Кизлярський коньячний завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 43°52′03″ пн. ш. 46°42′48″ сх. д. / 43.86750° пн. ш. 46.71333° сх. д. / 43.86750; 46.71333

Кізлярський коньячний завод
Тип акціонерне товариство
Організаційно-правова форма господарювання акціонерне товариство
Засновано 1885
Засновник(и) Давид Сараджишвілі
Штаб-квартира Кизляр, Дагестан
Продукція міцні спиртні напої
Виторг ▼1 906 702 000 ₽ (2018)[1]
Чистий прибуток ▼268 447 000 ₽ (2018)[1]
Активи ▲5 750 292 000 ₽ (31 грудня 2018)[1]
Співробітники 314 осіб (2015)[2]
Холдингова компанія Федеральне агенство по керуванню державним майномd
kizlyar-cognac.ru​(рос.)
Мапа
CMNS: Кизлярський коньячний завод у Вікісховищі

Кизлярський коньячний завод — російський виробник міцних спиртних напоїв, розташований у місті Кизляр, Дагестан. Входить до п'ятірки найбільших російських виробників коньяку[3].

Історія[ред. | ред. код]

Починаючи з другої половини XVIII століття виноградарство та виноробство були основними галузями економіки Кізляра[4][5]. Поштовх до розвитку промислового виробництва коньяку в Кізлярі поклав закон 1884 року «Про фруктове та виноградо-горілчане виробництво»[6].

У 1880-і роки грузинський підприємець Давид Сараджишвілі викуповує у міщан Ізмірова, Арещева і Борова винокурні цеха та створює в Кизлярі коньячний завод[7][8]. Сараджишвілі першим на своїх підприємствах у Російській імперії почав виготовляти коньяк шляхом витримування виноградного спирту в бочках з гірського кавказького дуба[9][10]. Датою заснування заводу вважається 1885 рік, коли з Кізляра до Москви було привезено 236 відер коньяку.

З початком Першої світової війни у Росії було запроваджено сухий закон, у зв'язку з чим робота підприємства була припинена[11]. У своїй роботі Давид Захарович використовував виключно науковий підхід: правильно вибирав зони для насадження виноградників, приділяв чималу увагу ґрунтів і клімату. Він залучав до процесу не тільки виноробів, але і хіміків, агрономів, ґрунтознавців.[12]

Радянський період[ред. | ред. код]

Коньяк вироблений у 1954 році

Відновлення роботи припало на 1930-ті роки. У зв'язку з тим, що Кізляр входив до прифронтової зони під час Другої світової війни, завод було евакуйовано до Вірменії, а велика частина спиртів була спрямована на Тбіліський коньячний завод. Свою роботу завод повністю відновив лише у 1947 році[8].

Наприкінці 1940-х років була розпочата реконструкція заводу, яка тривала до 1955 року. Зазначається, що до 1959 року усі працівники заводу були забезпечені житлом[11].

За радянських часів близько половини виробленого на заводі міцного алкоголю відправлялося на експорт, та переважно до країн Західної Європи[8].

Під час антиалкогольної кампанії, що почалася у 1985 році, завод припинив виробництво спиртних напоїв та тимчасово перейшов на випуск виноградного соку[8][13].

  1. Російська Федерація
Робота одного з виробничих відділів заводу

У 1990 році завод став орендним підприємством «Дагвіно». У зв'язку з нестачею сировини для виробництва алкоголю, підприємство почало закуповувати виноград в Іспанії або ж, в добрі врожайні роки у Краснодарському та Ставропольському краї. У 1998 році завод отримав французький сертифікат на випуск своєї продукції під назвою «коньяк», хоча раніше Кізлярський коньячний завод експортував свої напої в якості бренді[13].

Під час чеченського конфлікту у 1998 року директор заводу Володимир Григор'янц разом з дружиною був викрадений та знаходився у чеченському полоні впродовж восьми місяців[13][14].

