Подумайте про дітей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Введені заяви з різними розмірами та шрифтами на білому тлі. Усі твердження містять фразу «думайте про дітей»
Подумайте про дітей.

Подумайте про дітей (також «А як щодо дітей?») — це кліше, яке переросло в риторичну тактику.[1][2][3] У буквальному сенсі це стосується прав дитини (як у обговореннях дитячої праці).[4][5][6] У дебатах, однак, це заклик до жалості, який використовується як звернення до емоцій, і тому він стає неформальною логічною помилкою .[1][2][3]

Art, Argument, and Advocacy (2002) стверджував, що апеляція замінює судження на емоцію у дебатах.[1] Етик Джек Маршалл написав у 2005 році, що популярність фрази пов'язана з її здатністю обмежувати раціональність, зокрема у дискурсі про мораль.[2] Прихильники цензури закликали «Подумайте про дітей», щоб захистити дітей від уявної небезпеки.[7][8] Community, Space and Online Censorship (2009) стверджував, що класифікація дітей інфантильним способом як невинних, які потребують захисту, є формою одержимості концепцією чистоти.[7] У статті 2011 року в Journal for Cultural Research зазначається, що ця фраза виросла із моральної паніки.[9]

Це було закликом у фільмі Мері Поппінс 1964 року Disney, коли персонаж місіс Бенкс благав няню не кидати їх і «думати про дітей!»[10] Фраза була популяризована як сатиричне посилання на анімаційну телевізійну програму Сімпсони у 1996 році,[11][12] коли персонаж Хелен Лавджой благав: «Хіба хтось не подумає про дітей?»[13][14][15] під час суперечливих дебатів мешканців вигаданого містечка Спрінгфілд.[13][16][17]

У 2012 році у «Georgia State University Law Review» Чарльз Дж. Тен Брінк назвав використання Лавджой «Подумай про дітей» успішною пародією.[13] Подальше використання звернення в суспільстві часто ставало предметом знущань.[8] Після його популяризації в «Сімпсонах», фраза отримала назву «закон Лавджоя»,[15] «захист Хелен Лавджой», «синдром Хелен Лавджой»,[18] і «думай-про-дітей-ізм».[19][20]

Захист дітей[ред. | ред. код]

Think of the children ... freed of the crushing burden of dangerous and demeaning work.

 —Білл Клінтон[21]

«Думай про дітей» у буквальному значенні вживається для захисту прав дітей.[4][5][6] Раннє використання протягом 20-го століття включало записи 1914 року Національного комітету дитячої праці[en], які критикували стандарти дитячої праці в Сполучених Штатах.[4] Президент США Білл Клінтон використав цю фразу у промові 1999 року до Міжнародної організації праці,[21] попросивши свою аудиторію уявити значне скорочення дитячої праці: «Подумайте про дітей … звільнених від нищівного тягаря небезпечної та принизливої ​​роботи, яким повернуто ті незамінні години дитинства для навчання, ігор і життя».[21]

Дослівне використання цієї фрази поширюється на 21 століття, коли Сара Бойс із Центру права дітей у Північній Ірландії використовує її, щоб відстоювати законні права дітей регіону.[5] У книзі 2008 року «Дитяча праця в глобалізованому світі» використано цю фразу, щоб привернути увагу до ролі боргової кабали[en] у дитячій праці.[22] Сара Діллон з Юридичної школи Університету Саффолка[en] використала фразу «А як щодо дітей» у своїй книзі 2009 року «Міжнародні права дитини», щоб зосередитися на умовах програми дитячої праці.[23] Бенджамін Пауелл використав цю фразу по-іншому у своїй книзі «Поза бідністю: потогінні цехи в глобальній економіці», написавши, що за відсутності дитячої праці деякі молоді люди стикалися з голодом.[24] У книзі 2010 року про права людини, «Права дитини та розвиток людини», дитячий психіатр Брюс Д. Перрі[en] використав фразу «думати про дітей», щоб закликати клініцистів включити процес, чутливий до етапів розвитку при консультуванні молоді.[6]

Тактика дебатів[ред. | ред. код]

Логічна помилка[ред. | ред. код]

