карпатах (у Галичині й на Буковині та на сх. і півн.-сх. Закарпатті); у нижчій смузі лісів разом з буком і ялицею, у вищій (понад 900 — 1 200 м) становить суцільні (смерекові) ліси з убогим трав'яним настилом. Менші простори займає С. на Передкарпатті і Розточчі; невеликі острови (звич. як домішка до сосни і дуба) на Підляшші, півд.-зах. Поділлі й Чернігівщині. С. дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні муз. інструментів тощо; кора С. має 7—15 % дубильних речовин. З С. добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у ліс. смугах тощо.
У Карпатах трапляється гірська форма звич. С., яку раніше вважали за окремий вид (P. montana). На Кавказі поширена С. східня [P. orientalis (L.) Link, et Carr.], в озелененні має значення С. енґельманська (P. engelmannii Engelm.) і С. колюча (P. pungens Engelm.).
Зміст |
Ялинка як атрибут [ред.]
Ялинка виступає атрибутом новорічних свят.
У Карпатах деякі селяни над дверима, просто на даху прив’язують ялинку для означення того, що священне Дерево життя божественна енергія сходитиме на хату, на родину[1].
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Picea |
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
Посилання [ред.]
