Київське воєводство
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Київське воєводство (пол. Województwo Kijowskie) — адміністративно-територіальна одиниця в Україні XV–XVIII ст. Утворене 1471 року — після ліквідації Київського князівства у складі Великого князівства Литовського зі збереженням традицій місцевого самоврядування.
Зміст |
Історія [ред.]
Після 1471 р. Київ став офіційною резиденцією Київських воєвод. Тут розміщувалася воєводська канцелярія і відбувалися засідання київського гродського суду. Серед Київських воєвод найбільш знані: Дмитро Путятич (1492–1505), Костянтин-Василій Острозький (1559–1608), Станіслав Жолкевський (1608-20), Адам Кисіль (1649-53).
Влітку 1482 року кримський хан Менґлі I Ґерай, за намовлянням московського князя Івана ІІІ, вийшов в похід на Київ. 1 вересня він здобув замок, спалив собори і церкви, взяв в полон багато людей. Під час облоги в полон був захоплений і Київський воєвода Іван Ходкевич з дружиною. Менглі-Гірей в подарунок князю Івану вислав віз з награбованим добром з київських соборів і церков, в тому числі іконостас, золоту чашу і діскос з собору святої Софії.
В 1493 році Менглі-Гірей уже разом з великим князем московським Іваном провели спільний похід на Київ і Київщину. Після цього Київ був майже повністю відбудований.
З перетворенням Великого князівства Литовського на шляхетську республіку у 1566 році, шляхта Київського воєводства дістала право скликання повітових сеймиків, де обговорювала питання, висувані на загальнодержавний (вальний) сейм і обирала своїх депутатів на засідання останнього, а також розв'язувала питання місцевого значення.
За умовами Люблінської унії 1569 року Київське воєводство відійшло до Речі Посполитої.
У 1592 і 1596 рр. Києвом оволодівали козаки під час повстань під керівництвом Криштофа Косинського та Северина Наливайка.
За Зборівським договором 1649 року частина воєводства перейшла під гетьманську юрисдикцію.
Андрусівське перемир'я 1667 року визначило перебування правобережних повітів і староств Київського воєводства (без Києва) у складі Речі Посполитої. Після другого поділу Польщі в 1793 році територія воєводства ввійшла до складу Київського і Волинського намісництв.
Після переходу міста Києва під контроль Москви центром воєводства фактично був Житомир.
Адміністративно-територіальний устрій [ред.]
На початку свого існування Київське воєводство складалося з дев'яти повітів — Київського, Житомирського, Любецького, Мозирського, Овруцького, Остерського, Путивльського, Черкаського та Чорнобильського. Але вже у XVI–XVII ст. воно зазнало значних територіальних змін: після литовсько-московської війни 1500–1503 було втрачено Путивльський повіт, а внаслідок укладення Люблінської унії 1569 — Мозирський (його було включено до складу Мінського воєводства). За умовами Андрусівського договору 1667 та ряду інших угод, що були укладені між Росією та Польщею, під контроль Москви перейшла задніпровська частина воєводства з Києвом включно. Після другого поділу Речі Посполитої (1793) Київське воєводство остаточно перестало існувати.
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Київське воєводство |
Література [ред.]
 |
Це незавершена стаття з української історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||||||||||
.svg)
