Лівобережний район (Маріуполь)

Лівобережний район
Основні дані
Країна:	Україна
Місто:	Маріуполь
Утворений:	1939
Населення:	▼ 122175 (1 січня 2011)
Площа:	35.568 км²
Густота населення:	3434.9 осіб/км²
Географічні координати:	47°06′36″ пн. ш. 37°38′11″ сх. д. / 47.11008333336111065° пн. ш. 37.63652777780555425° сх. д.Координати: 47°06′36″ пн. ш. 37°38′11″ сх. д. / 47.11008333336111065° пн. ш. 37.63652777780555425° сх. д.
	Мапа району
Районна влада
Адреса адміністрації:	87500, Донецька область, Маріуполь, просп. Перемоги, 16, 22-21-89
Вебсторінка:	Сторінка на сайті Маріупольської міськради
Голова районної ради:	Степанов Володимир Володимирович
Мапа
	Лівобережний район у Вікісховищі

Лівобере́жний райо́н (до 2016 року — Орджонікідзевський) — район на сході Маріуполя (з 1939 р.^[1]), на лівобережжі Кальміусу.

Відокремлений від решти Маріуполя промисловою зоною комбінатів «Азовсталь» та «Маркохім». Великий спальний район «Східний». Харчові підприємства, промисловість будівельних матеріалів. Район — один із найчистіших у Маріуполі.

Мікрорайони[ред. | ред. код]

«Східний»
«Ленінградський»
2 дільниця
3 дільниця
«Веселка» («Союз»)
6 дільниця
Часний сектор
- Першомайськ
- Новий Першомайськ
- Хатастрой
- Вечірній
Найденівка
Ляпіно

Топоніміка[ред. | ред. код]

Лівобережний район міста Маріуполь, знаходиться на лівому березі річки Кальміус, що і знайшло відображення у назві.

Історичні поселення[ред. | ред. код]

Успенівка
Найдьонівка
Калинівка
селище Троїцький
Бузинівка — поселення знищили, позаяк за часів СРСР її земельну ділянку відвели під забудову заводу Азовсталь^[2].
Ляпіно (Маріуполь) — історичне поселення та острів на східному узбережжі міста Маріуполь. Починалось як німецька колонія у Приазов'ї ще наприкінці 19 століття^[3]. Німецькі поселенці давно асимілювались з українцями та росіянами. Головним було вирощування сільськогосподарських рослин та овочівництво.

У поселенні вибудували кузню, ферми, насадили сади та виноградники. Острів Ляпіно — єдиний острів в цьому районі. Колись на острові жили прихильники радіо, що спромоглися створити радіомарафон «Острова України»^[4]. Неподалік розташовані штучні затоки — місцева назва Бакаї. Вони виникли на місцях значного видобутку дрібного піску, котрий пішов як будівельний матеріал при спорудженні заводу Азовсталь^[4].

Тривалий час поселення та хутори на Лівому березі формально належали Донському війську. Численні переділи земель закінчилися за часів УРСР у 1920 році. Землі відійшли до міста Маріуполь, де і розпочалось будівництво індустріального заводу згідно урядового рішення 1930 року^[2]. 7 листопада 1930 року заклали фундамент доменної печі № 1 на заводі «Азовсталь»^[2].

Поряд із заводом розпочалось будівництво першого радянського поселення, котре так і називали Азовсталь. Поселення розпочиналось із самозахоплення земель і виникали землянки без жодного благоустрою. Разом з виникненням самозахоплених земельних ділянок Аджахи на правому березі Кальміусу в Маріуполі виникли перші нетрі.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення району становило 127146 осіб, із них 14,08 % зазначили рідною мову українську, 85,46 % — російську, 0,12 % — циганську, 0,08 % — грецьку, 0,06 % — білоруську, 0,05 % — вірменську, 0,02 % — молдовську та болгарську, а також єврейську, польську, німецьку, гагаузьку, румунську та словацьку мови^[5].

