Герцшпрунг (місячний кратер)
| Герцшпрунг лат. Hertzsprung | ||||
.png) | ||||
| 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д.Координати: 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. | ||||
| Небесне тіло | Місяць | |||
| Діаметр | 570[1] км | |||
| Середня глибина | 4500 [1] м | |||
| Епонім | Е. Герцшпрунг (1873—1967) — данський астроном | |||
| У базах даних | SAI-index=2 | |||
 Герцшпрунг у Вікісховищі | ||||
.jpg)
Кратер Герцшпрунг ( лат. Hertzsprung) - величезний кратер в екваторіальній області зворотного боку Місяця, один з найбільших місячних кратерів . Діаметр - 570 км , координати центру - 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. . Носить ім'я данського астронома Ейнара Герцшпрунга . Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1970 році .
За розмірами Герцшпрунг перевищує деякі місячні моря видимої сторони. Однак, на відміну від них, лише невелика частина його площі покрита лавою. Це відноситься і до інших ударних структур зворотного боку Місяця: масштаб вулканічних вивержень там був набагато меншим, ніж на видимій стороні. Таким чином, Герцшпрунг є таласоїдом (ударний басейн, не заповнений темною лавою) і називається кратером, а не морем.
Опис[ред. | ред. код]
Цей кратер утворився в нектарскому періоді [2] в результаті падіння великого астероїда. Він являє собою багатокільцеву западину. Чітко виражені два кільця: 570 км в діаметрі (основне) і 270 км (внутрішнє). Крім того, в кратері є сліди і інших кілець (400 км і 140 км в діаметрі). Середня глибина Герцшпрунга - 4,50 км, об'єм - 640 000 км3 висота валу - 1,06 км. У межах внутрішнього кільця поверхня більш гладка і молода, ніж зовні. Це говорить про те, що вона покрита лавою, що вилилась значно пізніше утворення кратера. З кратером пов'язана негативна гравітаційна аномалія : гравітаційне прискорення там знижене на 45 мГал.
Герцшпрунг істотно зруйнований наступними ударами, які залишили на ньому безліч менших кратерів. Його вал на північному сході перекритий 120-кілометровим кратером Майкельсон, а на заході - 100-кілометровим кратером Вавилів. Інші найближчі сусіди Герцшпрунга - кратери Лукрецій на південному сході, Еванс на південному заході, Чосер на заході, Грігг на півночі.
Герцшпрунг покритий викидами від удару, що утворив басейн Моря Східного. На ньому багато вторинних кратерів цього басейну (утворених тілами, викинутими при цьому ударі). Деякі з таких кратерів утворюють ланцюжки. Зокрема, південну частину кратера Герцшпрунг перетинає ланцюжок Лукреція. Променевої системи Герцшпрунг не має.
Сателітні кратери[ред. | ред. код]
Ці кратери, розташовані всередині кратера Герцшпрунг і на його краю, носять його ім'я з додаванням великої латинської літери:
- Утворення сателітного кратера Герцшпрунг S відноситься до нектарського періоду [2] .
- Утворення сателітного кратера Герцшпрунг V відноситься до пізньоембрійської епохи .
Див. також[ред. | ред. код]
- Список кратерів на Місяці
- Місячний кратер
- Морфологічний каталог кратерів Місяця
- Планетна номенклатура
- Селенографія
- Мінералогія Місяця
- Геологія Місяця
- Пізнє важке бомбардування
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Spudis, P. D. & Adkins, C. D. Morphometry of Basins on the Moon: New Results from Clementine Laser Altimetry : [англ.] // Lunar and Planetary Science : journal. — 1996. — Vol. 27 (March). — С. 1253—1254. — Bibcode: 1996LPI....27.1253S.
- ↑ а б Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Stockstill_1998", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "gazetteer", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
<ref> з назвою "Wood_2004", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.Література[ред. | ред. код]
- Найбільший місячний кратер [Архівовано 19 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Andersson, LE; Whitaker, EA, (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] . NASA RP-1097.
- Bussey, B .; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2 .
- Cocks, Elijah E .; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 0-936389-27-3 .
- McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. Retrieved 2007-10-24.
- Menzel, DH; Minnaert, M .; Levin, B .; Dollfus, A .; Bell, B. (1971). «Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU». Space Science Reviews 12: 136.
- Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 0-304-35469-4 .
- Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 0-521-33500-0 .
- Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 0-913135-17-8 .
- Whitaker E. A. {{{Заголовок}}}. — Cambridge University Press, 2003. — 264 p. — ISBN 9780521544146.
- Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 1-85233-193-3 .
Посилання[ред. | ред. код]
- Карти: північно-західна [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.], північно-східна [Архівовано 30 березня 2021 у Wayback Machine.], південно-західна [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] і південно-східна [Архівовано 29 березня 2021 у Wayback Machine.] частини кратера
- Герцшпрунг [Архівовано 31 травня 2018 у Wayback Machine.] на The-Moon Wiki