Во-ле-Віконт
| Палац | |
|
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа)
Vaux-le-Vicomte |
|
 |
|
| Країна | Франція |
| Місто | Во |
| Тип будівлі | палац |
| Архітектурний стиль | бароко ,класицизм |
| Автор проекту | Луї Лево, Андре Ленотр |
| Будівельник | Луї Лево, Андре Ленотр |
| Засновник | міністр Ніколя Фуке |
| Будівництво | 1750 р.( ? )—1656, перебудови в 19, реставрація в 20 ст. |
| Основні дати: 1750-1756
|
|
| Будівлі: палац, сад бароко, службові флігелі, кухня, оранжерея
|
|
| Статус | Культурне надбання Франції, державний музей-заповідник |
Во, замок Во,замок Во-ле-Віконт — рівнозначні назви замку 17 століття за 55 км від Парижа, поблизу містечка і замку Фонтенбло. Першим замовником будівництва і володарем замку Во був Ніколя Фуке, міністр фінансів Франції.
Зміст |
[ред.] Ніколя Фуке (1615-?1680)
Походить з департаменту Бретань. На бретонській мові Fouquet означає бєлка. Мав цю спритну тваринку на своєму гербі.
Мав покровителя в особі кардинала Мазаріні, при нагоді перешкодив конфіскації майна кардинала і зробив все можливе заради повернення Мазаріні в Париж. Той був фактичним володарем Франції після смерті кардинала Рішєльє до повноліття короля Луї 14-го.
1650 року Фуке́ купує посаду головного прокурора при парламенті Парижа. Мазаріні у 1653 р. віддячив своєму захіснику посадою суперінтенданта фінансів. Казнокрадіїв було багато і до Фуке, і після. Він — один з них. Але Фуке виділявся освітою, витонченими смаками і невгамовною жагою до відкриття талантів.
Необачність призвели до суперництва з молодим королем і, навіть, залицяннями до коханки короля Луїзи де Лавальєр. Авантюрний Фуке не розгледів в зв'язку короля і Лавальєр справжне почуття довготривалого кохання, що було дивом тих часів. Король зачаївся. Але зазіхань на свою владу вже не пробачив. Відбувся арешт і конфіскація майна Фуке. Суд ішов три роки. Але король був наполегливим і наказав замінити заслання на пожиттєве ув'язнення. Помилкою було і охолодження відносин з Мазаріні, а потім і ворожнеча. Фуке помер у в'язниці.
В історію він увійшов не скандалами і аферами, (хоча вони мали місце в його діяльності), а меценатством і підтримкою талантів.
[ред.] Будівництво замку Во
Що таке «Во», не знають і самі французи. Зміст назви загубився, а слово залишилося. Фуке замовив проект палацу-замку архітектору Луї Лево (бл. 1612—1670), а парк майстру Ленотру Андре. Показником майстерності обох було те, що їх силоміць перевели на будівництво Версаля після арешту Фуке.
1656 року будівництво замку Во закінчили. Палац мав три поверхи і відкривався на під'їздний шлях парадним двором(курдонером). Сам палац побудували на терасі, яку оточують рови з водою, як згадка про давні замки Франції. В замку Во рови з водою — це лише ще одна з аттракцій. Дивний парк розпланували по-за палацом на невеличкому схилі до річки. Парк займав площу близько 100 га і переходив в мисливські угіддя. Аби нічим не псувати чисту перспективу парку, Фуке наказав переселити селище з мешканцями і змінити напрямок невеличкої річки.
Замок Во мав декілька родзинок(оздоби палацу, багату картинну галерею, рідкісні меблі і гобелени).Найбільшу родзинку створив садівник Андре Ленотр, бо саме тут виник небачений парк нового зразку, так званий французький регулярний сад.
-
Брама в почесний двір
-
-
Садова скульптура
-
Колишні стайні
-
Замкова бібліотека
-
Кужня
-
Візок 18 століття.
-
Ванна кімната
[ред.] Іконографія замку Во
Йому пощастило одразу після побудови стати темою багатьох гравюр. Тому ми маємо чудову можливість пізнати первинний вигляд замку і дивного парку. Гравюри 17 ст. ретельно вивчали перед виконанням реставраційних робіт в парку.
[ред.] Подальша доля. Рятівник Альфред Сом'є
Замок міняв власників. Але вцілів і дійшов до 19 століття. Останній власник з роду Шуазель планував зламати палац, а сад розділити на частки і забудувати дачами. Про це дізнався цукрозаводчик-мільйонер Альфред Сом'є і викупив садибу. Замок і дивний сад було врятовано. Родина Сом'є́ зробила все можливе для реставрації саду і замку. З 1965 року садиба Во-ле-Віконт отримала від влади Франції статут державного заповідника.
[ред.] Джерела
- Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
- Юный художник, № 1, 1995, Ожегов С. «Во-ле-Виконт», с 38-41 (рос)
