Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЖИТОМИР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ЖИТОМИР — місто, обласний і районний центр України. Розташов. на берегах р. Тетерів та її прит. Кам’янка (бас. Дніпра). Залізничний вузол. Аеропорт. Нас. 280,1 тис. осіб (2004).

Час заснування Ж. достеменно невід. У межах міста збереглися залишки давньорус. городища 11—13 ст. Перші писемні свідчення про Ж. з’являються лише за литов. доби: 1320 захоплений литовцями, а 1362 остаточно входить до складу Великого князівства Литовського разом з Київським князівством.  Наприкінці 14 ст. місто під назвою «Житомель» згадується в «Списку руських міст, далеких і близьких». У цей час у Ж. будується замок, який стає форпостом на прикордонні з татарами. Останні пустошили місто 1399, 1469, 1482. Магдебурзьке право Ж. отримав 1444. Після перетворення 1471 Київ. князівства на воєводство Ж. стає центром повіту. 1522 пожежа знищила майже все місто і замок. Останній відбудували лише 1540. За Люблінською унією 1569 перейшов під владу Польщі. 1596 Ж. здобув право на проведення щороку 2-х двотижневих ярмарків. 1634—36 житомир. староста Я.Тишкевич збудував монастир кармелітів (див. Кармеліти).

Національна революція 1648—1676 призвела до значного сусп. протистояння на Житомирщині, адже тут мешкало чимало шляхти. Від 1649 Ж. — місто Київського полку, часом навіть сотенний центр, однак близькість кордону з поляками не сприяла його розвитку. За Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 повернувся під владу Польщі. Від 1668, після виведення тер. Києва за межі кордонів Польщі, став гол. містом Київського воєводства Речі Посполитої. У 18 ст. (частково і в 19) Ж. — значний осередок польс. к-ри на Правобережній Україні. 1720 тут відкрито єзуїтський колегіум (див. Єзуїтські школи), 1737 — побудовано костел, фундуються монастирі — єзуїтів (1724), бернардинців (1761), сестер-жалібниць ордену св.Вікентія (1766). Власниками міста були графи Ільїнські. У 18 ст. Ж. перебував у зоні поширення гайдамацького руху.

Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — у межах кордонів Російської імперії. 1796 царський уряд викупив у Ільїнських житомир. землі і спочатку тимчасово, а в 1804 — остаточно затвердив Ж. адм. центром Волинської губернії. Органом міськ. управління деякий час залишався магістрат, але 1837 було створено міську думу та управу. Протягом 19 — поч. 20 ст. місто швидко зростало (1798 — 5,4 тис. мешканців, 1840 — 16,7 тис., 1863 — 38,4 тис., 1897 — 65,9 тис., 1914 — 86,4 тис.). Розвиткові Ж. сприяло прокладення залізниці Ж.—Бердичів (1896), Бердичів—Ж.—Коростень (1914). Бл. третини нас. міста складали поляки, майже пол. (46 % у 1897) — євреї. 1905 у Ж. за сприяння поліції відбувся єврейс. погром.

За часів української революції 1917—1921 у січ. 1918 Ж. був резиденцією евакуйованого з Києва уряду Української Народної Республіки, 1919—20 не раз ставав зоною запеклих боїв Армії Української Народної Республіки з більшовиками.

1923—30 — центр Житомир. округи. Від 1930 — райцентр (з 1932 — у складі Київської області). 22 верес. 1937 набув статусу обл. центру.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від 9 лип. 1941 по 12 листоп. 1943 та з 18 листоп. по 31 груд. 1943 окупований гітлерівцями. В цей час у місті діяли осередки руху Опору, які мали зв’язки з партизан. з’єднаннями С.Маликова, О.Сабурова. В листоп.—груд. 1943 тут відбувалися запеклі бої.

1959—61 побудовано одне з найпотужніших підприємств Ж. — Житомирський льонокомбінат. Великої шкоди місту завдали наслідки аварії на ЧАЕС (див. Чорнобильська катастрофа 1986).

Пам’ятки: келії єзуїтського монастиря (1724); кафедральний костел св. Софії (1737—51) та дзвіниця (1863); магістрат (поч. 19 ст.); семінарський костел Йоанна з Дукли (1842); Поштова станція (серед. 19 ст.); Спасо-Преображенський собор (1864).

У місті народились: Я.Гамарник, Я.Домбровський, Б.Лятошинський, В.Короленко, С.Корольов, композитор М.Заремба, поет О.Ольжич та ін., тут похований В.Боженко. Відкрито обеліск пам’яті жертв табору військовополонених «Богунія».

Література[ред. код]

ІМіС УРСР. Житомирська область. К., 1973; Житомир в історії Волині і України: Тези Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції. Житомир, 7—10 вересня 1994 р. К., 1994;

  • Ярмошик І.І. Житомир древній: Спроба реконструкції історії міста до XV століття. Житомир, 1997;
  • Василюк Г.Д. Житомир. Матеріали до історії міста. Житомир, 2001.

Джерела[ред. код]

Автор: Д.С. Вирський.; url: http://history.org.ua/?termin=Zhytomyr; том: 3

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/ЖИТОМИР&oldid=36325767