Кавендішська лабораторія
Кавендішська лабораторія — фізичний факультет і частина школи фізичних наук Кембриджського університету. Лабораторія створена в 1874 році, як перша у світі навчально-наукова лабораторія, де студенти могли як вчитися, так і проводити дослідження разом із співробітниками університету. Спочатку перебувала в самому центрі Кембриджа на вулиці Фрее-Скул. У 70-х роках XX століття був побудований новий комплекс будівель для лабораторії на західній околиці міста.
Сьогоднішній голова лабораторії — професор Пітер Літтлвуд. У лабораторії існує традиційне почесне звання Кавендішського професора, яке носить один із професорів лабораторії. У свій час Кавендішськими професорами були всесвітньо відомі британські фізики лорд Релей, сер Дж. Дж. Томсон, лорд Резерфорд, сер Вільям Брегг, сер Неввіл Мотт, сер Брайан Піппард, сер Сем Едвардс. В даний час Кавендішський професор — сер Річард Френд.
Поширена думка, що Кавендішська лабораторія названа на честь відомого британського фізика і хіміка Генрі Кавендіша, 2-го герцога Девонширу. Однак це не так. Лабораторія названа на честь свого засновника, Вільяма Кавендіша, 7-го герцога Девонширу. Під час створення лабораторії він був канцлером Кембриджського університету і пожертвував крупну суму на відкриття цієї навчально-наукової лабораторії при університеті.
На 2009 рік 29 дослідників-співробітників лабораторії отримали Нобелівські премії[1].
Зміст |
Ядерна фізика [ред.]
Під час другої світової війни лабораторія проводила дослідження за проектами, пов'язаними з ядерною зброєю.
Один з методів виробництва плутонію і нептунію (бомбардуванням нейтронами ядер урану-238) був запропонований співробітниками лабораторії Ігоном Бретчером і Норманом Фізером в 1940 році і, незалежно, групою американських фізиків в Каліфорнійському університеті в Берклі.
В лабораторії було синтезовано більше двохсот ізотопів (одне з найбільших кількостей серед лабораторій світу)[2].
Біологія [ред.]
Дослідження, що проводяться в Кавендішевській лабораторії, мали важливий вплив на біологію, в особливості при застосуванні рентгенівської кристалографії до вивчення структур молекул в біології. Френсіс Крік вже працював у раді медичних досліджень, який був очолений Максом Перутца і який знаходився в Кавендішської лабораторії.
Нобелівські лауреати, що працювали у лабораторії [ред.]
- лорд Релей (фізика, 1904)
- сер Дж. Дж. Томсон (фізика, 1906)
- лорд Резерфорд (хімія 1908)
- сер Вільям Брегг (фізика, 1915)
- Чарлз Гловер Баркла (фізика, 1917)
- Френсіс Вільям Астон (хімія, 1922)
- Чарльз Вільсон (фізика, 1927)
- Артур Комптон (фізика, 1927)
- Оуен Ричардсон (фізика, 1928)
- Джеймс Чедвик (фізика, 1935)
- Джордж Томсон (фізика, 1937)
- Эдуард Виктор Эплтон (фізика, 1947)
- Патрик Блэкетт (фізика, 1948)
- Джон Кокрофт (фізика, 1951)
- Эрнест Уолтон (фізика, 1951)
- Фрэнсис Крик (физиология и медицина, 1962)
- Джеймс Уотсон (физиология и медицина, 1962)
- Макс Перуц (хімія, 1962)
- Джон Кендрю (хімія, 1962)
- Дороти Ходжкин (хімія, 1964)
- Брайан Джозефсон (фізика, 1973)
- Мартин Райл (фізика, 1974)
- Энтони Хьюиш (фізика, 1974)
- Невилл Мотт (фізика, 1977)
- Філіп Андерсон (фізика, 1977)
- Капиця Петро Леонідович (фізика, 1978)
- Аллан Кормак (физиология и медицина, 1979)
- Аарон Клуг (хімія, 1982)
- Норман Рамзей (фізика, 1989)
Примітки [ред.]
- ↑ [1] — Список лауреатов Нобелевской премии, которые значительную часть своей жизни проработали в Кавендишской лаборатории (англ.)
- ↑ Институт в Дубне стал четвертым в мире по количеству открытых изотопов
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Cavendish Laboratory |
- Официальный сайт лаборатории (англ.)
- Расположение основного комплекса зданий Кавендишской лаборатории на карте университета и на Google maps
- История лаборатории на ее сайте (англ.)
- История лаборатории (англ.)
- Ранняя история лаборатории, 1871–1910 (англ.)
Координати: 52°12′33″ пн. ш. 0°05′31″ сх. д. / 52.2092639° пн. ш. 0.0920111° сх. д.
