Джон Дікон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Дікон
фотографія
Основна інформація
Дата народження 19 серпня 1951(1951-08-19) (62 роки)
Місце народження Одбі, Лестершир, Англія
Роки активності 1965-1997
Країна Велика Британія Велика Британія
Професія музикант, композитор
Інструменти Бас, гітара ,фортепіано ,клавішні ,барабани
Жанр Рок
Колективи Queen
queenonline.com

Джон Річард Дікон (John Deacon) - бас-гітарист групи “Queen”. Народився в Англії 19 серпня 1951. З усього квартету “Queen” він, мабуть, найменш відомий. Така собі “сіра мишка”. Він рідко з’являвся на публіці, ним рідко цікавилася преса, і на сцені Джон завжди залишався в тіні Фредді Мерк'юрі і Брайана Мея. Найчастіше про Дікона говорили як про сімейну людину – одружений, має четверо дітей, троє синів і дочку.

Починав Джон у групі “Opposition” ритм-гітаристом, а до “Queen” долучився на початку 1971 року в якості басиста. Члени квартету, особливо Роджер Тейлор, жартівливо називали його маніяком електроніки (за освітою Дікон інженер-електронік). Треба відзначити, що на його адаптацію до групи потрібен був деякий час – перший твір Джона “Misfire” (тут він грав практично на всіх гітарах) зустрічається тільки на третьому диску “Queen”. Але далі все пішло набагато краще. Дікон є автором чарівних, повних темпу композицій “You And I”, “You’re My Best Frend”, “Spread Your Wings”, “Cool Cat”, “If You Can’t Beat Them”, найвідоміші пісні його авторства - "Another One Bites the Dust" та "I Want To Break Free".

Сам Джон каже: “Я пишу саме такі пісні, а не які-небудь інші, тому, що я дуже романтичний. Коли я складав пісню “One Year of Love”, мені хотілося, щоб Фредді виконав її одночасно і як Шаде і як Френк Сінатра . Вражаюче, але йому це вдалося”. Дікон також є автором хіта, який користувався найбільшою популярністю в Америці – “Another One Bites The Dust”.

Бас в композиціях “Queen” завжди був переважаючим, проте в альбомі “The Game” він повністю розкрив свої можливості. У цьому диску бас можна порівняти з локомотивом, який ніби “розганяє” всю групу. У композиції “Dragon Attack” це можна помітити краще за все – там потужна виконавча майстерність гітари захоплююче переплітається з унікальним голосом Фредді.

Колеги по групі, на диво, ніколи не вважали Дікона великим майстром, проте його майстерність гідно оцінили музиканти інших напрямків, в тому числі і Пол Маккартні. Сам Джон, зі звичною для нього сором’язливістю, каже: “Багато хто грає краще, ніж я…” Сам він охоче слухає Стіва Уондера, “Beatles” і “The Police”, але серед його улюблених музикантів важливе місце належить Брайану Мейю і Фредді Меркьюрі.

До непристойності сором’язливий Дікон, однак, все ж таки іноді дозволяв собі розслабитися. Під час турне “Magic Tour”, після закінчення концерту на стадіоні Уемблі учасники Queen влаштували велику гулянку, котра супроводжувалася величезною кількістю алкоголю. “Це класно пиячити кілька тижнів поспіль…” – таку несподівану заяву для газет зробить пізніше Джон.

Тоді ж після турне, коли в котрий вже раз поповзли чутки, що група розпадається, Дікон заявив пресі: “Не всякі подружні пари витримують один з одним так довго, як ми”. І, трохи подумавши, додав: “Queen” працює як добре налагоджена машина, всі частини якої в справності, і це приносить їй успіх”. [1]Але у 1991 Фредді помер і Дікон відмовився далі грати у гурті, відійшовши на відпочинок.

Останнім великим концертом Джона як учасника гурту Queen став концерт, присвячений пам'яті Фредді, що відбувся на великій арені стадіону "Вемблі" 20 квітня 1992 року, а останнім виходом на сцену став виступ з колишніми товаришами по групі та сером Елтоном Джоном у Парижі 17 січня 1997 року. З тих пір Джон не з'являється на людях, промінявши групу Квін на тихий сімейний затишок.

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://queen4u.org.ua/john-deacon/