Конвой QP 14
| Конвой QP 14 Convoy QP 14 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Кампанія в Арктиці | |||||||
.jpg) Британський есмінець типу «Трайбл» «Сомалі», що загинув під час охорони конвою QP 14 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
Союзники:.svg){kind=small} Велика Британія
|
Країни Осі:.svg){kind=small} Третій Рейх
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Джон Даудінг
|
Рольф Карльс
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 65 кораблів ескорту 17 транспортних суден 2 ПЧ |
7 ПЧ | ||||||
| Втрати | |||||||
| 6 кораблів та суден потоплено | |||||||
Конвой QP 14 (англ. Convoy QP 14) — арктичний конвой транспортних і допоміжних суден у кількості 17 одиниць, який у супроводженні союзних кораблів ескорту прямував від радянського порту Архангельськ до берегів Ісландії та Шотландії. Конвой вийшов 13 вересня 1942 року з Архангельська та прибув до Лох Ю 26 вересня. В ході атак німецьких підводних човнів було потоплено 1 есмінець, 1 тральщик та 4 транспорти.
Історія[ред. | ред. код]
Конвой, який формувався для повернення до берегів Ісландії та Британії, спочатку складався з 20 торгових суден, більшість з яких були вцілілими з сумно звісного PQ 17. Комодором конвою був капітан Даудінг. Близький ескорт включав два есмінці, чотири корвети, три протичовнові тральщики та чотири протичовнові траулери, доповнені трьома допоміжними крейсерами ППО. Більшість із них також прибули з PQ 17. Старшим офіцером ескорту був капітан Кромбі на тральщику «Брамбл». Все після виходу у відкрите море до конвою приєднався океанський супровід з PQ 18, що включав авіаносну групу з ескортним авіаносцем «Евенджер», крейсер «Сцилла» і 16 есмінців. Додатково зворотній конвой підтримували крейсерські сили з трьох крейсерів та восьми есмінців, а також сили дальнього прикриття з двох лінкорів, крейсера та чотирьох есмінців. Це була значна сила, хоча вона була послаблена п'ятиденним боєм, при проходженні конвою PQ 18.
QP 14 протистояла група німецьких підводних човнів у кількості семи одиниць (спеціальна група, сформована з підводних човнів, які атакували напередодні PQ 18) у Норвезькому морі, і німецькими Люфтваффе, хоча вони також були виснажені внаслідок запеклих атак на судна PQ 18.
13 вересня конвой QP 14 вийшов з порту Архангельська, на наступний день після початку нападу німецьких сил на PQ 18. 16 вересня QP 14 зустрівся на маршруті руху з суднами PQ 18 і океанський ескорт перемістився до QP 14.
Конвой QP 14 залишався не виявленим до 20 вересня, коли тральщик «Леда» був атакований та потоплений U-435. Пошуки підводного човна нічого не дали. Того дня вдень два підводні човни P614 і P615 відстали від конвою, намагаючись завдати удару по німецьких підводних човнах, які рухались по поверхні, щоб підтримувати швидкість. За поганої погоди P614 виявив U-408 і випустив по ньому чотири торпеди, але U-Boot врятувався. Тієї ночі на конвой знову напали; Silver Sword був потоплений U-255, а есмінець «Сомалі» торпедований U-703. Його взяли на буксир, але через чотири дні, в умовах суворої штормової погоди, корабель затонув.
22 вересня U-435 проник всередину конвою і одним залпом уразив три судна, один з них, Ocean Voice, з командиром конвою, та Bellingham. Танкер-заправник конвою Gray Ranger також потрапив під удар торпеди, пізніше був затоплений кораблями охорони.
26 вересня 1942 року конвой QP 14 прибув до Лох Ю.
