Франсіс Пуленк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсіс Пуленк і Ванда Ландовська

Франсіс Жан Марсель Пуленк (фр. Francis Jean Marcel Poulenc; *7 січня 1899, Париж, Франція — †30 січня 1963, там же) — французький композитор, піаніст, критик, учасник групи французької шістки.

Життєвий і творчий шлях[ред.ред. код]

Народився у глибоко релігійній патріархальній сім’ї. З п’яти років починає навчатися грі на фортепіано: спочатку під орудою матері, потім — у племінниці Сезара Франка Буте де Монвель. З п’ятнадцяти років вчиться у класі фортепіано Р. Віньєса, а дещо пізніше — у класі композиції і поліфонії Ш. Кьоклена. В ранні роки захоплювався творчістю Шабріє, Дебюссі, Равеля. Великий вплив на нього мала музика Стравінського.

11 грудня 1917 року відбулась прем’єра «Негритянської рапсодії» Пуленка для струнного квартету, флейти, кларнета і баритона, що зробила ім’я композитора відомим. З 1920-го входив до «Французької шістки», що знаходились під певним впливом Е.Саті й відстоювали національну специфіку музичної мови проти іноземних впливів. В 20-х роках Пуленк здебільшого працює у жанрі вокальної та інструментальної мініатюри. Перший крупний твір — балет «Лані» був написаний Пуленком у 1923 році на замовлення С.Дягілева. Починаючи з 1933 р. багато виступав як акомпаніатор разом зі співаком Пьером Бернаком, першим виконавцем багатьох вокальних творів Пуленка. Наприкінці 1930-х років Пуленк примикає до Народної музичної федерації, а в роки окупації бере участь у русі Опору.

Творчість Ф.Пуленка охоплює широке коло жанрів причому якщо ранній творчості Пуленка властиві переважно легкі, концертні твори, він нерідко користувався джазовими ритмами, знаходив незвичайні інструментальні фарби. Такими є відомі цикли фортепіанних п'єс Пуленка — «Вічні рухи», «Сюїта», «Експромти», «Прогулянки», а також соната для кларнета й фагота, соната для фортепіано в 4 руки та інші, в цих п'єсах відбилося і блискуче володіння Пуленка фортепіано.

Пуленк багато писав на тексти сучасних йому поетів (Кокто, Елюар, Арагон, Аполлінер, Ануй), та на тексти поета 16 в. Ронсара. Вокальні цикли «Вірші Ронсара» (Poemes de Ronsard, 1924—1925) і «Галантні свята» (Fetes galantes, 1943) — у числі найбільше, що виконують часто творів, композитора. Пуленк був першокласним акомпаніатором при виконанні власних вокальних творів. Вокальним творам Пуленка властива мелодійність. Спираючись на традиції французької народної пісенності, розвивав також принципи музичного інтонування К. Дебюссі й вокальної декламаційності М. П. Мусоргського. Залишаючись переважно в рамках тональної системи, Пуленк використав ускладнені гармонічні засоби (багатотерцієві структури, елементи політональності).

Зріла творчість Пуленка включає значну кількість творів великої форми, зокрема опери — буфонну «Грудей Тирезія» (Les Mamelles de Tiresias, 1944), трагічну «Діалоги кармеліток» (Les Dialogues des Carmelites, 1957), а також лірико-психологічну монооперу «Людський голос» (La voix humaine, 1959).

Список творів[ред.ред. код]

для солістів, хору й оркестру-

  • кантата Засуха (Scheresses, на стихи Е. Джеймса, 1937),
  • Stabat Mater (1950),
  • Gloria (1959),
  • Sept Ropons des tonobres (для сопрано (дитячий голос), дитячого й чоловічого хорів, 1961);

для оркестра

  • симфоніетта (1947), сюїти й ін.;

концерти для інструментів з оркестром

  • Сільський концерт для клавесина (Concert champatre, з малим оркестром, 1928, присвячений В. Ландовській),
  • для органа, струнного оркестра і литавр (1938),
  • для 2 фортепіано (1932),
  • для фортепіано (1949);

для фортепіано

  • Вічні рухи (Mouvements perpetuels, 1918),
  • 5 інтермеццо (1920-21),
  • Прогулянки (Promenades, 1924),
  • французька сюїта (Suite française, 1935; використано теми зі збірника танців композитора 16 ст. К. Жервеза),
  • 8 ноктюрнів (1929-38),
  • 15 імпровізацій (1932-59) та ін.;

камерні інструментальні ансамблі;

хори з інструментальним супроводом

  • Літанії до Чорної Богоматері (Litanies à la Vierge noire , для жіночого або дитячого хору й органа або струнного оркестру, 1936);

хори a cappella-

  • 7 хорів на вірші Г. Аполлінера й П. Елюара (1936), Меса G-dur (1937),
  • кантата "Образ людини" (Figure humaine, на вірші Елюара, для подвійного змішаного хору, 1943),
  • 8 французьких пісень на стародавні народні тексти (Huit chansons fransaises, 1945);

для голосу з оркестром-

  • Світська кантата "Бал-маскарад" (Le bal masque, на текст M. Жакоба, для баритона або сопрано й камерного оркестру, 1932),
  • Селянські пісні (Chancons villageoises, на вірші М.Фомбьора, 1942);

для голосу з інструментальним ансамблем-

  • Негритянська рапсодія (Rhapsodie negre, для баритона, 1917),
  • Бестіарій (6 пісень на вірші Аполлінера, 1919),
  • Кокарди (3 пісні на вірші Ж. Кокто, для тенора, 1919);

для голосу з фортепіано- романси на вірші Елюара, Аполлінера, Ф. Гарсіа Лорки, Жакоба, Л. Арагону, Р. Десноса;

музика для драматичного театру, кіно й ін.


Література[ред.ред. код]

  • Journal de mes mélodies. Par Francis Poulenc avec préface d'Henri Sauguet. Texte établi par La Société des Amis de Francis Poulenc. Editions Grasset (1964).
  • Journal de mes mélodies. Par Francis Poulenc avec préface de Denise Duval. Texte intégral établi et annoté par Renaud Machart. Cicéro Éditeur en co-édition avec les Editions Salabert. Paris (1993).
  • Correspondance 1910—1963. De Francis Poulenc. Editions Myriam Chimènes. Paris / Fayard, (1994).
  • A Bâtons Rompus. Écrits radiophoniques de Francis Poulenc précédé De Journal de Vacances et suivi de Feuilles Américaines. Editions Actes Sud.
  • Dialogues des carmélites. Par Francis Poulenc. Editions Actes Sud. Collection Opéras de Marseille (2006).
  • Жукова Олена Августівна. Фортепіанна творчість Франсіса Пуленка в контексті французьких клавірних традицій. : Дис... канд. наук: 17.00.03 - 2009.
  • Пуленк Ф. Письма. Л., 1970
  • Пуленк Ф. Я и мои друзья. Л., 1977
  • Филенко Г. Французская музыка первой половины ХХ века. Л., 1983

Джерела і посилання[ред.ред. код]