Гладіолус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гладіолус
'Sword Lilly'
'Sword Lilly'
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні
Клас: Однодольні
Порядок: Холодкоцвіті
Родина: Півникові
Рід: Гладіолус
Види
біля 250 видів
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Gladiolus
ITIS logo.jpg ITIS: 43293
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 49747
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gladiolus

Гладіо́лус, косарики — рід багаторічних бульбоцибульних рослин родини півникових з дуже гарними квітами. Латинська (та і українська також) назва походить від — «меч» і пов'язана з тим, що листя гладіолуса за формою нагадують направлені в небо шпаги. Батьківщина — тропічні та субтропічні райони Африки, Середземномор'я, середні Європа та Азія, західний Сибір. Рід включає близько 250 видів, з яких 163 походять із південної частини Африки, 10 з Євразії, 9 ростуть на Мадагаскарі.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Бульбоцибулини гладіолуса

Рослини багаторічні, бульбоцибулинні. Стебла прямі, поодинокі, облистнені, 50-150 см заввишки. Листки тонкі, лінійні або мечоподібні 50-80 см завдовжки, блакитно-зеленого кольору, змикаються навколо стебла, надаючи йому додаткової міцності. Квітки зібрані в однобічне, двостороннє або спіральне колосовидне суцвіття до 80 см довжиною, середньощільне або щільне. Квіти сидячі з простою лійковидною оцвітиною з шести неоднакових зрощених частин, різної величини і форми. Плід — тристулкова коробочка. Багато насіння, вони кругле або овальне, коричневе. Бульбоцибулини округлі, поновлюються щорічно, вкриті плівчастими лусочками від білого до чорно-вишневого забарвлення.

Історія використання та селекції[ред.ред. код]

Близько 300 р. до н. е. бульбоцибулини гладіолусів вживали в їжу, запікаючи їх або використовуючи в якості основи для коржів, розмелюючи разом з цибулею.

У I столітті до н. е. гладіолуси згадуються Плінієм у зв'язку з їх нібито магічною силою уберігати воїна від загибелі і приносити перемогу. Для досягнення цієї мети воїну необхідно було повісити на шию бульбоцибулини гладіолуса як амулет.

Діоскорід описав дикорослі види гладіолусів (Гладіолус segentum) у 50-ті роки н. е.

У середні століття борошно з гладіолусів додавали при випіканні хліба.

У XVII- XVIII століттях гладіолуси використовували в лікувальних цілях, як сечогінний засіб у годуючих матерів або як болезаспокійливе при зубному болю.

Південноафриканські види гладіолусів з'явилися у Європі лише в XVII столітті, ставши родоначальником більшості сучасних видів. У 1807 році англієць Вільям Герберт отримав перші міжвидові гібриди гладіолусів, схрестивши декілька південноафриканських видів. Саме тоді зародився декоративний інтерес до гладіолуса.

Бельгійський селекціонер М. Беддінгауз, придворний садівник з Енгхіна, в 1837 році вивів перші гібриди літньоквітучих гладіолусів, що отримали назву Гентський гладіолус (Gladiolus gandavensis), кількість яких до 1880 року нараховувала близько двох тисяч.

У 1887 у з'явився примуловидний гладіолус (Gladiolus primulinus).

У США гладіолуси потрапили в кінці XIX століття, де селекціонером Амосом Кундердом в 1907 році був виведений сорт гладіолусів з гофрованими квітками.

Галерея[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Джерела[ред.ред. код]

  • Goldblatt, P., (1990). Phylogeny and classification of Iridaceae.- Ann. Missouri Bot. Gard.- 77:607-627.
  • Peter Goldblatt, J.C. Manning (1998)- Gladiolus in southern Africa : Systematics, Biology, and Evolution, including 144 watercolor paintings; (Fernwood Press, Cape Town)