У своїй книзі 2002 року «Мистецтво, аргументація та захист: опанування парламентських дебатів» Джон Міні та Кейт Шустер назвали використання фрази «Думай про дітей» у дебатах типом неформальної логічної помилки і зверненням до емоцій.[1] За словами авторів, учасник дебатів може використовувати цю фразу, щоб емоційно схилити членів аудиторії та уникнути логічного обговорення.[1] Вони наводять приклад: «Я знаю, що цей національний план протиракетної оборони має своїх недоброзичливців, але чи хтось „будь ласка“ не подумає про дітей?»[1] Їхню оцінку повторила Марджі Боршке в статті для журналу «Media International Australia incorporating Culture and Policy», при цьому Боршке назвала її використання риторичною тактикою.[3]

Етик Джек Маршалл описав «Думай про дітей!» як тактику, яка використовується у спробі завершити дискусію, посилаючись на аргумент без відповіді.[2] За словами Маршалла, за допомогою стратегії вдається запобігти раціональним дебатам.[2] Він назвав його використання неетичним способом заплутаної дискусії, неправильним спрямуванням емпатії на об'єкт, який, можливо, не був у центрі уваги початкового аргументу.[2] Маршалл написав, що, хоча використання цієї фрази може мати позитивний намір, воно викликає ірраціональність, коли неодноразово використовується обома сторонами дебатів.[2] Він дійшов висновку, що ця фраза може перетворити дотримання правил на етичну проблему, застерігаючи суспільство уникати використання заклику «Думай про дітей!» як останнього аргументу.[2]

У своїй синдикованій статті 2015 року «Think Of The Children» Майкл Рейган[en] розкритикував використання цієї фрази політиками.[25] За словами Рейгана, політикам потрібно було припинити використовувати дітей як інструмент, коли відстоюють переваги урядових програм.[25] Він назвав тактику нелогічним аргументом, актом відчаю тих, хто вважав, що має слабшу справу з аргументованими аргументами.[25] Відзначаючи, що його використовували і демократи, і республіканці у Сполучених Штатах,[25] Рейган назвав тактику «очевидною політичною поганою наукою».[25]

Моральна паніка[ред. | ред. код]

Фраза, використана конгресвумен Міа Лав

Journal for Cultural Research опублікував у 2010 році статтю Дебри Ферредей,[26] яка була повторно опублікована в книзі 2011 року Hope and Feminist Theory.[9] За словами Ферредей, використання в ЗМІ фрази «Хіба хтось не подумає про дітей!» стало звичним явищем в атмосфері моральної паніки.[9] Вона припустила, що ця фраза стає настільки поширеною, що може стати ще одним законом Годвіна.[9]

У статті 2011 р для журналу Post Script Ендрю Скехіл писав про силу дітей у риториці створювати неспроможну позицію для протилежної точки зору.[27] За словами Скехіла, особа, яка сперечається «за дітей», надзвичайно ускладнює для опонента позицію «не за дітей».[27] Кассандра Вілкінсон[en]обговорила вплив риторики «думай про дітей» у статті 2011 року для IPA Review.[28] Вілкінсон цитує дослідження No Fear: Growing Up in a Risk-Averse Society авторства Тіма Гілла, що гіперчутливість у захисті дітей від потенційної шкоди має негативний вплив, що сприяє нездатності молоді володіти своїм вибором і реагувати на небезпечні ситуації.[29] У «New Statesman[en]» Лорі Пенні[en] охарактеризувала тактику як систему політичних переконань і назвала її «думай-про-дітей-ізм» («think-of-the-children-ism»).[19]

Елізабет Стокер Бруніг написала у статті 2014 року для First Things[en], що моралізацію за допомогою цієї фрази часто можна побачити в обговореннях сексуальності,[20] пояснюючи це зростанням сприйняття суспільством моралі як сфери жіночності.[20] Бруніг також процитувала відмову NBC транслювати трейлер фільму про аборт як «думай-про-дітей-ізм».[20]

Цензура[ред. | ред. код]

Скотт Бітті написав у своїй книзі 2009 року: Community, Space and Online Censorship що питання «Хіба ніхто не подумає про дітей?» часто порушували особи, які виступають за цензуру через занепокоєння, що молодь може побачити матеріали, які вважаються невідповідними.[7] За словами Бітті, молодих людей розглядали як потенційних жертв сексуальних хижаків в Інтернеті, щоб посилити регулювання Інтернет. Характеризування дітей як інфантильних звертається до концепції невинності, яка була формою одержимості концепцією чистоти.[7]

