Вулиця Ніщинського (Львів)
| Вулиця Ніщинського Львів | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Професорська колонія, Великі Кривчиці |
| Район | Личаківський |
| Назва на честь | Петра Ніщинського |
| Колишні назви | |
| Копальна бічна, Верхнє Корзо, Нусбаум-Гіляровіча | |
| польського періоду (польською) | Kopalna boczna, Korso Górne, Nusbaum-Hilarowicza |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 570 м |
| Координати початку | 49°50′28″ пн. ш. 24°03′48″ сх. д. / 49.841306° пн. ш. 24.063500° сх. д.Координати: 49°50′28″ пн. ш. 24°03′48″ сх. д. / 49.841306° пн. ш. 24.063500° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′15″ пн. ш. 24°04′03″ сх. д. / 49.837528° пн. ш. 24.067528° сх. д. |
| поштові індекси | 79014[1] |
| Транспорт | |
| Маршрутні таксі | № 39[2] |
| Зупинки громадського транспорту | «Вулиця Ніщинського»[2] |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 4—8, 4а, 10—12, 14, 15, 17, 24—33, 25в, 29а, 29б, 31а, 35, 36, 38, 40[3] |
| Архітектурні пам'ятки | № 4—8, 4а, 10—12, 15, 24, 31—33[4] |
| Заклади культури | Бібліотека-філія № 38 ЦБС для дорослих |
| Поштові відділення | ВПЗ № 14 (вул. Личаківська, 119)[1] |
| Забудова | польський конструктивізм 1930-х, барачна 1950-х, житлова 1960—2000-х років[5] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3150729 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Ніщинського у Вікісховищі | |
Вулиця Ніщинського — вулиця у Личаківському районі[6] міста Львів, місцевості Великі Кривчиці, Професорська колонія. Пролягає від вулиці Ірини Вільде до залізниці[7][8]. Прилучаються вулиці Чумацька, Єпископа Чарнецького, Копальна (двічі), Кривчицька дорога та Казахська.
Історія та забудова[ред. | ред. код]
Вулиця виникла на початку XX століття, у 1929 році отримала офіційну назву Копальна бічна[9]. За проєктом вулиця мала стати частиною новопрокладеної прогулянкової алеї, що сполучала б Кайзервальд з горою Лева та Високим замком[10][11], тому у 1933 році вулицю перейменували на Верхнє Корсо[5][9]. Втім, вже 1936 року вулиця отримала нову назву — Нусбаум-Гіляровича, на честь засновника львівської зоологічної школи Юзефа Нусбаум-Гіляровича[5][9]. Сучасну назву вулиця має з 1946 року, на честь Петра Ніщинського, українського композитора, публіциста та поета-перекладача[5][9][12].
Забудова вулиці почалася у 1930-х роках, коли у цій місцевості, у тому числі і на вулиці Ніщинського, звели за проєктом архітекторів Тадеуша Врубеля, Леопольда Мартина Карасінського та Максиміліана Кочура низку переважно двоповерхових житлових будинків у стилі конструктивізму, які утворили житловий район під назвою Професорська колонія[13]. Також на вулиці є двоповерхові будинки барачного типу 1950-х років, триповерхівки початку 1960-х років, житлові будинки 2000-х років[5]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[4].
Забудова[ред. | ред. код]
№ 2 — будівля колишнього дерматологічного відділення Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця»[14].
№ 14 — триповерховий будинок. У цьому будинку після багаторічного ув'язнення у мордовських таборах з 1985 по 1988 роки мешкав В'ячеслав Чорновіл та його дружина Атена Пашко. Саме тут було відновлено випуск самвидавного журналу «Український вісник», тут зароджувалася Українська Гельсінська спілка[15]. На фасаді будинку у травні 2014 року встановлено меморіальну таблицю (скульптор — Володимир Цісарик) в пам'ять про В'ячеслава Чорновола та його дружину Атену Пашко[16].
№ 27 — одноповерховий будинок, в якому міститься бібліотека-філія № 38 ЦБС для дорослих м. Львова[17]. На фасаді при вході в будинок встановлено інформаційну таблицю, яка сповіщає, що вулицю названо на честь українського композитора Петра Ніщинського.
№ 35 — корпуси колишнього заводу «Мікроприлад»[ru][18]. 11 грудня 2020 року виконавчий комітет Львівської міської ради погодив містобудівні умови і обмеження ТзОВ «Будівельна компанія „Нове місто“» на реконструкцію колишнього заводу «Мікроприлад» під офіси, торгові приміщення та заклади харчування[19].
Світлини[ред. | ред. код]
- Світлини вуличної забудови
-
Житловий будинок на два власники (вул. Ніщинського, 4, 4а) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 6) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 8) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 15) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 24) -
Житловий будинок
(вул. Ніщинського, 33)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.
- ↑ а б Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 5 вересня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ а б в г д 1243 вулиці Львова, 2009, с. 154.
- ↑ Павло Жежнич. Список вулиць Львова (Н). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 2 лютого 2017.
- ↑ Вулиця Ніщинського на картах Google. maps.google.com. Карти Google. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ Вулиця Ніщинського на картах Visicom. maps.visicom.ua. Visicom Maps. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ а б в г Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 43.
- ↑ Вулиці Львова, 2017, с. 591.
- ↑ Личаківське передмістя, 2013, с. 327.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 90.
- ↑ Личаківське передмістя, 2013, с. 328.
- ↑ Укрзалізниця за понад сім мільйонів гривень продає будівлі колишньої лікарні у Львові. varianty.lviv.ua. Варіанти. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.
- ↑ Ірина Шалаковська: «Не можна допустити знищення скверу, що на вул. Ніщинського, 14». lvivrada.gov.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
- ↑ На Львівщині Йосиф Ситник взяв участь у відкритті меморіальної таблиці В'ячеславу Чорноволу та Атені Пашко. zunr.info. ЗУНР.ІНФО. 19 травня 2014. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
- ↑ Публічні бібліотеки Львова. cbs.lviv.ua. Централізована бібліотечна система для дорослих міста Львова. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
- ↑ Інформація про ПрАТ «Мікроприлад». bfg.lviv.ua. Балтік Фінанс Груп. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
- ↑ Корпуси заводу «Мікроприлад» у Львові перебудують під торгово-офісний центр. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — 200 прим. — ISBN 966-7292-78-9.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Ніщинського вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 154. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — 500 прим. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — 607 с. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 337. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Мельник І. В., Загайська Р. Глинянський тракт // Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. — 2-ге, виправлене та доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — 352 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 400 прим. — ISBN 978-966-464-002-9.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Ніщинського П. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 1 листопада 2020.
- Мирослава Ляхович (2 листопада 2016). В нетрі львівського функціоналізму. Замкнутий світ Професорської колонії. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
| ||||||||
| ||||||||||
| |||||||||||||