Економіка СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економіка СРСР
DneproGES 1947.JPG

ДніпроГЕС, гідроелектростанція, один із символів радянської економічної міці. Будівництво завершено в 1932.
Валюта Радянський карбованець (SUR)
Фінансовий рік 1 січня — 31 грудня (календарний рік)
Організації РЕВ та інші[1]
Статистика
ВВП $2.659 трлн (1990)
Ріст ВВП від –2.4% до –5.0% (1990)[1]
ВВП на душу населення $9,130 (33-є) (1990)[1]
ВВП за секторами сільське господарство: 1-2% (1990); промисловість: -2,4% (1990)
Інфляція (ІСЦ) 14% (43-є) (1990)[1]
Індекс Джіні Низький
Робоча сила 152.3 млн (3-є) (1991)[2]
Робоча сила
за секторами		 80% — промисловість та інші не сільськогосподарські галузі, 20% — сільське господарство (1991)[1]
Безробіття 1-2% (1990)[1]
Галузі виробництва вугільна промисловість, енергетична, чорних і кольорових металів, машинобудування, транспортних засобів та устаткування, аерокосмічна, хімічна, харчова промисловість
Зовнішня діяльність
Експорт $110.7 млрд (9-е) (1990)[3]
Експортні товари нафта і нафтопродукти, природний газ, метали, деревина, сільськогосподарські продукти, широкий спектр промислових товарів (1989)
Партнери Східний блок 49%, Європейська економічна спільнота 14%, 5% Куба, США, Афганістан (1988)[4]
Імпорт $114.7 млрд (10-е) (1990)[5]
Імпортні товари зерно та інші сільськогосподарські продукти, машинне обладнання та устаткування, металева продукція, споживчі товари
Партнери Східний блок 54%, Європейська економічна спільнота 11%, Куба, Китай, США (1988)[1]
Зовнішній борг $55 млрд (11-е) (1990)[6]
Державні фінанси
Доходи $422 млрд (5-е) (1990)[7]
Витрати $510 млрд (1990)[1]
Економічна допомога $147.6 млрд (1954—1988)[1]
[8]

Еконо́міка Сою́зу Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік (СРСР) була заснована на системі державної власності засобів виробництва, колективному господарстві, промисловому виробництві та централізованому адміністративному плануванні. Економіка характеризувалася державним контролем за інвестиціями, державною власністю на промислові активи та протягом останніх 20 років його існування повсюдною корупцією й соціально-економічною стагнацією.

Комплекс вимог сучасної економіки, негнучка політика адміністрації, централізоване планування, корупція та чисельні махінації стали звичайною практикою серед бюрократії, повідомомляти про виконані — часто завищені — цільові показники і квоти, тим самим закріпитися на кризу. Тим не менш, від сталінської епохи на початку брежнєвської епохи, радянська економіка росла так швидко, як економіка Японії, та значно швидше, ніж в Сполучених Штатах.[9]

Зміст

Загальна характеристика [ред.]

Індустрія СРСР від початку ґрунтувалася на двох основних пороках. Перший — це непомірно висока частка військового виробництва в загальному обсязі виробництва. Другий — це будівництво заради будівництва, виробництво заради нього самого, тобто насправді — заради певних партійних працівників (або груп працівників), які робили кар'єру, які купували влада і гроші на різних «ініціативах» в області створення все нових заводів і фабрик, а також — божевільних проектів, на кшталт «повороту північних річок». Останнє робило радянську економіку жахливо безглуздою спорудою, що працює не для людей, не для ринку товарів, а в значній мірі — тільки на себе, та й то вкрай погано через централізованої «планової» або «командно-адміністративної» системи управління. Залучаючи величезні маси робітників, ця конструкція в разі розвалу прирікала їх на безробіття таких грандіозних масштабів, яких не знала жодна країна світу![10]

Народогосподарські плани [ред.]

Див. ще: П'ятирічка, планове господарство, Держплан

З часу утворення СРСР [ред.]

З 1928 по 1991 рік весь економічний курс орієнтувався на ряд п'ятирічок. Протягом 40 років країна перетворилася з переважно аграрного суспільства в одного з трьох найбільших у світі виробників важкої промисловості та озброєнь. Тим не менш, СРСР відставав у висновку в промисловому виробництві та споживчих товарів тривалого користування через нездатність Держплану, комітету економічного планування, прогнозувати попит на такі продукти.

1930-ті [ред.]

Німецький експорт в СРСР стимулював відновлення німецької важкої промисловості. У 1931 р. Берлін надав СРСР довгостроковий кредит в 300 млн марок для фінансування імпорту з Німеччини. Частка Німеччини в імпорті Радянського Союзу зросла з 23,7 % у 1930 р. до 46,5 % в 1932 р. У 1931–1932 рр.. СРСР займав перше місце у німецькому експорті машин (у 1932 р. 43 % всіх експортованих німецьких машин були продані в СРСР). Прихід до влади в Німеччині фашистів і їх активна підготовка до війни надали радянській зовнішній політиці з середини 1930-х рр.. антинімецьку спрямованість і економічне співробітництво згортається.