У статті 2011 року для журналу Make[en] Корі Докторов написав, що фраза «Хіба хтось не подумає про дітей?!» була використана ірраціональними особами для підтвердження аргументів про небезпеку для молоді «Чотирьох вершників Інфокаліпсису[en]»: «піратів», терористів, організованої злочинності та дитячої порнографії.[30] За словами Докторова, ця фраза була використана, щоб придушити обговорення основних проблем і зупинити раціональний аналіз[en].[30] Він помітив її часте використання, коли суспільство визначало відповідний підхід до юридичних аспектів обчислювальної техніки.[30]

У своїй книзі 2013 р. Fervid Filmmaking Майк Ватт обговорив історію цензури щодо Сполученого Королівства за Законом про непристойні публікації 1959[en] і зазначив, що фільми, заборонені в той період, стали відомі як «відео-образа[en]».[31] Уотт назвав поточну інтерпретацію такої цензури характеристикою «Думай про дітей».[31] Браян М. Рід написав у своїй книзі: Nobody's Business що фраза була позбавлена ​​змісту і могла бути замінена для комічного ефекту на «Скільки кошенят має померти?»[32]

Для Reason[en] у 2015 році журналіст Брендон О'Ніл[en] писав про Not in Front of the Children: Indecency, Censorship, and the Innocence of Youth[en] Марджорі Хейнс[en] як привід для посилення цензури та контролю і посилався на багатовікове використання урядами засобів запобігання «шкоди неповнолітнім».[33] За словами О'Ніла, використання «Хіба хтось не подумає про дітей?» у сучасній культурі значно зросла і стала засобом здійснення морального авторитету[en] за допомогою емоційного шантажу[en].[33]

Прийнятий в Росії в 2012 році федеральний закон РФ № 139-ФЗ 2012 року[ru], призначений для захисту дітей від інформації, що шкодить їх здоров'ю і розвитку, ще в ході обговорення та прийняття критикувався експертами як такий, що фактично вводить інтернет-цензуру. В подальшому ці перестороги неодноразово підтверджувались правозастосовною практикою.

Популяризація[ред. | ред. код]

Кіно і телебачення[ред. | ред. код]

За словами Кетрін Лейті, раннє використання цієї фрази могло виникнути з її появи у фільмі Walt Disney Pictures 1964 року «Мері Поппінс».[10] У початковій сцені персонаж місіс Бенкс благає свою няню не кидати їх, благаючи її «думати про дітей!».[10] Лейті написала, що популярне використання цієї фрази викликає сильні почуття у тих, хто заперечує проти становища няні[en],[10] вказуючи на конфлікт у Сполучених Штатах між консерватизмом країни (що походить від пуритан) та бажанням використовувати секс у рекламі[en].[10]

До того, як ця фраза з'явилася в Сімпсонах, більшість американців вперше звикли до неї в 1980-х роках у благодійній рекламі з Саллі Стратерс[en] для Дитячого християнського фонду[en]. Наприкінці рекламного ролика місіс Стратерс благала глядачів: «Хіба хтось не подумає про дітей?»

Вона також була використана у фільмі Джона Г'юстона 1982 року Енні[en], промовлена Елеонорою Рузвельт, коли Енні співає «пісню Завтра[en]» до Франкліна Д. Рузвельта у Білому домі, щоб викликати жалість Олівера Ворбакса[en] для підтримки політики Нового курсу, проти якої він виступає.

«Думай про дітей» значною мірою популяризував персонаж Хелен Лавджой, дружини отця Лавджоя, у телевізійній програмі «Сімпсони».[13][14][15] Лавджой (яка вперше з'явилася в 1990 році)[34][35] неодноразово вигукувала: «Думайте про дітей!» в кількох епізодах серіалу.[15][36][37] Вперше вона використала цю фразу в епізоді «Much Apu About Nothing[en]» Девіда Коена[en], який вийшов в ефір в 1996 році, благаючи мера міста не дозволяти ведмедям перетинати кордон дика місцевість – місто[en].[11][12][38] З кожним наступним використанням заклик Лавджой ставав дедалі сильніше.[38]

