Джон Вільям Стретт (лорд Релей)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лорд Релей
John William Strutt.jpg
Народився 12 листопада 1842(1842-11-12)
графство Ессекс, Англія
Помер 30 червня 1919(1919-06-30) (76 років)
графство Ессекс, Англія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Британський королівський інститут
Кембриджський університет
Alma mater Кембриджський університет
Вчене звання професор
Відомий завдяки: Відкриття аргону
Релеєвське розсіювання
Хвилі Релея
Нестійкість Релея — Тейлора
Закон Релея-Джинса
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1904)
Медаль Коплі
Nobel prize medal.svg

Джон Вільям Стретт, третій барон Релей (лорд Релей) (англ. John Strutt, 3rd Baron Rayleigh; * 12 листопада 1842, Ессекс — † 30 червня 1919, Ессекс) — англійський фізик, один з основоположників теорії коливань, до одержання 1873 р. титулу після смерті батька йменувався як Джон Вільям Стретт.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Народився 12 листопада 1842 р. в Ессексі. Закінчивши 1865 р. Кембриджський університет, він працює тут професором, директором Кавендіської лабораторії (1879—1884). Професор Королівського інституту в Лондоні впродовж 1887—1905 років, від 1908 року стає президентом Кембриджського університету.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Д. В. Релей досліджував коливання пружних тіл, визначив ряд властивостей коливальних систем, перший звернув увагу на автоколивання. Він також вивчав дифракцію, розсіювання і поглинання хвиль, хвилі скінченної амплітуди і поверхневі хвилі, передбачив особливий вид поверхневих хвиль («хвилі Релея», 1885). Релей інтенсивно займався звуковими хвилями, а його класична монографія «Теорія звуку» (1877—1878) і дотепер залишається незмінною настановою для сучасних учених та інженерів. Він заклав основи теорії молекулярного розсіювання світла, ввів поняття про «релеєвське розсіювання світла», відкрив (1871) закон інтенсивності розсіяного світла («закон Релея») тощо. Крім того, ним встановлено залежність намагніченості феромагнетика від напруженості магнітного поля за первинного намагнічування («закон Релея», 1887), виявлено явище магнітної післядії. 1900 р. Релей відкрив закон розподілу енергії випромінювання в спектрі абсолютно чорного тіла залежно від температури (на декілька місяців випередив Макса Планка). Після того як англійський фізик Джеймс Джинс запропонував невеличку модифікацію висновків Релея, закон став відомий як «закон випромінювання Релея-Джинса». Незалежно від Олівера Хевісайда Релей обгрунтував теорію скін-ефекту. Інтенсивно займався дослідженням густин найпоширеніших газів і 1894 р. разом з Вільямом Рамзаєм відкрив новий хімічний елемент — аргон, визначив його властивості і місце в періодичній системі, за що 1904 р. був нагороджений Нобелівською премією з фізики. За час дослідницької діяльності опублікував понад 400 робіт (90 — за останні 15 років).

Громадська та педагогічна діяльність[ред.ред. код]

Крім наукової діяльності, частину його часу займали викладацька діяльність (протягом декількох років), а також робота в шести наукових та урядових організаціях, що займалися питаннями освіти. Він був секретарем (1885—1896) і президентом (1905—1908) Лондонського королівського товариства. У число інших його численних обов'язків входили обов'язки президента Консультативного комітету з аеронавтики, президента Британської асоціації фундаментальних наук, голови комітету із вибухових речовин військового міністерства і головного контролера за постачанням Лондона натуральним газом. З 1908 р. до самої смерті він був номінальним президентом Кембриджського університету.

Нагороди[ред.ред. код]

Крім Нобелівської премії, Релей був нагороджений Королівською медаллю (1882), медаллю Коплі (1899) і медаллю Румфорда (1914) Лондонського королівського товариства, золотою медаллю Маттерчі Італійської національної академії наук (1895), медаллю Фарадея Британського хімічного товариства (1895), медаллю Альберта Королівського товариства мистецтв (1905) і медаллю Елліота Крессона Франклінівського інституту (1914). Йому було присуджено тринадцять почесних вчених ступенів, він був членом понад 50 наукових товариств. Член (1873) і президент (1905—1908) Лондонського королівського товариства, іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук (1896). Помер 30 червня 1919 в містечку Вітем, Ессекс.

Сімейне життя[ред.ред. код]

В 1871 Стретт одружився на Евелін Бальфур, сестрі Артура Джеймса Бальфура, що став прем'єр-міністром Великобританії в 1902 р. У них було троє синів, старший з яких, Роберт, став фізиком і біографом свого батька. Стретт продовжував працювати фактично до самої своєї смерті, опублікувавши близько 90 робіт в останні 15 років і залишивши 3 роботи закінченими, але не опублікованими. Його називали останнім з великих британських класичних фізиків.

Див. також[ред.ред. код]

  • 22740 Релей — астероїд, названий на честь фізика.

Посилання[ред.ред. код]