Галицьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галицьке князівство
1084 – 1199

Герб of Галицьке князівство

[[Герб Івано-Франківської області|Герб]]

Столиця Галич
Мови Руська
Релігії Християнство
Форма правління монархія
князі
 - 1144 — 1152 Володимирко Володарович
 - 1152 — 1187 Ярослав Осмомисл
Історія
 - Засновано 1084
 - Ліквідовано 1199
Попередник
Наступник
Alex K Peremyshel 2.svg Перемиське князівство
Герб Теребовлі Австрія.gif Теребовлянське князівство
Zvenyhorodl h.png Звенигородське князівство
Галицько-Волинське князівство Alex K Halych-Volhynia.svg
Князівства Київської Русі у 10541132 рр.

Га́лицьке князі́вство — князівство на території сучасної Галичини з центром у місті Галич, в якому з 1084 року правили князі династії Ростиславичів. Князівство займало північно-східні схили Карпатських гір, верхів'я Дністра, Пруту й Серету, на півдні його територія доходила до Чорного моря й Дунаю.

1199 року Роман Великий, об'єднав Галицьке і Волинське князівства в єдину Галицько-Волинську державу.

Історія[ред.ред. код]

У VI ст. слов'янські племена білих хорватів прийшли на зміну кельтським та германським племенам, що населяли Галичину ще в бронзовому віці. Віднайдені городища доруської епохи (Стільсько, Пліснесько) були, ймовірно, столицями племінних князівств. Угорські хроніки[1] згадують, що під час переходу через Карпати вождь угрів (мадярів) Алмош в 898 році гостював у неназваного галицького князя.

За правління Святоплука І (871894) деякі племена хорватів ввійшли до складу Великої Моравії, а після занепаду Великої Моравії галицькі землі частково потрапили під вплив польських і угорських правителів, а частково продовжували існувати як незалежні князівства з центрами, зокрема, в Теребовлі та Стільському[2]. В 993 році після другого походу київського Володимира Святославича на хорватів Галичина була включена до складу Київської Русі. Втім, вже в 1018 році польський король Болеслав I Хоробрий захопив і приєднав галицькі землі до Польщі. Впродовж кількох наступних десятиліть Галичина почергово опинялася під владою київських князів та польських королів.

Утворення незалежного князівства[ред.ред. код]

Пам'ять про незалежні хорватські князівства, проте, збереглася, і в 1084 році в Перемишлі здобув владу князь-вигнанець з династії Рюриковичів — Рюрик Ростиславич. Невдовзі його брати Володар і Василько утвердилися, відповідно, у Звенигороді та в Теребовлі. Завдяки підтримці місцевого населення Ростиславичі змогли втриматися при владі: Ян Длугош згадує про масові повстання проти польської влади в Галичині бл. 1090 року. В 1099 році у битві на Рожному полі об'єднана галицька армія Володаря та Василька Романовичів перемогла військо київського князя Святополка Ізяславича, і того ж року в битві над Вягром, неподалік від Перемишля угорське військо на чолі з Коломаном І.

Рюрик помер 1092 року. В 1097 році Василька, який повертався Любецького з'їзду Рюриковичів, підступно захопив і осліпив князь Давид Ігорович, якому не завадив київський князь Святополк Ізяславич. За підтримки брата Володаря Василько зберіг владу в Теребовлі. Про вагомий політичний вплив Володаря наприкінці ХІ ст. свідчить династичний шлюб його доньки Ірини з Ісааком — сином візантійського імператора Олексія I Комніна (візантійський імператор Андронік I Комнін був сином Ірини і внуком Володаря). В 1144 році Володимирко Володарович закінчив об'єднання галицьких земель в єдине князівство зі столицею у Галичі.

Розквіт і об'єднання з Волинським князівством[ред.ред. код]

Галицьке князівство досягло найбільшої могутності за князювання Ярослава Осмомисла (1152–1187). Після смерті Ярослава настали занепад князівської влади і ослаблення впливу Галицького князівства. З цього скористалися угорські королі, які 1188 року захопили Галич. Проти іноземних загарбників спалахнуло Галицьке повстання 1189 року. У 1189–1199 роках у Галичі правив син Осмомисла Володимир Ярославович.

В 1199 році волинський князь Роман Мстиславич об'єднав Галицьке і Волинське князівства в єдине Галицько-Волинське князівство.

Правителі Галицького князівства[ред.ред. код]

У списку подані князі і правителі Галича починаючи від 1141 року, коли виникло удільне Галицьке князівство, до 1349 року, коли воно було ліквідоване. До списку також включені князі Галицько-Волинського князівства, чий престол знаходився у Галичі чи містах Галичини.

Галицькі князі (за М. Грушевським)
Князь Роки Примітки
Володимирко Володарович 11411153 син перемишльського князя Володаря Ростиславича
Ярослав Осмомисл 11531187 син Володимирка Володаревича
Олег Ярославич 1187 син Ярослава Осмомисла
Володимир Ярославич 11871188 син Ярослава Осмомисла
Роман Мстиславич 11881189 князь волинський
Володимир Ярославич 11891199 вдруге
Роман Мстиславич 11991205 вдруге
Данило Романович 12051206 син Романа Мстиславича
Володимир Ігорович 12061208 з чернігівських князів
Роман Ігорович 12081209 брат Володимира Ігоровича
Ростислав Рюрикович 1210 син Рюрика Ростиславича київського
Роман Ігорович 1210 вдруге
Володимир Ігорович 12101211 вдруге
Данило Романович 12111212 вдруге
Мстислав Німий 12121213 з князів волинських
Володислав Кормильчич 12131214 боярин галицький
Коломан II 12141219 королевич угорський
Мстислав Удатний 1219 з князів києво-смоленських, внук Ярослава Осмомисла по матері
Коломан II 12191221? вдруге
Мстислав Удатний 1221?-1228 вдруге
Андрій Андрійович 12281230 королевич угорський
Данило Романович 12301232 втретє
Андрій Андрійович 12321233 вдруге
Данило Романович 12331235 вчетверте
Михайло Всеволодович 12351236 з князів чернігівських
Ростислав Михайлович 12361238 син Михайла Всеволодовича, з князів чернігівських
Данило Романович 12381264 вп'яте
Шварно Данилович 12641269 син Данила, співправитель князя Льва I Даниловича
Лев I Данилович 12641301? син Данила
Юрій I Львович 1301?-1308? син Льва I
Лев II Юрійович 13081323 син Юрія I
Володимир Львович 13231325 син Льва II
Юрій II Болеслав 13251340 з князів мазовецьких, внук Юрія I
Любарт-Дмитро 13401349 з князів литовських

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  1. Annonymi Belae Regis Notavii de gestis Hungarorum liber II. Are cuitatibus lodomeria et qalici — in Scriptores rerum Hungaricarum. — Budapestini, 1937. — T. II.
  2. Леонтій Войтович. Прикарпаття в другій половині І тисячоліття н. е.: найдавніші князівства // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Вип. 45. — Львів, 2010. — С. 13-54
  • Крип'якевич І. П. Історія України / відп. редактори Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович — Львів: Світ, 1990. — 520 с. / Пам'ятки історичної думки України
  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  • Радянська енциклопедія історії України.- Київ, 1969.- т. 1.