Автор «Сімпсонів» Білл Оклі[en] сказав у DVD коментарі[en] до епізоду в 2005 році, що мотивація фрази в шоу полягала в тому, щоб підкреслити, як «думати про дітей» використовувалося в дебатах; нерелевантно, відхиливши дискусію від початкових питань.[12] Лавджой використовувала варіації фрази, зокрема «Ой, будь ласка, хтось подумайте про дітей»[11][16] і «А як же діти»,[13][39] найчастіше кричала, коли жителі вигаданого міста Спрінгфілд обговорювали спірну проблему або сперечалися про політику[16][17] і логіка порушувалась.[18] Комічне використання Лавджоей фрази з «Сімпсонів»[16] сатиризувало її використання в публічному дискурсі.[15]

Закон Лавджой[ред. | ред. код]

Після популяризації фрази у «Сімпсонах» її використання в суспільстві часто висміювалося.[8] У журналі «Toronto Star» журналіст Едвард Кінан назвав це «законом Лавджой». Кінан визначив «Закон Лавджой» як попередження про те, що ця фраза є ймовірним відхиленням від слабкої логічної позиції, написавши, що справжнє співчуття до дітей передбачає раціональний аргумент, а не маніпуляцію.[15] У статті для ірландського журналу Sunday Independent[en] Керол Хант назвала використання цієї фрази в політичних дебатах «захистом Хелен Лавджой» і написала, що це також відомо як «синдром Хелен Лавджой». За словами Хант, вона часто посилається на гіпотетичних дітей, а не на реальних дітей, яких торкнулася проблема.[18]

У статті для «Georgia State University Law Review[en]» професор Юридичного коледжу Університету штату Мічиган[en], Чарльз Дж. Тен Брінк написав, що фірмова фраза Хелен Лавджой була вправною та ефективною пародією.[13] Згідно з «The Canberra Times», використання цієї фрази у 2009 році для підтримки цензури в Інтернеті з боку Департаменту комунікацій[en] уряду Австралії нагадувало Хелен Лавджой.[39]

