Гобой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гобо́й (іт. oboe, від фр. hautbois - високе дерево) - музичний інструмент родини дерев'яних духових інструментів. Виник у Франції в середині 17 ст. в результаті реконструкції Шалмею.

Сучасний гобой належить до сім'ї дерев'яних музичних інструментів з подвійною тростиною, сформувався внаслідок тривалого й складного шляху розвитку. Джерела його походження сягають в глибини віків задовго до початку нашої ери. Є прямою конічною трубкою з трьох частин — верхнє, нижнє коліно та розтруб. У верхнє коліно вставляється подвійна тростина, за допомогою якої видобувається звук. Довжина стовбура — близько 60 см. Стовбур має 25 отворів, 22-24 з яких закриваються клапанами. Виготовляють гобой з чорного(ебенового) або тукового дерева.

Розрізняють гобої: барокний гобой ,що не має клапанів,німецької та французської системи. Діапазон - від (b) до f³ (a³)

• Різновиди гобою: малий гобой (in G, рідко уживаний), Гобой д'аму́р (in A), Англійський ріжок (in F), басовий габой (геккельфон, рідко уживаний). В партитурі для симфонічного оркестру партія гобоїв пишеться між партіями флейт та кларнетів

[ред.] Посилання

• Російський сайт про гобой
• Ноти для гобою
• Радiо Гобой FM