Жемчужне (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Жемчужне.
село Жемчужне
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Павлоградський район
Громада Юр'ївська селищна громада
Облікова картка Жемчужне 
Основні дані
Засноване XVIII століття
Населення 516
Поштовий індекс 51327
Телефонний код +380 5635
Географічні дані
Географічні координати 48°47′19″ пн. ш. 36°02′19″ сх. д. / 48.78861° пн. ш. 36.03861° сх. д. / 48.78861; 36.03861Координати: 48°47′19″ пн. ш. 36°02′19″ сх. д. / 48.78861° пн. ш. 36.03861° сх. д. / 48.78861; 36.03861
Середня висота
над рівнем моря 		91 м
Водойми річки: Мала Тернівка, Дубова
Місцева влада
Адреса ради 51327, Дніпропетровська обл., Юр'ївський р-н, с.Жемчужне, вул.Шевченка,53
Сільський голова Бубир Галина Іванівна
Карта
Жемчужне. Карта розташування: Україна
Жемчужне
Жемчужне
Жемчужне. Карта розташування: Дніпропетровська область
Жемчужне
Жемчужне
Мапа
Мапа

CMNS: Жемчужне у Вікісховищі

Жемчужне — село в Україні, у Юр'ївській селищній громаді Павлоградського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 516 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Жемчужненська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Жемчужне знаходиться на лівому березі річки Мала Тернівка, вище за течією примикає село Катеринівка, нижче за течією на відстані 3 км розташований смт Юр'ївка. Через село проходять автомобільні дороги Т 0412 і Т 2107.

У селі річка Дубова впадає у річку Малу Тернівку.

Історія[ред. | ред. код]

Засновано хутір – Жемчужне наприкінці XVIII століття грузинським князем Миколою (Ніколозом) Георгієвичем Мусхеловим (Мусхелішвілі), який служив у адміністративному апараті Новоросії і отримав пустуючі землі як «дачі». Поступово поселення навколо хутора розросталось. Згодом хутір перейменували в село Княже, ще воно називалось Мусхелівка[1][2][3]. На початку ХІХ століття село отримали у спадок по духовному заповіту діда, князя М.Мусхелова, Олекса Стороженко та його брат Микола, і воно стало називатися Стороженкове. На початку ХХ століття село знову називалось Жемчужне[3][4].

Про походження назви існує багато версій. Серед місцевих мешканців поширена така легенда, що начебто Катерина II проїжджала через село і випадково порвала намисто й розсипала. Намисто було із перлів (рос. жемчуга). Всі намистини зібрали, а однієї не знайшли. Звідси і пішла назва села — Жемчужне.

Станом на 1886 рік у селі Юр'ївської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії мешкало 327 осіб, налічувалось 64 двори, постоялий двір[5].

23 січня 1952 року створена Жемчужненська сільська рада з центральною садибою с. Жемчужне.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області», увійшло до складу Юр'ївської селищної громади[6].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Юр'ївського району, село увійшло до складу Павлоградського району[7].

Група могил радянських воїнів[ред. | ред. код]

Меморіальний комплекс, що складається з трьох братських могил радянських воїнів і пам'ятника односельчанам у с. Жемчужне
Докладніше: Група могил радянських воїнів у с. Жемчужне

Меморіальний комплекс, що складається з трьох братських могил радянських воїнів і пам'ятника односельцям, знаходиться на вулиці Центральній, біля школи. В трьох братських могилах поховано 33 воїни 25-ї і 57-ї гвардійських стрілецьких дивізій, які загинули при визволенні сіл Жемчужне та Затишне 17—19 вересня 1943 року. 1953 року проведено перезахоронення з місць першочергових поховань. 1957 року біля могил було встановлено скульптуру «Воїн з автоматом», а 1985 року замінили на скульптурну групу «Три воїни», три могили виділили однією, по контуру якої знаходяться 14 меморіальних дощок із прізвищами похованих воїнів. Ліворуч від пам'ятника встановлено стелу з мармуровими дошками, на яких викарбувано прізвища 250 воїнів-земляків із сіл Кіндратівка, Затишне, Стовбине, Воскресенівка та Василівка, які загинули на фронтах Другої світової війни. Територія пам'ятки 30,0×11.0 м. Напис на одній з меморіальній дощок: «20 неизвестных солдат». Поховання та територія пам'ятки упорядковані[8].

Встановлені імена загиблих:

  1. Аябін Яків Миколайович, рядовий
  2. Бобров Іван Михайлович, рядовий
  3. Бєлоус Федір Євтихович, рядовий
  4. Брянцев Григорій Павлович, рядовий
  5. Дешин Іван Абрамович, старший сержант
  6. Іванков Микола Федорович, рядовий
  7. Козлов Павло Васильович, сержант
  8. Петрусян Варазян Леонтієвич, рядовий
  9. Россомахін Михайло Семенович, рядовий
  10. Самойлов Константин Самойлович, рядовий
  11. Стрелюк Давид Григорович, рядовий
  12. Орєхов Василь Семенович, старший сержант
  13. Христов Ілля Борисович, рядовий

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Прогрес-Агро».
  • ТОВ «Урожай».
  • ФГ «Тандем Агро».

Заклади соціально-культурної сфери[ред. | ред. код]

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

Поблизу села знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення Варламівський.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Грузини в Україні. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
  2. ↑ Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — С. 132, 114 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 24 січня 2019.
  3. ↑ а б Олекса Петрович Стороженко. Родовід [Архівовано 25 січня 2019 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Борис Гузь. Олекса Стороженко — сторінки біографії (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
  5. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  7. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. ↑ За матеріалами Павлоградського райвіськкомату і Жемчужненської сільської ради.

Література[ред. | ред. код]

  • Жемчу́жне // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.630


Населені пункти ліквідованого Юр'ївського району (1991—2020)
Смт
Селища
Села
Білозерське • Бразолове • Варварівка • Варламівка • Василівка • Вербське • Вербуватівка • Весела Гірка • Водяне • В'язівське-Водяне • Голубівське • Долина • Дубове • Жемчужне • Зарічне • Затишне • Івано-Межиріцьке • Катеринівка • Кіндратівка • Нижнянка • Новов'язівське • Новогригорівка • Новоіванівське • Новомосковське • Новостроївка • Новотимофіївське • Новочорноглазівське • Новошандрівка • Олександрівка • Олексіївка • Оленівка • Орлівське • Первомайське • Преображенка • Призове • Пшеничне • П'ятихатки • Сергіївка • Сокільське • Солонці • Терни • Українське • Улянівка • Федорівське • Чаплинка • Чернявщина • Чорноглазівка • Шандрівка • Широка Балка • Юр'ївське • Яблунівка
Дніпропетровська область Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жемчужне_(село)&oldid=42373301