У своїй книзі «Міф про зло» Філіп А. Коул писав, що прохання Хелен Лавджой передбачало, що діти були чистими, непідробними потенційними жертвами, які вимагали постійного захисту від небезпеки.[40] Коул протиставив це поняття персонажу Барта Сімпсон, який віддає перевагу створенню безладу, а не відповідності та дотриманню правил.[40] За словами Коула, це є прикладом подвійного сприйняття дітей суспільством: безхитрісна потенційна здобич і зловмисні істоти, яким не довіряють.[40] Коул писав, що протягом всієї історії дитина представляла дике минуле людства та його оптимістичне майбутнє.[40] Джо Джонсон внесла розділ «Хіба хтось не думає про дітей?» до книги «Мами-посередники», в якій вона проаналізувала використання цієї фрази в анімаційних медіа (включаючи «Сімпсонів»).[41] За словами Джонсон, ця фраза була ключовим прикладом популярного культурного зображення матерів як невротичних і наповнених тривогою щодо моральних цінностей.[41]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Meany, John; Kate Shuster (2002). Art, Argument, and Advocacy: Mastering Parliamentary Debate. New York: International Debate Education Association. с. 65. ISBN 978-0-9702130-7-5. OCLC 438996525., p. 65.
  2. ↑ а б в г д е ж и Marshall, Jack (16 лютого 2005). 'Think of the Children!': An Ethics Fallacy. Ethics Scoreboard. Alexandria, Virginia: ProEthics, Ltd. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 1 листопада 2014.
  3. ↑ а б в Borschke, Margie (November 2011). Rethinking the rhetoric of remix. Media International Australia Incorporating Culture and Policy. University of Queensland, School of Journalism and Communication. 141: 17. doi:10.1177/1329878X1114100104. S2CID 146356976 — через InfoTrac., p. 17.
  4. ↑ а б в National Child Labor Committee (1914). Mr. Coal's Story. The Child Labor Bulletin. Manhattan, New York. 3 (2): 39, 73. ISSN 0360-0823. OCLC 612770438., pp. 39, 73.
  5. ↑ а б в Boyce, Sara (2003). Northern Ireland's Bill of Rights: A Children's Rights Perspective. ChildRIGHT. Children's Legal Centre (183). ISSN 0265-1459. OCLC 749128561.
  6. ↑ а б в Perry, Bruce D. (2010). Willems, Jan (ред.). Children's Rights and Human Development. Maastricht Series in Human Rights. Intersentia. с. 498. ISBN 978-94-000-0032-2., p. 498.
  7. ↑ а б в г Beattie, Scott (2009). Community, Space and Online Censorship. Ashgate. с. 165—167. ISBN 978-0-7546-7308-8., pp. 165—167.
  8. ↑ а б в Keenan, Edward (1 жовтня 2014). Thinking of the children is no laughing matter. The Toronto Star. с. GT4 — через LexisNexis., p. GT4.
  9. ↑ а б в г Ferreday, Debra (2011). Reading Disorders: Online Suicide and the Death of Hope. У Coleman, Rebecca; Ferreday, Debra (ред.). Hope and Feminist Theory. Routledge. с. 99. ISBN 978-0-415-61852-6., p. 99.
  10. ↑ а б в г д Laity, Kathryn A. (2013). Chapter Nine: 'Won't somebody please think of the children?' The case for Terry Gilliam's Tideland. У Birkenstein, Jeff; Froula, Anna; Randell, Karen (ред.). The Cinema of Terry Gilliam: It's a Mad World. Directors' Cuts. Wallflower Press. с. 118—119, 128. ISBN 978-0-231-16534-1.
  11. ↑ а б в Cohen, David X. (1996). Much Apu About Nothing. The Simpsons (Television episode). 20th Century Fox (опубліковано опубліковано May 5, 1996). Подія сталася на 4:23; 5:51; 6:21. Production code: 3F20; Episode no. 151; Season 7: Episode 23. Think of the children!
  12. ↑ а б в Cohen, David; Matt Groening; Bill Oakley (2005). The Simpsons season 7 DVD commentary for the episode "Much Apu About Nothing" (DVD). 20th Century Fox.
  13. ↑ а б в г д е Ten Brink, Charles J. (Spring 2012). Gayborhoods: Intersections of Land Use Regulation, Sexual Minorities, and the Creative Class. Georgia State University Law Review. Georgia State University. 28: 789 — через LexisNexis., p. 789.
  14. ↑ а б Shotwell, Mikaela (Winter 2012). Won't Somebody Please Think of the Children?!. The Journal of Gender, Race & Justice. Iowa City, Iowa: University of Iowa. 15: 141 — через LexisNexis. The Simpsons character Helen Lovejoy popularized this phrase., p. 141.
  15. ↑ а б в г д е Keenan, Edward (26 квітня 2014). 'Won't somebody please think of the children!'; The Simpsons has taught us not to trust anyone who stoops to use the corruptibility of children to advance a political argument. The Toronto Star. с. IN2 — через LexisNexis., p. IN2.
  16. ↑ а б в г Patrick, Jeremy (2 грудня 2000). Don't forget, GLBT people have children, too. Lincoln Journal Star. Nebraska. с. B5 — через LexisNexis., p. B5.
  17. ↑ а б Kitrosser, Heidi (May 2011). Symposium: Presidential Influence Over Administrative Action: Scientific Integrity: The Perils and Promise of White House Administration. Fordham Law Review. Fordham University School of Law. 79: 2395 — через LexisNexis., p. 2395.
