Двозначність
У логіці двозначність («називання двох різних речей одним ім'ям») — це неформальна помилка, яка є наслідком використання певного слова/виразу в кількох значеннях під час аргументації.[1][2]
Це різновид неоднозначності[en], яка виникає через фразу, що має два чи більше різних значення, а не через граматику чи структуру речення.[1]
Помилка чотирьох термів[ред. | ред. код]
Двозначність у силогізмі (ланцюг міркувань) породжує помилку чотирьох термів (quaternio terminorum). Нижче наведено приклад:
- Усі осли [тварини] мають довгі вуха.
- Карл — осел [простодушна людина].
- Тому у Карла довгі вуха.
Тут двозначне словосполучення — це метафоричне використання слова «осел» для позначення простодушної чи огидної людини замість віслюка.
Помилка Мотта-і-Бейлі[ред. | ред. код]
Двозначність також може використовуватися для об'єднання двох схожих позицій, однієї скромної, яку легко захистити, а іншої — набагато суперечливішої. Сперечальник висуває суперечливу позицію, але коли йому заперечують, вони наполягають на тому, що вони просувають лише більш скромну позицію.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Damer, T. Edward (21 лютого 2008). Attacking Faulty Reasoning: A Practical Guide to Fallacy-Free Arguments. Cengage Learning. с. 121—123. ISBN 978-0-495-09506-4.
- ↑ Fischer, D. H. (June 1970), Historians' fallacies: toward a logic of historical thought, Harper torchbooks (вид. first), New York: HarperCollins, с. 274, ISBN 978-0-06-131545-9, OCLC 185446787
