Деформівність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вигляд зразків після руйнування:
(a) при відсутності деформівності;
(b) із середньою деформівністю;
(c) з високою деформівністю.

Деформівність (рос. деформируемость; англ. déformability; нім. Verformbarkeit f , Formänderungsvermögen n)  — властивість тіла змінювати форму або розміри під впливом прикладених сил чи нагрівання.

У матеріалознастві деформівність конкретно вказує на здатність матеріалу деформуватися під зусиллям розтягування і часто характеризується здатністю матеріалу витягуватися до форми довгого стрижня. Матеріали з високими показниками відносного видовження, звуження і ударної в'язкості зазвичай володіють вискою здатністю до сприйняття деформації.

За деформівністю метали розміщаються в наступній послідовності (від більшої до меншої): золото, срібло, платина, залізо, нікель, мідь, алюміній, цинк, олово, свинець.[1]

Ковкість, виходячи із технологічних основ обробки тиском, у більшій мірі відноситься до здатності матеріалу деформуватися при стисненні, це часто характеризуються здатністю матеріалу до набуття форми тонких пластин при куванні чи вальцюванні.

Деформівність і ковкість не завжди корелюють одна з одною: наприклад, золото і деформівний і ковкий метал, тоді як свинець проявляє себе лише як ковкий матеріал.[1] Дуже часто термін «деформівність» використовується у відношенні до обох концепцій, оскільки вони дуже схожі. Коли треба підтвердити, що деформівність вживається у смислі «ковкість» часто вживають поняття «технологічна деформівність» як сукупність деформівності, опору деформації та інших технологічних характеристик в умовах конкретного процесу обробки тиском.

Технологічна деформівність металів визначається при технологічних випробуваннях. Деякі методи технологічних випробувань на деформованість матеріалів (технологічні проби) стандартизовані.

Деформівність заготованки при пресуванні, вальцюванні, штампуванні, волочінні і т.д. називається, відповідно, пресованістю, вальцованістю, штампованістю, протягуваністю і т.д.

Кількісною мірою деформівності служать показники або критерії деформівності  — умовні величини оцінювання деформівності при заданому способі навантаження та стану матеріалу. Деформівність при куванні визначають за осадкою між плитами гладких або надрізаних, зразків. Деформівність при вальцюванні  — вальцюванням клинових зразків з надрізами і без них на кромках або прошивкою конічних чи циліндричних. зразків з гальмуванням (при вальцюванні труб). При листовому штампуванні  — витискуванням ковпачків (за Еріксеном), гідростатичним видавлюванням та іншими методами витяжки стаканчиків із заготованок різної форми. При згинанні і формуванні  — за допомогою випробовувань на згин.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Огородников В.А. Оценка деформируемости металлов при обработке давлением. – К.: Вища школа, 1983. – 175 с.
  • Огородников В.А. Деформируемость и разрушение металлов при пластическом формоизменении. / В.А.Огородников. – К.: УМК ВО, 1989. – 152 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Rich, Jack C. (1988), The Materials and Methods of Sculpture, Courier Dover Publications, сторінка 129, ISBN 0486257428, http://books.google.com/?id=hW13qhOFa7gC .