Коньяк «Кізляр», 2018 рік

У 2008 році директором заводу став Євген Дружинін. Під час його керівництва, підприємство на власні кошти провело модернізацію і збільшило обсяги виробництва, ставши основним донором дагестанського бюджету[15]. Також у 2008 році завод відновив статус члена Гільдії постачальників Кремля[9].

28 серпня 2014 року розпорядженням прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва Кізлярський коньячний завод було передано до федеральної власності, у зв'язку з чим, він відноситься до Росалкогольрегулювання[16][17].

Влітку 2015 року керівництво заводу було ініціатором створення Союзу виробників коньяку, куди увійшли Московський винно-коньячний завод «Кін» та винно-коньячний завод «Альянс-1892»[18].

1 вересня 2015 року підприємство було перетворено на акціонерне товариство[19].

Показники діяльності[ред. | ред. код]

У 2008—2009 роках керівництво заводу вклало 15 млн рублів в розширення площі власних виноградників[20]. Під час фінансової кризи 2009 року завод тимчасово втратив статус головного підприємства області, поступившись Дербентському заводу ігристих вин[21]. За підсумками 2012 року чистий прибуток заводу склав близько 1,5 млрд рублів, при цьому завод потрапив до трійки найбільш рентабельних компаній Північного Кавказу[22].

За підсумками 2015 року завод став другим найбільшим підприємством в Дагестані з загальним виторгом в 2,4 млрд рублів[23].

Продукція[ред. | ред. код]

Завод виробляє коньяки різного терміну витримки і виноградну горілку. Зараз Кізлярський коньячний завод випускає наступні коньячні бренди: «Петро Великий», «П'ять зірочок», «Три зірочки», «Кізлярський святковий», «Росія», «Багратіон», «Дагестан», «Кізляр», «Лезгинка», «Імператор Всеросійський» і «Сараджев». Також підприємство виготовляє виноградну горілку «Кізлярку», рецепт якої було відновлено у 1976 році[8][24][25][26][27][28].

Основні принципи, що застосовуються Сараджішвілі в роботі:

  1. Для кожної марки коньяку вибирався певний сорт винограду.

2. Після збору врожаю вироблялося біле вино за спеціальними закордонних технологій. Воно мало злегка кислим смаком з легким фруктовим відтінком.

3. Готове вино піддавалося подвійній перегонці.

4. Спирт, отриманий в результаті перегонки, відправляли на зберігання в дубові бочки, не менше, ніж на 3 роки.

5. Після закінчення 3 років отриманий бренді відправляють в дубові пляшок і дають настоятися ще кілька місяців (від 4 до 12).[29]


Керівники[ред. | ред. код]

