Еліза Гарнерен
| Еліза Гарнерен | |
|---|---|
| Élisa Garnerin | |
 | |
| Народилася |
1791 Париж |
| Померла | 1853 |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | аеронавтка, парашутистка |
| Знання мов | французька[1] |
| Батько | Жан-Батист Олів'є Гарнерен |
| Родичі | Андре-Жак Гарнерен (дядько) |
Еліза Гарнерен (фр. Élisa Garnerin; 1791—1853) — французька аеронавтка і парашутистка. Стала другою жінкою у світі, яка здійснила успішний стрибок з парашутом. Одна з перших жінок, які фахово займались повітроплаванням. Племінниця першого у світі парашутиста Андре Жака Гарнерена.
Життєпис[ред. | ред. код]
Сім'я та перший стрибок із парашутом[ред. | ред. код]
Еліза Гарнерен народилась в 1791 році у Франції. Її батько Жан-Батист Гарнерен був винахідником і фізиком, який деякий час обіймав посаду урядового військового комісара[2]. Відомою в Європі, сім'я Гарнеренів стала 22 жовтня 1797 року, коли дядько Елізи, Андре Жак Гарнерен здійснив перший у світі стрибок із парашутом із повітряної кулі, яка летіла над Парижем[3].
Через два роки, 22 жовтня 1799 року, Еліза Гарнерен повторила подвиг свого дядька і здійснила свій перший успішний стрибок із парашутом. Вона стрибнула з повітряної кулі, яка летіла над Марсовим Полем у Парижі на висоті близько 1000 метрів, проігнорувавши рекомендації місцевих лікарів, які стверджували, що «під час виконання такого сміливого стрибка, атмосферний тиск повітря може загрожувати ніжним дихальним органам дівчини»[4]. Цей стрибок зробив Елізу відомою, адже вона стала лише другою жінкою у світі, яка виконала щось подібне (усього на 10 днів її випередила дружина Жака Гарнерена, Жанна-Женев'єва Лябросс, яка здійснила свій стрибок 12 жовтня 1799 року)[5].
Згодом Еліза і її батько вирішили скористатись моментом свого початкового успіху і почали влаштовувати показові польоти повітряних куль й стрибки з парашутом на виставках і ярмарках, збираючи гроші у всіх глядачів, які бажали переглянути це дійство[2].
Кар'єра парашутистки[ред. | ред. код]
Протягом 1815—1835 років Еліза Гарнерен здійснила 39 успішних показових стрибків із парашутом у різних провінціях Франції, Італії та Іспанії[6].
Один з перших показових стрибків Елізи відбувся у Франції 20 вересня 1815 року на урочистому святі влаштованому з нагоди перемоги союзників над армією Наполеона в битві під Ватерлоо. Серед глядачів, які відвідали свято були король Пруссії Фрідріх-Вільгельм III та його син. На їхніх очах повітряна куля з Елізою Гарнерен піднялася над садом Тюїльрі в Парижі під шалені оплески всіх глядачів. Вітер був досить сильний, куля дуже стрімко набрала висоту і вже через одинадцять з половиною хвилин Еліза без страху стрибнула з неї зі своїм парашутом. Вона повільно спускалася протягом п'яти хвилин і безпечно приземлилась біля містечка Медон, за 10 кілометрів від місця старту.
Щоб отримувати більше коштів за продаж квитків Еліза з батьком активно рекламували власні польоти і стрибки. Вони розміщували рекламу в місцевих газетах, а також розклеювали плакати по всьому Парижу, через що часто мали конфлікти з поліцейськими жандармами, адже робили це без їхнього дозволу[2].
2 травня 1816 року Еліза на повітряній кулі перетнула річку Сена і здійснила успішний стрибок з парашутом над Булонським Лісом. Ніким некерована повітряна куля після стрибка приземлилась на рівнину біля містечка Монруж. 25 серпня 1816 року на святі в Сент-Луїсі Еліза здійснила політ разом із молодшою сестрою Ежені, яка під час старту кулі грала на арфі. Після стрибка Еліза знову приземлилась у Булонському Лісі[7].
15 вересня 1816 року мав відбутись перший подвійний стрибок двох сестер Гарнерен. Проте повітряна куля не змогла злетіти, аж поки Еліза не вийшла з корзини, а Ежені успішно злетіла і здійснила свій перший стрибок з парашутом, приземлившись за декілька кілометрів від місця старту[2].
Протягом 1817—1822 років Еліза Гарнерен здійснила ряд стрибків з парашутом у французьких провінційних містах. 15 серпня 1817 року вона стрибнула з парашутом над ботанічним садом у Руані. Цей політ Елізи вшановано на спеціальній меморіальній дошці, де також згадується і інша відома в ті часи аеронавтка Софі Бланшар[8].
