Газова камера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Газова камера в Дахау

Газова камера — приміщення, призначене для умертвіння людей шляхом отруєння отруйним або задушливим газом.

Винахід[ред.ред. код]

Перша спроба створити газову камеру була проведена в одній з в'язниць штату Невада в 1923 році, з ініціативи тюремного стоматолога на прізвище Тернер. Він пропонував впускати отруйний газ безпосередньо в камеру смертників, коли ті спали, але після невдалого експерименту, внаслідок якого отримали смертельне отруєння двоє наглядачів вирішено було сконструювати окрему прибудову в тюремному дворі. Тернер вважав, що якщо пустити отруйні речовини в камеру смертників під час сну, то вони помруть не відчувши нічого.

Застосування[ред.ред. код]

Газові камери використовувалися для страти засуджених злочинців у США починаючи з 1920-х років. Газові камери широко використовувалися нацистською Німеччиною як засіб вбивства в таборах смерті євреїв, слов'ян і тих, кого нацисти вважали «унтерменшами». Це підтверджується численними свідченнями, а також нацистськими документами. У газових камерах Освенцима і Майданека для масових вбивств застосовувався Циклон Б, а в Треблінці та деяких інших таборах смерті для масових вбивств використовувалися приміщення, в які закачувалися вихлопні гази дизельних двигунів. Відомі випадки використання автомобілів, обладнаних газовою камерою, див Газваген.

У червні 1941 року я отримав наказ встановити в Аушвіці обладнання для винищення євреїв. Коли я обладнав будинок для винищувань в Аушвіці, то пристосував його для використання газу «Циклон Б», який являв собою кристалічну синильну кислоту. Іншим удосконаленням, зробленим нами, було будівництво газових камер з разовою пропускною спроможністю в 2 тисячі чоловік, у той час як у десяти газових камерах Треблінки можна було винищувати за один раз тільки по 200 чоловік у кожній.

Рудольф Гьосс, свідчення на Нюрнберзькому процесі[1].

Аж до кінця XX століття газові камери застосовувалися також у Сполучених Штатах Америки для виконання смертної кари. Востаннє (станом на січень 2012 р.) газова камера використовувалися 4 березня 1999, коли в Арізоні був страчений Волтер ЛаҐранд. В даний час законодавства п'яти штатів допускають використання газової камери: Штат Порядок застосування Примітки Арізона За вибором засудженого поряд зі смертельною ін'єкцією Тільки якщо вирок був винесений до 15 листопада 1992 Вайомінг Якщо смертельна ін'єкція буде визнана неконституційною - Каліфорнія На прохання засудженого, за замовчуванням застосовується смертельна ін'єкція Верховний суд Каліфорнії визнав газову камеру «жорстоким і незвичайним покаранням» Міссурі За вибором поряд зі смертельною ін'єкцією Закон не пояснює, хто робить вибір — засуджений або судові органи Меріленд За вибором засудженого поряд зі смертельною ін'єкцією Тільки якщо злочин було скоєно до 25 березня 1994 Цей метод неодноразово піддавався критиці як досить болісний; смерть нерідко наступала далеко не відразу. Так, при страті вбивці двох людей Дональда Хардінга в Арізоні 6 квітня 1992 смерть наступила лише через 11 хвилин; присутнього при страті прокурора штату знудило. Для прискорення настання смерті засудженим зазвичай радили глибоко дихати, тобто брати активну участь у власній карі, що також вважається неетичним. Все це привело до того, що в даний час газова камера в США вже досить давно не застосовувалася і в осяжному майбутньому її використання на практиці малоймовірно.

Гази, що застосовуються в газовій камері[ред.ред. код]

Нацистська Німеччина[ред.ред. код]

У нацистській Німеччині в таборах смерті газові камери використовувалися для масового знищення в'язнів Циклоном Б Крім стаціонарних газових камер використовувалися також пересувні моделі на автомобільній базі, так звані «душогубки», де отруєння проводилося за допомогою чадного газу з вихлопної труби в непроникному кузові.

США[ред.ред. код]

У США для страти застосовується синильна кислота, що готується на місці розчиненням ціанідів в сірчаній кислоті. У 1995 році Стюарт А. Крек (англ. Stuart A. Creque) запропонував використовувати для страти в газовій камері чистий азот, яким замінюється звичайне повітря [2]. Перебування в атмосфері чистого азоту викликає втрату свідомості менш ніж за хвилину без будь-яких неприємних відчуттів. Оскільки азот є природним компонентом повітря, він не має смаку, кольору і запаху, простий в отриманні і, на відміну від синильної кислоти, не представляє небезпеки в разі витоку з газової камери.

Примітки[ред.ред. код]