Зарбі Володимир Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зарбі Володимир Ілліч
Народження 4 квітня 1940(1940-04-04)
Гранітне, Волноваський район, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 6 листопада 2007(2007-11-06) (67 років)
  Маріуполь, Донецька область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр пейзаж
Навчання Ростовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1967)
Діяльність художник
Вчитель Лєнь Віктор Григоровичd
Член Спілка художників України

Володимир Ілліч За́рбі (нар. 4 квітня 1940, Стара Карань — пом. 6 листопада 2007, Маріуполь) — український живописець; член Спілки художників України з 1992 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 квітня 1940 року в селі Старій Карані (нині Гранітне Кальміуського району Донецької області, Україна). 1956 року закінчив 10 класів середньої школи в рідному селі, працював художником в колгоспі, в районному Будинку культури. Протягом 1962—1967 років навчався в Ростовському художньому училищі[1], де його викладачами були зокрема Віктор Лєнь, Фелікс Доманський, Олексій Резван.

Працював у Маріуполі: у 1968—2000 роках — у художній майстерні; з 1970 року — головним художником Орджонікідзевського району міста; у 1974—1992 роках — на заводі «Азовсталь».

Жив у Маріуполі, в будинку на проспекті Будівельників, № 100 а, квартира 51[2]. Помер у Маріуполі 6 листопада 2007 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового (жанрові картини, пейзажі Приазов'я) та монуметрального (вітражі, мозаїки) живопису. Серед робіт:

  • «Неперспективне село» (1964);
  • «Ангеліна» (1967);
  • «Дівчина з книжкою» (1968);
  • «Художник» (1969);
  • «Оленка» (1971);
  • «Всесоюзна ударна комсомольська будова „Стан-3600“» (1972);
  • «На батьківщині Архипа Куїнджі» (1973);
  • «Земля» (1975);
  • «Літо» (1975);
  • «Димарі мартена» (1983);
  • «Хліб» (1984);
  • «Дерева» (1987);
  • «Чорнобильська весна» (1991);
  • «Шипшина» (1997);
  • «Ранок» (1997);
  • «Запашний горошок» (1997);
  • «Рибальські човни» (1999);
  • «Граки летять» (2002);
  • «Квітучий чебрець» (2003);
  • «Скелі Старої Карані» (2004);
  • «Будяки» (2004);
  • «Каранський мотив» (2005);
  • «Кам'яні гриби» (2006).

Брав участь у міських, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках з 1968 року. Персональна виставка відбулася у Маріуполі у 1992 році.

Окремі роботи художника зберігаються у Донецькому художньому музеї, Маріупольському краєзнавчому музеї, галереї міста Хрустального.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесна грамота Президії Української республіканської ради професійних спілок;
  • Почесний знак «Учасник будівництва табору „3600“ на заводі „Азовсталь“»;
  • Почесний знак «Учасник будівництва табору „3000“ на заводі імені Ілліча»;
  • Почесне звання "Передовий будівельник Всесоюзного будівництва табору «3600» на заводі «Азовсталь»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сергей Буров. Земля Зарби / Старый Мариуполь. 29 квітня 2011. [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 359.

Література[ред. | ред. код]