  • Григор'янц Саркіс Григорович (1950-ті)[13]
  • Григор'янц Володимир Саркисович (1991—2008)[13]
  • Дружинін Євген Анатолійович (з 2008 року)[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://www.audit-it.ru/buh_otchet/0547011052_ao-kizlyarskiy-konyachnyy-zavod
  2. ↑ https://prodji.ru/evgenij-druzhinin-nasha-filosofiya-predelno-prosta-rabotat-luchshe-konkurentov/
  3. ↑ Крупнейшие производители коньяка в России (рос.). Коммерсантъ. 21 березня 2012. Архів оригіналу за 18 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  4. ↑ Кажлаев Али Нажмутдинович. Возникновение и экономическое развитие городов Дагестанской АССР. — Махачкала, 1971. — С. 269.
  5. ↑ Ибрагимова Зарема Хасановна. Чеченская история: политика, экономика, культура: вторая половина XIX века. — 2002. — С. 267. — ISBN 5-93494-068-6.
  6. ↑ Дроздова Раиса Александровна (2010). РАЗВИТИЕ ВИНОГРАДАРСТВА И ВИНОДЕЛИЯ НА КИЗЛЯРЩИНЕ В XVIII—XIX вв (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  7. ↑ Филиппов Антон. «ОН БЫЛ БЕЗУМНО ОХВАЧЕН ИДЕЯМИ СВОЕГО ДЕЛА…» // Труд. — 2001. — № 211 (15 листопада).
  8. ↑ а б в г д е Тинчуев Саид. Сокровища кизлярских коньяков : [арх. 29 грудня 2018] // Пъеътровские ведомости. — 2013. — № 23 (27 вересня). — С. 6—8.
  9. ↑ а б Кизлярский коньяк: традиционный вкус и верность качеству (рос.). Комсомольская правда. 21 вересня 2009. Архів оригіналу за 18 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  10. ↑ Яценко Наталья. Коньяк не терпит суеты // Эксперт Юг. — 2009. — № 30—31 (17 серпня).
  11. ↑ а б Лысенко Ю.М. Из истории промышленных предприятий Кизляра // Наука и молодежь: сборник статей. — Махачкала, 2001.
  12. ↑ Грузинський коньяк «Еніселі». Архів оригіналу за 7 Грудня 2019.
  13. ↑ а б в г д В Кизляре скончался всемирно известный винодел, экс-директор Кизлярского коньячного завода Владимир Григорьянц (рос.). Сайт Администрации МО «Город Кизляр». 28 липня 2016. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 11 жовтня 2018.
  14. ↑ Фатуллаев Милрад. Кизлярскому коньячному заводу объявлена тотальная война : [рос.] // regions.ng.ru. — 2001.
  15. ↑ Хайруллин Марат (21 квітня 2014). Уголовные парадоксы Рамазана Абдулатипова (рос.). Наша версия. Архів оригіналу за 8 Червня 2015. Процитовано 11 жовтня 2018.
  16. ↑ Кизлярский коньячный завод в Дагестане передан в федеральную собственность (рос.). Кавказский узел. 30 серпня 2014. Архів оригіналу за 19 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  17. ↑ Каниев Рустам (1 вересня 2014). Кизлярский коньячный завод стал федеральной собственностью (рос.). РИА «Дагестан». Архів оригіналу за 19 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  18. ↑ Российские производители коньяка объединились в союз (рос.). Интерфакс. 9 червня 2015. Архів оригіналу за 12 Жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2018.
  19. ↑ Росалкогольрегулирование предлагает акционировать Кизлярский коньячный завод в 2015 году (рос.). ТАСС. 18 травня 2015. Архів оригіналу за 31 Жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2018.
  20. ↑ Отрасль особой крепости (рос.). Коммерсантъ. 15 вересня 2009. Архів оригіналу за 18 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  21. ↑ Кувырко Михаил. Возвращение Дагестана // Эксперт Юг. — 2012. — № 21 (28 травня).
  22. ↑ Меламедов Андрей (14 лютого 2014). Кизлярский коньячный завод: цена договорная (рос.). Кавполит. Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  23. ↑ Кизлярский коньячный завод переработает в коньяк рекордное в стране количество винограда (рос.). Эксперт ЮГ. 8 вересня 2017. Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  24. ↑ Велибекова Л. А. РАЗВИТИЕ ВИНОГРАДНО-ВИНОДЕЛЬЧЕСКОГО ПОДКОМПЛЕКСА ДАГЕСТАНА НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ. rusnauka.com (рос.). Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  25. ↑ Гарунова Нина Нурмагомедовна. К вопросу о появлении «Кизлярской водки» в низовьях Терека в XVIII-XIX веках // Вопросы южнороссийской истории. — № 18.
  26. ↑ Иванов Александр (2010). С выдержкой 125 лет (рос.). Дагестанская правда. Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  27. ↑ Кизлярский завод выпустит 35-летний коньяк к собственному юбилею (рос.). Это Кавказ. 2015-9-18. Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  28. ↑ Кизлярский коньячный завод выпустит коньяк 35-летней выдержки (рос.). Кавказ сегодня. 2015-9-17. Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  29. ↑ Грузинський коньяк «Арагві» часів СРСР. Архів оригіналу за 16 Листопада 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кизлярський_коньячний_завод&oldid=35027633