Во-ле-Віконт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа)
Château de Vaux-le-Vicomte
палац Во-ле-Віконт,  фасад на парк бароко
палац Во-ле-Віконт, фасад на парк бароко
Країна Франція Франція
Місто Во
Тип будівлі палац
Архітектурний стиль бароко ,класицизм
Автор проекту Луї Лево, Андре Ленотр
Будівельник Луї Лево, Андре Ленотр
Засновник міністр Ніколя Фуке
Будівництво 1750 р.(?)—1656, перебудови в 19, реставрація в 20 ст.
Основні дати:
1750–1756
Будівлі:
палац, сад бароко, службові флігелі, кухня, оранжерея
Статус Культурне надбання Франції, державний музей-заповідник
Стан задовільний
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа) (Франція)
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа)
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа)

Координати: 48°33′57″ пн. ш. 2°42′50″ сх. д. / 48.56583° пн. ш. 2.71389° сх. д. / 48.56583; 2.71389

Во або замок Во або замок Во-ле-Віконт (фр. Château de Vaux-le-Vicomte) — рівнозначні назви замку 17 століття за 55 км від Парижа, поблизу містечка і замку Фонтенбло. Першим замовником будівництва і володарем замку Во був Ніколя Фуке, міністр фінансів Франції.

Ніколя Фуке (1615-1680)[ред.ред. код]

Худ Едуард Лакретель,Николя Фуке

Походить з департаменту Бретань. На бретонській мові Fouquet означає білка. Мав цю спритну тваринку на своєму гербі.

Мав покровителя в особі кардинала Мазаріні, при нагоді перешкодив конфіскації майна кардинала і зробив все можливе заради повернення Мазаріні в Париж. Той був фактичним володарем Франції після смерті кардинала Рішєльє до повноліття короля Луї 14-го.

1650 року Фуке купує посаду головного прокурора при парламенті Парижа. Мазаріні у 1653 р. віддячив своєму захиснику посадою суперінтенданта фінансів. Казнокрадіїв було багато і до Фуке, і після. Він — один з них. Але Фуке виділявся освітою, витонченими смаками і невгамовною жагою до відкриття талантів.

Необачність призвели до суперництва з молодим королем і, навіть, залицяннями до коханки короля Луїзи де Лавальєр. Авантюрний Фуке не розгледів в зв'язку короля і Лавальєр справжне почуття довготривалого кохання, що було дивом тих часів. Король зачаївся. Але зазіхань на свою владу вже не пробачив. Відбувся арешт і конфіскація майна Фуке. Суд йшов три роки. Але король був наполегливим і наказав замінити заслання на пожиттєве ув'язнення. Помилкою було і охолодження відносин з Мазаріні, а потім і ворожнеча. Фуке помер у в'язниці.

В історію він увійшов не скандалами і аферами, (хоча вони мали місце в його діяльності), а меценатством і підтримкою талантів.

Будівництво замку Во[ред.ред. код]

Замок Во-ле- Виконт, парковий фасад.

Що таке «Во», не знають і самі французи. Зміст назви загубився, а слово залишилося. Фуке замовив проект палацу-замку архітектору Луї Лево (бл. 1612–1670), а парк майстру Ленотру Андре. Показником майстерності обох було те, що їх силоміць перевели на будівництво Версаля після арешту Фуке.

1656 року будівництво замку Во закінчили. Палац мав три поверхи і відкривався на під'їздний шлях парадним двором(курдонером). Сам палац побудували на терасі, яку оточують рови з водою, як згадка про давні замки Франції. В замку Во рови з водою — це лише ще одна з аттракцій. Дивний парк розпланували по-за палацом на невеличкому схилі до річки. Парк займав площу близько 100 га і переходив в мисливські угіддя. Аби нічим не псувати чисту перспективу парку, Фуке наказав переселити селище з мешканцями і змінити напрямок невеличкої річки.

Замок Во мав декілька особливостей (оздоби палацу, багату картинну галерею, рідкісні меблі і гобелени). Один з яскравих елементів замку створив садівник Андре Ленотр: це був небачений парк нового зразку, так званий французький регулярний сад.

Іконографія замку Во[ред.ред. код]

замок Во у 17 столітті, гравюра

Йому пощастило одразу після побудови стати темою багатьох гравюр. Тому ми маємо чудову можливість пізнати первинний вигляд замку і дивного парку. Гравюри 17 ст. ретельно вивчали перед виконанням реставраційних робіт в парку.

Подальша доля. Рятівник Альфред Сом'є[ред.ред. код]

Замок Во. Зала Муз, сучасний вигляд.

Замок міняв власників. Але вцілів і дійшов до 19 століття. Останній власник з роду Шуазель планував зламати палац, а сад розділити на частки і забудувати дачами. Про це дізнався цукрозаводчик-мільйонер Альфред Сом'є і викупив садибу. Замок і дивний сад було врятовано. Родина Сом'є́ зробила все можливе для реставрації саду і замку. З 1965 року садиба Во-ле-Віконт отримала від влади Франції статут державного заповідника.

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
  • Юный художник, № 1, 1995, Ожегов С. «Во-ле-Виконт», с 38-41 (рос)

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]