У жовтні 1929 р. відновлюються дипломатичні відносини з Англією. У 1929–1932 рр.. Радянський Союз і Великобританія здійснювали активні дипломатичні контакти і успішно розвивали зовнішньоекономічні зв'язки. У 1929–1930 рр.., Наприклад, СРСР придбав близько 70 % експортованих Англією верстатів. У березні 1933 р. у зв'язку з арештом в СРСР ряду англійських фахівців, звинувачених у «шкідництві», Лондон вводить ембарго на ввезення в Великобританію радянських товарів. Після звільнення англійських фахівців, відшкодування їм матеріального збитку і виїзду їх з країни конфлікт було залагоджено і ембарго скасовано[11].

У 1930–1931 рр.. різко загострюються радянсько-французькі відносини. Французьке уряд звинуватив СРСР у втручанні у внутрішні справи країни і фінансуванні підривної комуністичної діяльності. Стверджувалося, що Москва використовує офіційні представництва для передачі коштів та інструкцій комуністам. Паризькі власті заарештували в 1930 р. майно радянського торгпредства, а уряд ввів обмеження на імпорт радянських товарів. В кінці 1931 р. відносини починають поліпшуватися[11].

До початку 1930-х років США залишалися єдиною великою державою, не визнала СРСР, так як вимагали в якості попередньої умови виплати всіх боргів і відшкодування збитку американським підприємцям, який був їм завдано в результаті післяреволюційної експропріації. У той же час з кінця 1920-х рр.. радянсько-американська торгівля продовжувала розвиватися. У 1930 р. Радянський Союз зайняв друге, а в 1931 р. — перше місце в імпорті машин і устаткування із США. Звинувативши Москву у втручанні у внутрішні справи, Вашингтон вводить влітку 1930 р. дискримінаційні заходи проти радянського експорту. Це призвело до того, що Радянський Союз змушений був у 1932 р. скоротити імпорт із США, який відразу зменшився більш ніж у 8 разів[11].

Відновлення радянської економіки [ред.]

Перебудова [ред.]

Після того, як до влади прийшов Михайло Горбачов продовжилася тенденція лібералізації економіки та її перехід до ринкової соціалістичної економіки. Всі ці фактори внесли свій вклад в остаточний розпад Радянського Союзу в 1991 р. Застій був викликаний поганим керуванням при Леоніді Брежнєві та неефективностю в плановій економіці. Коли саме почалася стагнація, є предметом дискусій, але, як правило, більш-менш точна дата — в кінці 1960-на початку 1970-х рр.

До розпаду: 1990-ті [ред.]

На відносно невеликий сектор послуг СРСР припадало трохи менше 60 % ВВП країни в 1990 р., а в промисловому і сільськогосподарському секторах — 21,9 % і 20 % відповідно в 1991 р. Сільське господарство було переважним заняттям в СРСР до масової індустріалізації за Йосипа Сталіна. Сектор послуг був низької важливості в СРСР, причому більшість робочої сили було зайнято в промисловому секторі. Робоча сила складала 152 300 000 чоловік. До переліку великих промислових товарів СРСР можна віднести нафту, сталь, автомобілі, аерокосмічну, телекомунікаційну, хімічну, електронну, харчову, лісову, оборонну промисловості.

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ а б в г д е ж и к Soviet Union Economy 1991. CIA Factbook. 1992. Процитовано 17.01.2013.  (англ.)
  2. ↑ Labor Force 1991. CIA Factbook. 1992. Процитовано 17.01.2013.  (англ.)
  3. ↑ Exports Million 1991. CIA Factbook. 1992. Процитовано 17.01.2013.  (англ.)
  4. ↑ Imports Million 1991. CIA Factbook. 1992. Процитовано 17.01.2013.  (англ.)
  5. ↑ Imports Million 1991. CIA Factbook. 1992. Процитовано 17.01.2013.  (англ.)
  6. ↑ «Budget External Debt Million 1991». CIA Factbook. 1992. Процитовано 17.01.2013.  (англ.)
  7. ↑ Budget Revenues Million Million 1991. CIA Factbook. 1992. Процитовано 17.01.2013.  (англ.)
  8. ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, поданi у доларах США.
  9. ↑ Daniels, Robert Vince (1993). The End of the Communist Revolution. Routledge. p. 63. ISBN 0415061504.
  10. ↑ протоиерей Лев Лебедев «Великороссия: Жизненный Путь». Глава 38. Выращивание нового народа. «Совки́».
  11. ↑ а б в http://aleho.narod.ru/book2/ch12.htm Внешняя политика СССР в 1928 - начале 1939 гг.

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Економіка_СРСР&oldid=12671906