  18. ↑ а б в Hunt, Carol (5 січня 2014). Don't use our children as shields to protect status quo; The Helen Lovejoy argument against gay adoption is simply discrimination in a 'caring' guise, writes Carol Hunt. Sunday Independent. Independent Newspapers Ireland Limited. с. 27 — через LexisNexis., p. 27.
  19. ↑ а б Penny, Laurie (17 січня 2011). This divorce tax is emotional terrorism. New Statesman — через HighBeam Research.
  20. ↑ а б в г Bruenig, Elizabeth Stoker (30 червня 2014). Clutch your pearls and think of the children. First Things. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 2 травня 2015.
  21. ↑ а б в Clinton, Bill (16 червня 1999). Address by Mr. Bill Clinton, President of the United States. International Labour Conference, 87th Session. International Labour Organization. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 4 листопада 2014.
  22. ↑ Nesi, Giuseppe; Nogler, Luca; Pertile, Marco, ред. (2008). Child Labour in a Globalized World. Ashgate. с. 7. ISBN 978-0-7546-7222-7., p. 7.
  23. ↑ Dillon, Sara (2009). International Children's Rights. Carolina Academic Press. с. 117. ISBN 978-1-59460-115-6., p. 117.
  24. ↑ Powell, Benjamin (2014). Out of Poverty: Sweatshops in the Global Economy. Cambridge Studies in Economics, Choice, and Society. Cambridge University Press. с. 5. ISBN 978-1-107-02990-3., p. 5.
  25. ↑ а б в г д Reagan, Michael (23 березня 2015). Think of the children. Yankton Daily Press & Dakotan. Cagle Cartoons; CagleCartoons.com. Процитовано 2 травня 2015.
  26. ↑ Ferreday, Debra (2010). Reading Disorders: Online Suicide and the Death of Hope. Journal for Cultural Research. 14 (4): 409—426. doi:10.1080/14797581003765366. S2CID 144648542., pp. 409—429.
  27. ↑ а б Scahill, Andrew (2011). The Sieve or the Scalpel: The Family Movie Act of 2004, Infantile Citizenship, and the Rhetoric of Censorship. Post Script: Essays in Film and the Humanities. 30 (2): 69—81. ISSN 0277-9897 — через InfoTrac., pp. 69–81.
  28. ↑ Berg, Chris (1 вересня 2011). From the Editor. IPA Review. ISSN 1329-8100 — через HighBeam Research.
  29. ↑ Wilkinson, Cassandra (1 вересня 2011). Let Kids Be Kids. IPA Review. ISSN 1329-8100 — через HighBeam Research.
  30. ↑ а б в Doctorow, Cory (1 липня 2011). Four Horsemen of the 3D Printing Apocalypse. Make magazine. Sebastopol, California: Maker Media. 27: 31. ISSN 1556-2336. Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 3 листопада 2014., p. 31.
  31. ↑ а б Watt, Mike (2013). Fervid Filmmaking. McFarland. с. 233. ISBN 978-0-7864-7066-2., p. 233.
  32. ↑ Reed, Brian M. (2013). Nobody's Business: Twenty-First Century Avant-Garde Poetics. Cornell University Press. с. 110. ISBN 978-0-8014-5157-7., p. 110.
  33. ↑ а б O'Neill, Brendan (19 квітня 2015). Conversion Therapy and Other 'For the Children' Measures As Efforts to Curtail Liberty. Reason. ISSN 0048-6906. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 2 травня 2015.
  34. ↑ Groening, Matt (1997). Richmond, Ray; Coffman, Antonia (ред.). The Simpsons: A Complete Guide to Our Favorite Family (вид. 1st). New York: HarperPerennial. с. 25. ISBN 0-06-095252-0. LCCN 98141857. OCLC 37796735. OL 433519M., p. 25.
  35. ↑ Martyn, Warren; Wood, Adrian (2000). Jacques To Be Wild. BBC Homepage: Entertainment; The Simpsons. BBC. Архів оригіналу за 2 січня 2009. Процитовано 6 травня 2007.
  36. ↑ Sagers, Aaron (12 травня 2009). Pop 20: When sexual discomfort reaches our legislative branch. The Monitor. McAllen, Texas. McClatchy-Tribune News Service — через LexisNexis.
  37. ↑ TelevisionWeek staff (18 лютого 2008). Blink. TelevisionWeek. Crain Communications: 4 — через LexisNexis., p. 4.
  38. ↑ а б Chappell, Les (13 липня 2014). Review: The Simpsons (Classic): 'Much Apu About Nothing' – Won't somebody PLEASE think of the children?!?!. The A.V. Club. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 2 травня 2015.
  39. ↑ а б McLennan, David (18 грудня 2009). Grey areas taint web blacklist. The Canberra Times. Australia. с. A15 — через LexisNexis., p. A15.
  40. ↑ а б в г Cole, Phillip A. (2006). Bad Seeds. The Myth of Evil: Demonizing the Enemy. Praeger. с. 122. ISBN 978-0-275-99216-3., p. 122.
  41. ↑ а б Johnson, Jo (2012). 'Won't Somebody Think of the Children?': The Nineties Subversion of the Animated Mother. У Podnieks, Elizabeth (ред.). Mediating Moms: Mothers in Popular Culture. McGill-Queen's University Press. с. 53—68. ISBN 978-0-7735-3979-2., pp. 65–66.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Формальні
У логіці висловлювань
У кількісній логіці
Силогічні помилки[en]
Неформальні
Двозначність
Хиби у питаннях
Помилки
корелятивних
сполучників
Помилкове
перенесення
Secundum quid
Хибне узагальнення
Неоднозначність
Сумнівна
причина
Звернення до
емоцій
Генетичні омани
Ad hominem
Звернення до
наслідків
Інші помилки
релевантності
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Подумайте_про_дітей&oldid=39622713