У лютому 1818 року Еліза здійснює політ в Бордо і успішно випробувала спеціальний рятувальний пояс, який дозволив їй здійснити посадку з парашутом на середину річки Гаронни. У вересні 1819 року вона здійснює стрибок в Орлеані, у вересні 1821-го — в Греноблі, у червні 1821-го — в Марселі, а в червні 1822-го — в Ліоні. Під час цих польотів вона вдосконалила власний парашут, зменшила його вагу з 60 до 6 кг[2].
У травні 1818 року Еліза Гарнерен приїхала в Іспанію і мала здійснити показовий стрибок з парашутом в Мадриді. Проте повітряна куля розроблена її батьком так і не змогла злетіти у визначений день. Через це 20 тисячна юрба глядачів була дуже незадоволена і місцева поліція була змушена арештувати Елізу і її батька за порушення обіцянки, яку вони розмістили у своїх рекламних плакатах. Арешт тривав лише день і після нього Гарнерени повернулись в Францію. Проте місцева іспанська преса була дуже незадоволена провалом польоту і ще довго згадувала про нього в газетах[9].
У 1824 році Еліза приїхала в Італію і до 1825 року жила в Мілані. У 1826 році вона здійснила показовий стрибок в Вероні, а пізніше і в Венеції, де змогла успішно приземлитись в невеликій бухті Сердземного моря біля міста, знову використавши винайдений раніше рятувальний пояс[2].
29 квітня 1827 року Еліза Гарнерен здійснила успішний стрибок в Турині. Про нього спершу повідомили місцеві газети, зокрема в «Gazzeta Piemontese» з'явилось таке повідомлення:
|
Наступної неділі, 24 квітня, французька аеронавтка мадам Гарнерен матиме за честь виступити в Королівському саду в присутності наших государів. Це буде її тридцять перший політ і вона підніметься на таку висоту, що зможе спуститись з парашутом...[10] | 
|
Запланований на 24 квітня політ довелось перенести через погану погоду і він відбувся аж 29 квітня. Спершу, щоб визначити напрямок вітру Еліза запустила маленьку безпілотну повітряну кулю. А о сьомій годині вечора, одразу після появи на святі короля Карла Фелікса Савойського і його королеви Марії-Крістіни Неаполітанської, повітряна куля з Елізою Гарнерен взлетіла на значну висоту, після чого вона вистрибнула з неї зі своїм парашутом і на подив всіх глядачів й під шалені оплески, успішно приземлилась у тому ж саду «Королівського двору» з якого стартувала[10].
Повернувшись до Парижа в 1828 році, Елізі на деякий час було заборонено здійснювати стрибки, через постійну несплату податків за їх організацію. Тому вона зайнялась кінним спортом і організацією перегонів з елементами гімнастики й акробатики. Пізніше вона знову вирушила в тур Європою і мандрувала цілих 8 років. Повернувшись у Париж, 22 травня 1835 року вона здійснила свій 39-й і останній показовий політ і стрибок із парашутом над Марсовим Полем[2].
У квітні 1853 року Еліза Гарнерен померла в Парижі у віці шістдесяти двох років[11].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Плакат з рекламою стрибка Елізи Гарнерен в Парижі на Марсовому полі -
Еліза Гарнерен в своїй повітряній кулі (гравюра 1800-1869) -
Розчаровані відвідувачі в парку Королівського палацу у Брюсселі, де пані Еліза Гарнерен оголошує, що її політ на повітряній кулі скасовується через несприятливу погоду. 23 липня 1828 року. -
Портрет Елізи Гарнерен з книги «Чудеса науки» (1867-1891 рр.)
_(estampe)_btv1b8509532s.jpg)
.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж Caron P., Gével Cl.«Mademoiselle Élisa Garnerin Aéronaute». Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ M. Wright «200th Anniversary of Skydiving» [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Ernst Probst «Elise Garnerin. Die „Venus im Ballon“» [Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Catherine Curzon «The Parachute Descent of Jeanne Garnerin» [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Early History «Ladies of Skydiving» [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Kotar S.L., Gessler J.E. «Ballooning: A History 1782—1900», ст.81. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
- ↑ Aerosteles «Sophie Blanchard and Elisa Garnerin» [Архівовано 26 червня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Biblioteca Histórica (Madrid) «Breve idea de la navegación por el aire desde su origen hasta el presente: dedicada a los que con motivo de la próxima espedición de Doña Elisa Garnerin» [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Rivista Savej «Le amazzoni dei cieli: Le prime donne a volare sopra Torino»[недоступне посилання]
- ↑ BnF: Bibliotheque Nationale de France «Elisa Garnerin»[недоступне посилання]