Гобой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Oboj.jpg

Гобо́й (італ. oboe, від фр. hautbois — високе дерево) — дерев'яний духовий музичний інструмент сопранового регістру. Діапазон — від b до f3 або a3. Ноти для гобою пишуться в скрипковому ключі відповідно реальному звучанню.

З'явився у Франції в середині XVII століття в результаті реконструкції Шалмею. Велике значення для еволюції гобою мало винайдення на початку XIX століття Т. Бемом системи клапанів, спочатку застосоване для флейти. Згодом французькі майстри Гійом Трибер, Франсуа і Люсьєн Лоре пристосували винайдення Бема і для гобою, таким чином надавши інструменту сучасного вигляду.

Будова[ред.ред. код]

Інструмент являє собою пряму конічну трубку і складається з трьох частин — верхнє, нижнє коліно та розтруб. Ширина каналу становить 4 мм у місця входження тростини в корпус, 16 мм у кінця нижнього коліна (на довжині 480 мм), потім розширюється до 38 мм у розтруба (довжина ділянки 110 мм).

У верхнє коліно вставляється подвійна тростина, за допомогою якої видобувається звук. Довжина стовбура — близько 60 см. Стовбур має 25 отворів, 22-24 з яких закриваються клапанами. Виготовляють гобой з чорного (ебенового) або тукового дерева. Основний матеріал для клапанів - мельхіор. Кожен клапан підганяється під форму інструмента, шліфується, полірується й покривається тонким шаром нікелю або срібла. Подвійна тростина являє собою пару пружних тонких очеретяних пластинок, щільно з'єднаних одна з одною і вібруючих під дією струменю повітрю, що вдмухує музикант. Якість тростини має важливе значення для інструмента і часто виготовляється самими гобоїстами, адаптованою під свої потреби.


Різновиди гобою[ред.ред. код]

В сучасній музичній практиці використовуються наступні різновиди інструменту:

  • Гобой-піколо, або Мюзет in F або in Es, найвищий із різновилів гобою, застосовується дуже рідко.
  • Гобой д'аму́р (in A), альтового регістру з маленьким вигнутим есом (особливою трубкою, на яку насаджується тростина) і грушоподібним розтрубом.
  • Англійський ріжок (in F), з вигнутим есом і грушоподібним розтрубом
  • Існують також такі екзотичні різновиди гобою як басовий та контрабасовий гобої, проте вони використовуються надзвичайно рідко.

Крім того з кінця XX століття спостерігається зростання інтересу до барокових різновидів гобою, серед яких:

  • Бароковий гобой, подібний сучасному гобою, але без клапанів
  • Бароковий гобой д'амур
  • Гобой да каччіа ("Мисливський гобой")

Використання[ред.ред. код]

У симфонічному оркестрі використовується звичайно два або три гобої. Партії англійського ріжка або гобоя д'амур (якщо такі передбачені) виконуються одним з гобоїстів. В партитурі для симфонічного оркестру партія гобоїв пишеться між партіями флейт та кларнетів.

Традиційно саме гобой задає настроювання оркестру по ноті ля першої октави. Це пов'язано з тим, що завдяки невеличкій тростині гобой найменше підданий розстроюванню, проте і підстроїти гобой можна лише в дуже обмеженому діапазоні.

Також гобой широко використовується як сольний інструмент. Одним із перших концертні п'єси для гобою писав Франсуа Куперен ("Королівські концерти"), значну частину репертуару гобою складають твори барокової та класичної епохи, зокрема концерти для гобою писали А.Вівальді, Г.Ф. Гендель, Й. Гайдн, В.А. Моцарт. У XIX столітті серед популярних творів для гобою - Концерт для гобою Белліні, Концертіно для англійського ріжка Доніцетті, три романси для гобою і фортепіано Р.Шумана. У XX столітті сольні твори для гобою писали К.Сен-Санс, Ф.Пуленк, Б.Мартину

Посилання[ред.ред. код]