Географічна ізоляція

Географічна ізоляція — це просторова, територіальна, кліматична ізоляція, коли внаслідок географічних перешкод припиняється міграція (потік генів) і панміксія. Як географічні перешкоди можуть виступати океанічні і морські протоки, річки для сухопутних організмів і суша — для водних.

Ефективність океанічних і морських проток як географічних перешкод відома давно. Так, А. Р. Уоллес виявив значні відмінності між островами Балі і Ломбок по біоті: протока між ними відокремлює орієнтальну фауну від австралійської. Дарвін вивчав результати просторової ізоляції на Галапагоських островах. Великі річки часто виступають як географічні перепони для сухопутних організмів. Так, Дніпро є межею ареалів двох видів ховрахів: на правому березі мешкає крапчастий, а на лівому — сірий.

Для донних морських організмів (бентосу) непереборною перешкодою є великі океанічні простори і великі океанічні хребти. Для абісальних тварин непереборною перешкодою є неглибокі ділянки моря. Суша виступає як непереборна перешкода для риб і водних безхребетних. Панамський перешийок сформувався 2—5 млн років тому, коли відбулося зближення Північної та Південної Америк. Після утворення перешийка, перш ніж єдині популяції почали дивергувати, із загальної іхтіофауни сформувалися атлантична і тихоокеанська. З досліджених 1200 видів риб тільки 6% зустрічаються по обидва боки перешийка, а решта — відрізняються.

Вододіл Уральського хребта розмежовує ареали тритонів: до Уральських гір зустрічається європейський тритон, за Уралом — живе сибірський тритон. Як ізолюючого фактора можуть виступати кліматичні перепони. Так, заєць-біляк має ареал в лісовій зоні, а заєць-русак — у степовій.

Див. також

• Ізоляція (біологія)
• Видоутворення
• Еволюція
• Міграція
• Потік генів
• Популяція
• Релікт
• Теорія відтіснених реліктів
• Ендемік

Література

1. Абдурахманов Г.М., Лопатин И.К., Исмаилов Ш.И. Основы зоологии и зоогеографии. - М.: Академия, 2001. - 496 с.
2. Воронов А.Г., Дроздов Н.Н., Криволуцкий Д.А., Мяло Е.Г. Биогеография с основами экологии. - М.: Изд-во МГУ, 1999. - 392 с.
3. Воронов А.Г., Дроздов Н.Н, Мяло Е.Г. Биогеография мира. - М.: Высшая школа, 1985. - 271 с.
4. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография. - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001.-304 с.
5. Дроздов Н.Н , Мяло Е.Г. Экосистемы мира. - М.: ABF, 1997. - 340 с.
6. Леме Ж. Основы биогеографии. - М.: Прогресс, 1976. - 308 с.
7. Петров К.М. Биогеография с основами охраны биосферы: - Спб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2001. - 376 с.

Ресурси Інтернета

• Для видообразования не нужны барьеры [Архівовано 29 квітня 2012 у Wayback Machine.]