Заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У найширшому значенні термін заповідник є синонімом терміна природоохоронна територія.

Заповíдник або заповідник суворого режиму — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Згідно з МСОП класифікується як природоохоронна територія категорії Ia. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою, як резервати тварин і рослин. В Україні перебувають під охороною держави. Головні функції українських заповідників — збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи .

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]