Галіна Біренбаум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галіна Біренбаум
Народилася 15 вересня 1929(1929-09-15)[1] (94 роки)
Варшава, Польська Республіка[2]
Країна  Ізраїль
 Республіка Польща
Діяльність письменниця, перекладачка, поетка
Галузь поезія
Знання мов польська
Членство Асоціація письменників Польщі
Роки активності 1986 — тепер. час
Magnum opus Надія помирає останньоюd
Нагороди
офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Badge "Well-deserved for Warsaw"

Галіна Грінштайн, у шлюбі Біренбаум (івр. הלינה בירנבאום‎; пол. Halina Birenbaum; 15 вересня 1929(19290915), Варшава, Польща) — польсько-ізраїльська письменниця, поетеса, перекладачка та активістка, яка пережила Голокост.

Життя[ред. | ред. код]

Народилася у Варшаві в родині Якуба Грінштайна (пол. Jakub Grynsztajn) та Поли (пол. Pola), колишньої Перл (пол. Perl), до шлюбу Київської (пол. Kijewska); Галіна була наймолодшою з трьох дітей і єдиною донькою[3].

Після окупації Польщі Німеччиною будинок родини опинився на території Варшавського гетто[4][5]. Після його знищення в липні 1943 року їх на короткий час перевели до Майданека, а потім до Аушвіца. Вона пережила примусову евакуацію табору, марш смерті в січні 1945 року, з Аушвіца до міста Водзіслав-Шльонський[6], а звідти її перевезли до Равенсбрюка, а в лютому — до Нойштадт-Глеве, звідки її звільнила Червона армія у травні 1945 року[7]. Її матір убили в Майданеку, а батька — у таборі смерті Треблінка.

У 1947 році через антисемітизм емігрувала до Ізраїлю, де одружилася з Хаїмом Біренбаумом (івр. חיים בירנבאום‎) і народила двох синів. До кінця 1950 року працювала у кібуці. Проводить багато часу із ізраїльською, польською та німецькою молоддю, розповідаючи про свій ранній досвід.

Творчість[ред. | ред. код]

Галіна Біренбаум (Школа імені Яна III Собеського, Варшава, Польща, 2018)

Життя та смерть під час німецької окупації Польщі та мученицька смерть польських євреїв у гетто та таборах смерті є головними темами прозової та поетичної творчості Біренбаум. Її твори, частково написані польською, а частково івритом, перекладені багатьма мовами, зокрема англійською, французькою, німецькою, японською та іспанською.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • «Надія помирає останньою» (пол. Nadzieja umiera ostatnia), 1967. Перекладено англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською, японською та івритом
  • «Повернення на землю предків» (пол. Powrót do ziemi praojców), 1991
  • «Крик за пам'яттю» (пол. Wołanie o pamięć), 1999
  • «Далека й близька луна. Зустрічі з молоддю» (пол. Echa dalekie i bliskie. Spotkania z młodzieżą), 2001
  • «Життя кожному дороге» («Życie każdemu drogie»), 2005
  • «Моє життя почалося з кінця. Збірка віршів тієї, хто пережила Голокост» (пол. Moje życie zaczęło się od końca. Wiersze Zebrane Poetki Ocalałej Z Zagłady), 2010
  • «Ще питають» (пол. Wciąż pytają) 2011
  • «Я шукаю життя в мертвих. інтерв'ю з Галіною Біренбаум» (пол. Szukam życia u umarłych, Wywiad z Haliną Birenbaum), 2013
  • «Це не дощ, це люди» (пол. To nie deszcz, to ludzie), 2019

Вірші[ред. | ред. код]

  • «Навіть коли я сміюся» (пол. Nawet gdy się śmieję)
  • «Не про квіти» (пол. Nie o Kwiatach)
  • «Словами неможливо передати» (пол. Jak można w słowach)

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #119366827 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Halina Birenbaum: Ma jeunesse et le siècle de l'Holocauste, accessed 23 January 2017.
  4. P. Cywiński, Marsz Śmierci w pamięci ewakuowanych więźniów Auschwitz, Oświęcim 2016, p. 41. in Polish
  5. Na dnie piekła. Z Haliną Birenbaum, polsko-izraelską pisarką, poetką rozmawia Monika Tutak-Goll. Wysokie Obcasy (Dodatek do Gazety Wyborczej) (пол.): 8. 21 April 2018.
  6. P. Cywiński, Marsz Śmierci w pamięci ewakuowanych więźniów Auschwitz, Oświęcim 2016, p. 41.
  7. Halina Birenbaum: Das Leben als Hoffnung, accessed 23 January 2017.
  8. Uchwała nr LXII/1663/2018 z 01-03-2018 w sprawie nadania Honorowego Obywatelstwa Miasta Stołecznego Warszawy (пол.). Biuletyn Informacji Publicznej m.st. Warszawy. 1 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]