Головні вулиці району[ред. | ред. код]

Соціальний офіс «Мультицентр»
Готель «Азовсталь», Проспект Перемоги
Палац культури будівельників, Вулиця Азовстальська

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Освіта і наука[ред. | ред. код]

Маріупольський будівельний коледж (раніше Будівельний технікум, пр. Свободи, 90))
Маріупольський професійний ліцей (вул. Воїнів-Визволителів, 8)
Школа-ліцей інформаційних технологій № 69
Загальноосвітня школа № 68
Загальноосвітня школа I—III ступенів № 57
Загальноосвітня школа № 56
Загальноосвітня школа № 55
Загальноосвітня школа № 48
Школа-ліцей № 14
Загальноосвітня школа № 10
Спеціалізована (корекційна) школа I—III ступенів № 5
ДЮСШ № 3

Спорт[ред. | ред. код]

Стадіон «Азовсталь», заводу Азовсталь (вул. Ломізова, 2)
Льодова арена (пр. Перемоги)

Лікарні[ред. | ред. код]

Міська лікарня № 4 (Лікувальний пров., 4)

Пошта[ред. | ред. код]

Укрпошта[ред. | ред. код]

Поштове відділення № 87522 (вул. Зої Космодем'янської, 136)
Поштове відділення № 43 (87522) (вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 105)

Нова пошта[ред. | ред. код]

Поштове відділення № 3 (пр. Перемоги, 10)
Поштове відділення № 8 (пр. Перемоги, 109)
Поштове відділення № 21(вул. Київська, 49)

Банки[ред. | ред. код]

Торгівля[ред. | ред. код]

Паркові зони району[ред. | ред. код]

Парк «Веселка»;
Парк імені Лепорського.

Дитячий парк «Веселка», Лівобережний район
Парк 50-річчя Перемоги
Дитячий парк «Веселка», квіткові поля
Дитячий парк «Веселка»

Промислові підприємства[ред. | ред. код]

Металургійний комбінат «Азовсталь»;
Завод «Азовзалізобетон»;
Маріупольський м'ясокомбінат — не функціонує;
Маріупольський графітовий комбінат — «Маркограф» (вул. Станіславського, 9);
Завод ізоляційних матеріалів — «ЗІМ» (вул. Станіславського, 1);
ЗЗБВ — завод залізобетонних виробів;
Завод металоконструкцій «Ольміс-Сталькон» (вул. Станіславського, 5);
Завод «Хімпласт» (вул. Таганрозька, 76);
Маріупольський хлібозавод.

Міський транспорт[ред. | ред. код]

Тролейбуси: 2, 15 (докладніше Маріупольський тролейбус);
Трамваї: 3, 4, 5, 6, 9, 11,15,16 (докладніше Маріупольський трамвай);
Автобуси, маршрутні таксі: 24т, 25т, 35т, 100 (скасований), 112, 119 (скасований), 122 (скасований), 124 (скасований), 128 (скасований), 153, 157 (скасований), 201 (скасований) (докладніше Маріупольський автобус).

Релігія[ред. | ред. код]

На території району розташований православний собор Архистратига Михайла (РПЦвУ), на подвір'ї якого є пам'ятник митрополиту Ігнатію.

На Морському бульварі (будинок № 44) розміщується баптистська церква Христа Спасителя. Серед протестантських осередків можна також назвати Церков Христову Лівобережну (пр. Перемоги, 50) та Церков Добрих Змін Лівого берега (вул. Пашковського, 43А).

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1939. — № 28 (51). — 20 серпня. — С. 4.
↑ ^а ^б ^в Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 11 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ газета Приазовский рабочий от 9.10.2014 г
↑ ^а ^б Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 11 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 31 березня 2014.

Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Відомості Верховної Ради СРСР. — 1939. — № 28 (51). — 20 серпня. — С. 4.

[:0-2] а ^б ^в Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 11 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[3] газета Приазовский рабочий от 9.10.2014 г

[:1-4] а ^б Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 11 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[5] Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 31 березня 2014.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]