Винники (Жовківський район)
Винники — історична місцевість, колишнє село в межах нинішнього міста Жовкви. Первісна назва Жовкви до 1603 року.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про поселення Винники припадає на 1368 рік. Належало воно тоді шляхтичеві Древенті. Територія села та його околиць була заселена ще в III–II тисячоліттях до нашої ери, про що свідчать знахідки крем'яного знаряддя, глиняного посуду, бронзового скарбу, знайдених під час археологічних розкопок. У XII–XIII століттях територія села й околиць входила до складу Галицько-Волинського князівства. В селі Глинську недалеко від Винник розташоване городище, в якому знайдені сліди дерев'яних споруд, фрагменти кераміки, зброї, прикрас, ґрунтові поховання давньоруського часу. Вчені вважають, що тут було літописне місто Щекотин, згадане в 1241 році. Сама назва села Винники також свідчить про те, що це було княже село, в якому вирощували виноградники (аналогічно — Винники, східна околиця Львова, які згадуються у грамоті XIV століття).
Село лежало на межі Галицького і Белзького давньоруських князівств. Через цю місцевість проходили шлях Галич — Львів — Белз — Холм. У 1398 році Винники згадуються, як село, десятина з якого призначалася костелові в Куликові. На початку XVI ст. Винники — досить велике село, в якому була церква, п'ять ланів, ручний млин, дві корчми.
В 1543 році побудований дерев'яний костел Святої Трійці. З 1560 року Винники згадуються як власність белзького воєводи Станіслава Жолкевського, а з 1588 року — його сина Станіслава. Село розбудовується, споруджуються церкви, другий дерев'яний костел Діви Марії.
Наприкінці XVI століття Винники займали досить значну територію вздовж шляху. Спорудження двох костелів у протилежних кінцях села свідчить про те, що воно вже у XVI столітті було заселене на території пізніших передмість Жовкви. Село розміщувалось на північ від головного шляху, що зумовлено природними географічними умовами, сприятливими для оборони місцевості. З півдня село було захищене ставами, болотистими долинами річки Свині, узгір'ям Гарай. Після руйнівного нападу татар у 1594 році, коли було знищено сусіднє село Нисьменичі, два дерев'яні костели у Винниках, розпочинається укріплення села, будівництво замку.
У 1603 році Винникам надано магдебурзьке право і вони стали називатися Жовквою. А самі Винники стали передмістям нового міста.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Головко В. Жовква // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 163—164. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- М. В. Кубай. Жовква // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
- Сливка Ю. Нестеров // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П.. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 498.
- Barącz S. Pamiątki miasta Żółkwi. — Lwów : P. Piller, 1852. — 139 s. (пол.)
- Winniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 561. (пол.)