Ялина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ялина
Ялина європейська (Рісеа abies)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
Надклас: Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Ялина (Picea)
Mill.
Види
Понад 35; дивитись текст.
Picea abies, Ілюстрація, 1887

Яли́на (Picea Dietrich) — рід шпилькових дерев родини соснових; бл. 50 видів, поширених від субтропіків на великій висоті до помірних і холодних районів Північної півкулі. Найпівденніший вид, Picea morrisonicola живе на Тайвані на 23° пн. широти, на висотах 2500-3000 метрів.

Опис[ред.ред. код]

Це вічнозелені дерева 20-60 (-90) м заввишки; крони широко конічні; стовбур прямий. Кора від сірого до червонувато-коричневого кольору, тонка і луската. Бруньки яйцеподібні, на вершині округлюється до гострого, іноді смолисті. Листя окреме, залишається на дереві до 10 років, вершина зазвичай гостра. Шишки ростуть на однорічних гілках. Пилкові шишки ростуть по одному або згруповані, довгасті, від жовтого до фіолетового кольору; пилок проливається навесні. Насіннєві шишки від зеленого до фіолетового кольору, коли зрілі, восени від блідо до темно-коричневого кольору, обмежені в основному верхніми гілками, від яйцевидних до циліндричних. Насіння крилате.

Ялини-рекордсмени[ред.ред. код]

Найтовще дерево з виду Picea sitchensis діаметро на рівні грудей 539 см. Два найвищі записані дерева виду Picea sitchensis 96,7 м і 96,4 м, знаходяться в штаті Каліфорнія. Вік 852 років записаний для виду Picea engelmannii, очевидно, поточний рекорд для роду.

Поширення в Україні[ред.ред. код]

В Україні поширена смерека звичайна або європейська (P. abies (L.) Karsten, або P. excelsa Link.), 20 — 40 (50) м заввишки, до 1 м товщини; плодоношення з 15, у насадженнях з 25 — 30 pp.; вік до 150, іноді й 200 pp.

C. тіньо- і вологовитривале дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. В Україні С. займає бл. 850 000 га або 12,5% всіх ліс. порід (третє місце після сосни і дуба). С. поширена насамперед у Карпатах (у Галичині й на Буковині та на сх. і півн.-сх. Закарпатті); у нижчій смузі лісів разом з буком і ялицею, у вищій (понад 900 — 1 200 м) становить суцільні (смерекові) ліси з убогим трав'яним настилом. Менші простори займає С. на Передкарпатті і Розточчі; невеликі острови (звич. як домішка до сосни і дуба) на Підляшші, півд.-зах. Поділлі й Чернігівщині.

С. дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні муз. інструментів тощо; кора С. має 7—15% дубильних речовин. З С. добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у ліс. смугах тощо.

У Карпатах трапляється гірська форма звич. С., яку раніше вважали за окремий вид (P. montana). На Кавказі поширена С. східня [P. orientalis (L.) Link, et Carr.], в озелененні має значення С. енґельманська (P. engelmannii Engelm.) і С. колюча (P. pungens Engelm.).

Ялинка як атрибут[ред.ред. код]

Ялинка виступає атрибутом новорічних свят.

У Карпатах деякі селяни над дверима, просто на даху прив'язують ялинку для означення того, що священне Дерево життя божественна енергія сходитиме на хату, на родину[1].

Класифікація[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Сосна звичайна Це незавершена стаття про Хвойні.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.