Денебола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Денебола
Leo constellation map.png
Денебола знаходиться з лівого краю від центру зораження сузір’я Лева.


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір’я Лев
Пряме піднесення 11h 49m 03.5776s[1]
Схилення +14° 34′ 19.417″[1]
Видима величина (V) 2.14[1]
Характеристики
Спектральний клас A3 V[1]
U-B показник кольору +0.07[1]
B яскравість 2.23[1]
B-V показник кольору +0.09[1]
V яскравість 2.14[1]
R яскравість 2.0[1]
I яскравість 2.0[1]
J яскравість 1.85[1]
H яскравість 1.92[1]
K яскравість 1.88[1]
Тип змінної типу δ Scuti[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −0.2[1] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −499.02[1] мас/рік

за схиленням: −113.78[1] мас/рік

Паралакс (π) 90.16 ± 0.89 мас
Відстань 36.2 ± 0.4 світлових років
11.1 ± 0.1 парсек
Абсолютна величина (MV) 1.91
Подробиці
Маса 1.75[3] M
Радіус 1.728[3] R
Світність 15[3] L
Ефективна температура 8500[4]  K
Гравітація 4.0[4] м/сек2
Металічність [Fe/H] 0.00[3]
Обертання Vsin(i)=128 км/сек.[1]км/сек
Вік 1–3.8 × 108[3] років
Інші позначення
Посилання
SIMBAD дані для HD102647

Денебола — друга за яскравістю зоря в сузір'ї Лева спектрального класу А. Розташована на відстані в 36 світлових років від Сонця. Її світність у 12 разів більша за сонячну. Видима зоряна величина становить 2m,14.

Назва зорі походить від Deneb Alased, від арабської фрази ذنب الاسد ðanab al-asad «хвіст лева», оскільки в своєму сузір'ї вона символізує хвіст. У зоряному атласі Річарда Проктора 1871 року зоря позначена як Deneb Aleet. Для стародавніх китайських астрономів вона була частиною п'ятизоряного Woo Ti Tsi: Трона Дванадцяти Імператорів. В астрології Денебола вважалася передвісником нещастя і ганьби[6].

В Уранометрії, виданої Йоганном Байєром 1603 року, зоря була позначена β Лева, як друга за яскравістю у сузір'ї Лева. 1725 року Джон Флемстід позначив цю зорю як 94 Лева. Додаткові позначення цієї зорі обубліковані в зоряних каталогах.

Властивості[ред.ред. код]

Вік зорі оцінюється приблизно у 400 мільйонів років. Радіус зорі, обрахований за результатами інтерферометрії, становить приблизно 1,73 сонячного. Маса зорі на 75% більша за сонячну, тому Денебола має більшу світність, але менший термін життя на головній послідовності[7].

Температура поверхні Денеболи становить близько 8500 °K. Зоря швидко обертається (не менше 128 км/с), в чому лише незначно поступається зорі Ахернар і набагато перевищує швидкісь осьового обертання Сонця (2 км/с). Зоря є змінною типу δ Щита, блиск зорі змінюється на 0,025 зоряної величини з періодом порядку 2—3 години.[8]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф «SIMBAD query result: V* bet Leo -- Variable Star of delta Sct type». Центр астрономічних даних у Стразбурзі. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2010-08-11. 
  2. Mkrtichian, D. E.; Yurkov, A.(5th-7th November 1997). "β Leo - Back to Delta Scuti Stars?". Proceedings of the 20th Stellar Conference of the Czech and Slovak Astronomical Institutes, 172, Brno, Czech Republic:Dordrecht, D. Reidel Publishing Co.. ISBN 80-85882-08-6. Retrieved on 2007-06-18.
  3. а б в г д Di Folco, E.; Thévenin, F.; Kervella, P.; Domiciano de Souza, A.; Coudé du Foresto, V.; Ségransan, D.; Morel, P. VLTI near-IR interferometric observations of Vega-like stars // Astronomy and Astrophysics, 426 (2004) С. 601–617. — DOI:10.1051/0004-6361:20047189. Процитовано 2007-06-18.
  4. а б Acke, B.; Waelkens, C. Chemical analysis of 24 dusty (pre-)main sequence stars (PDF) // Astronomy and Astrophysics, 427 (2004) С. 1009–1017. — DOI:10.1051/0004-6361:20041460. Процитовано 2007-02-04.
  5. «Denebola». Alcyone. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2006-08-10. 
  6. Richard Hinckley Allen. Leo // Star Names — Their Lore and Meaning. — 1899.
  7. Di Folco, E.; Thévenin, F.; Kervella, P.; Domiciano de Souza, A.; Coudé du Foresto, V.; Ségransan, D.; Morel, P. (2004). «VLTI near-IR interferometric observations of Vega-like stars». Astronomy and Astrophysics 426: 601—617. DOI:10.1051/0004-6361:20047189
  8. Mkrtichian, D. E.; Yurkov, A. (5th-7th November 1997). «β Leo — Back to Delta Scuti Stars?». Proceedings of the 20th Stellar Conference of the Czech and Slovak Astronomical Institutes: 172, Brno, Czech Republic: Dordrecht, D. Reidel Publishing Co.. ISBN 80-85882-08-6. Проверено 2007-06-18.