Кораблі та судна конвою QP 14[ред. | ред. код]
Транспортні судна[ред. | ред. код]
- Позначення
| Ім'я | Прапор | Тоннаж (GRT) | Прим. |
|---|---|---|---|
| Alcoa Banner (1919) | .svg){kind=small} США
|
5 035 | |
| Bellingham (1920) | США
|
5 345 | затоплено U-435 |
| Benjamin Harrison (1942) | США
|
2 191 | |
| Black Ranger |  Королівський допоміжний флот
|
3 417 | танкер-заправник |
| Deer Lodge (1919) | США
|
6 187 | |
| Empire Tide (1941) | Велика Британія
|
6 978 | КАТ судно. 23 пасажири |
| Gray Ranger | Королівський допоміжний флот
|
3 313 | танкер-заправник; затоплений U-435 |
| Harmatris (1932) | Велика Британія
|
5 395 | |
| Minotaur (1918) | США
|
4 554 | |
| Ocean Freedom (1942) | Велика Британія
|
7 173 | |
| Ocean Voice (1941) | Велика Британія
|
7 174 | 5 штабних офіцерів флоту; 25 пасажирів-громадян СРСР. 22 вересня потоплено U-435[2]. Загиблих немає; вцілілих підібрали тральщиком «Сігал» (висаджені у Скапа-Флоу) та судном Zamalek (висаджені у Глазго) |
| Oligarch | Королівський допоміжний флот
|
6 894 | танкер-заправник |
| Rathlin (1936) | Велика Британія
|
1 600 | рятувальне судно конвою |
| Samuel Chase (1942) | США
|
7 191 | |
| Silver Sword (1919) | США
|
4 937 | потоплено U-255 |
| Tobruk (1942) |  Польща
|
7 048 | |
| Troubador (1920) |  Панама
|
6 428 | |
| West Nilus (1920) | США
|
5 495 | |
| Winston-Salem (1920) | США
|
6 223 | |
| Zamalek (1921) | Велика Британія
|
1 567 | рятувальне судно конвою |
Кораблі ескорту[ред. | ред. код]
Кораблі Крігсмаріне[ред. | ред. код]
Підводні човни, що брали участь в атаці на конвой[ред. | ред. код]
| Назва | Тип | Командир | Результати атаки | Прим. |
|---|---|---|---|---|
| U-251 | VIIC | капітан-лейтенант Генріх Тімм | не атакував | |
| U-253 | VIIC | капітан-лейтенант Адольф Фрідрікс | Затонув 25 вересня 1942 року у Данській протоці північно-західніше Ірландії, ймовірно підірвавшись на британській міні; усі члени екіпажу загинули | |
| U-255 | VIIC | капітан-лейтенант Райнгарт Рехе | З 20 на 21 вересня потопив Silver Sword | |
| U-403 | VIIC | капітан-лейтенант Гайнц-Елерт Клаузен | не атакував | |
| U-435 | VIIC | корветтен-капітан Зігфрід Штрелов | 20 вересня потопив британський тральщик «Леда» у Ґренландському морі південно-західніше Шпіцбергена 22 вересня потопив Bellingham, Gray Ranger та Ocean Voice | |
| U-592 | VIIC | капітан-лейтенант Карл Борм | не атакував | |
| U-703 | VIIC | капітан-лейтенант Гайнц Білфельд | 20 вересня торпедував у Гренландському морі есмінець «Сомалі» (згодом затонув) |
Див. також[ред. | ред. код]
- Список найбільших битв за конвої Другої світової війни
- Список найрезультативніших командирів підводних човнів Німеччини
- Хронологія мальтійських конвоїв
- Список поставок вантажів підводними човнами під час блокади Мальти (1940-1942)
- Морська битва біля Касабланки
- Вовча зграя «Прін»
Посилання[ред. | ред. код]
- QP-14. на uboat.net. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.(англ.)
- Convoy QP.14 [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- 1.3.5.Очередные союзные конвои PQ-18 и QP-14 [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- 8. June-September 1942, including DEFENCE of CONVOY PQ18 [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.](англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Blair, Clay (1996) Hitler's U-Boat War Vol I Cassell ISBN 0-304-35260-8
- Hague, Arnold (2000). The Allied Convoy System 1939—1945. ISBN 1-86176-147-3.
- Edwards, Bernard (1996). Dönitz and the Wolf Packs — The U-boats at War. Cassell Military Classics. ISBN 0-304-35203-9.
- Брайан Скофилд, Дадли Поуп. «Полярные конвои (сборник)». — М.: АСТ, 2003. — (Военно-историческая библиотека). — ISBN 5-17-016631-1
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ Convoy QP.14. Arnold Hague Convoy Database. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 11 листопада 2013.
- ↑ Helgason, Guðmundur. Ocean Voice - British steam merchant. German U-boats of WWII - uboat.net. Архів оригіналу за 5 травня 2009. Процитовано 11 листопада 2013.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
