Гніздівка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гніздівка звичайна
Neottia nidus-avis plants.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Орхідні (Orchidaceae)
Підродина: Epidendroideae
Рід: Neottia
Вид: Гніздівка звичайна
Біноміальна назва
Neottia nidus-avis
(L.), Rich.

Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) — травяниста рослина родини Орхідні (Orchidaceae).

Наукове значення[ред.ред. код]

Євросибірський вид на південно-східній межі суцільного ареалу.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста сапрофітна кореневищна рослина заввишки 20-45 см. Стебло світло-буре. Листки лусковидні. Квітки жовтувато-бурі, досить великі, з медовим ароматом, зібрані у довге китицевидне суцвіття. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням, рідше вегетативно (кореневищами). Насіння проростає під землею за участю гриба. Надземний гін розвивається на 9- 10-й рік і через два місяці після цвітіння всихає. Часом суцвіття не може пробитися на поверхню ґрунту і тоді квітки запліднюються під землею (для них характерна клейстогамія). Іноді насіння проростає прямо в коробочці. Сціофіт. Мезофіт.

Поширення[ред.ред. код]

Закарпаття, Українські Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп - спорадично, у пн. частині Лівобережного Степу, в Криму (переважно в гірських районах) - рідко. Вид поширений у Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Малій Азії, Зх. Сибіру.

Місця зростання[ред.ред. код]

Тінисті листяні, мішані, рідше соснові ліси, переважно в місцях з розрідженим трав'яним покривом серед опалого листя або хвоїнок.

Чисельність[ред.ред. код]

Локальні популяції трапляються спорадично; рослина зростає поодинці або невеликими групами. Спостерігається тенденція до скорочення.

Причини зміни чисельності[ред.ред. код]

Руйнування місць зростання, негативний вплив рекреації та лісовпорядкувальних робіт, зривання на букети.

Заходи охорони[ред.ред. код]

Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Вид охороняється на території заповідників: Карпатському (біосферний), Розточчя (природний), Криму, а також багатьох заказників і пам'яток природи. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій.

Посилання[ред.ред. код]