Завойко Василь Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Степанович Завойко
Василь Степанович (Завойка)
Завойко Василь Степанович
Завойко Василь Степанович
Народився 15 (27) липня 1810(1810-07-27)
Прохорівка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, нині Канівський район, Черкаська область
Помер 16 (28) лютого 1898(1898-02-28) (87 років)
Подільська губернія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Рід військ Naval Ensign of Russia.svg Флот
Роки служби 18201890
Звання адмірал, губернатор Камчатки
Війни/битви Наваринська битва (1827),
Оборона Петропавловська (1854)
Нагороди
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Білого Орла
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Завойко Василь Степанович (*15 (27) липня 1810(18100727), Прохорівка — †16 (28) лютого 1898, Подільська губернія) — російський адмірал (1874) українського походження, перший військовий губернатор Камчатки.

Походження[ред.ред. код]

Народився 15 (27) липня 1810 року (по іншим даним 15 (27) липня 1812 року)[1] у селі Прохорівка, Золотоношського повіту, Полтавської губернії, нині Канівський район, Черкаська область (Україна). Родом із дворян. Народився в родині відставного морського штаб-лікаря Степана Осиповича Завойко.

Згідно з формулярним списком 1837 року, у Василя були два брати: Юхим (31 рік, лейтенант Чорноморського флоту) та Іван (17 років, вихованець Морського кадетського корпусу), і дві сестри: Анна (20 років) і Катерина (10 років). Навчався у Макарівській монастирській семінарії.

Біографія[ред.ред. код]

Вчився в Миколаївському штурманському училищі. 30 червня (12 липня) 1820 року Василь складає іспити і стає гардемарином Чорноморського флоту. У тому ж році гардемарин Завойко йде у своє перше плавання на бригу «Мінгрелія» під командуванням капітан-лейтенанта Михайла Станюковича.[2]

1827 — отримав ранг мічмана.

1827 — брав участь у Наваринській битві на кораблі «Олександр Невський» біля південно-західного узбережжя півострова Пелопоннес у Греції). За що був нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня з бантом.

Брав участь у навколосвітніх плаваннях:

— на транспорті «Америка» (18341836) (за цей похід був удостоєний ордена Ордена Святого Володимира 4-го ступеня);

— на корветі «Николай» (18371839).

Під час цих походів відвідав Камчатку й Аляску.

Автор книжки «Враження моряка під час двох подорожей навколо світу».

З 1840 — служив в Російсько-Американській компанії начальником Охотської факторії.

В 1846 — В. С. Завойко сповістив Петербург про повну готовність нового, побудованого ним порту Аян. За це був нагороджений орденом Святої Анни 2-го ступеня, а 23 жовтня (4 листопада) цього ж року йому присвоєно нове звання капітан 2 рангу і призначено начальником новозбудованого військового і торгового порту.

3 (15) квітня 1849 року В. Завойко був підвищений до звання капітана 1 рангу.

З 1849 — перший Камчатський військовий губернатор і командир Петропавловського порту.

Впорядкував внутрішню гавань і порт, налагодив діяльність тваринницької ферми, водяного млина, кузні, ткацької майстерні, цегельні, лікарень. У районі Верхньо-Камчатська організував видобуток залізної руди. На Паратунських гарячих джерелах був організований лікувальний пункт, що діє донині. На півострів завезли й роздали місцевим мешканцям 300 корів. Кожна міщанська родина була зобов'язана саджати щороку не менше 10 пудів картоплі.

Березень 1854 р. — отримав від короля Гаваїв Камегамеа III попередження про прибуття на Тихий океан англо-французької ескадри, призначеної для знищення російських опорних пунктів. Протягом двох місяців готував порт до оборони.

Під час Петропавловської оборони 1854 року керований ним гарнізон (920 осіб, 33 гармати) відбив напад англо-французської ескадри (понад 2600 осіб, 216 гармат). За це отримав ранг контр-адмірала та удостоєний орденів Святого Георгія 3-го ступеня і Святого Станіслава 1-го ступеня.

1855 — організував евакуацію жителів і гарнізону з Петропавловська в гирло Амура. 27 травня (8 червня) 1855 року Василь Степанович був призначений начальником морських сил, які знаходилися у гирлі річки Амур. 15 (27) вересня цього ж року він був призначений там же начальником морських і сухопутних сил, а 30 листопада (12 грудня) за особливі заслуги при службі в сибірському краї був нагороджений орденом Святого Володимира 2-го ступеня, і оренду за чином. Перебуваючи на цій посаді, він організував будівництво порту і міста (нині Николаєвськ-на-Амурі), що були побудовані на місці Миколаївського посту 14 листопада 1856 в рекордні терміни — за два з половиною місяці.

З 1856 служив в Морському аудитораті (вищому військово-морському суді).

Після звільнення з флоту отримав 5 тисяч десятин землі у Великій Мечетні (зараз Кривоозерський район, Миколаївська область). Побудував у селі школу й лікарню. В його будинку зараз — дитячий садок.

Дружина — баронеса Юлія Георгіївна Врангель, племінниця відомого мореплавця, адмірала Ф. П. Врангеля. і двоюрідна тітка командувача білою армією, під час громадянської війни, П. М. Врангеля. Мав 9 дітей (всі жили з батьками на Камчатці).

Помер Василь Степанович Завойко 16 (28) лютого 1898 року і похований у селі Велика Мечетня, Балтського повіту, Подільської губернії (нині Кривоозерський район, Миколаївської області), де знаходилася його садиба.

Могилу адмірала знайшли 1985 року, 1989 року відбулося перепоховання праху.

Біля колишньої садиби Завойка встановили пам'ятник з написом: «Адміралу російського флоту В. С. Завойку, сину Дніпра — герою Камчатки й Амура від кривоозерців і камчатців».

На Камчатці 2010 рік оголошено «Роком адмірала Завойка».

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]