Шпіцберген
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шпітцберґен — це норвезький острів, розташований в Північному Льодовитому океані і є найбільшим островом архіпелагу Свальбард. Острів має площу 39,044 квадратних кілометрів. Розміри острова — 450 кілометрів в довжину і від 40 до 225 кілометрів в ширину.
Назва Шпітцберґен перекладається «загострені піки», так острів назвав голандський дослідний Віллєм Баренц, який відкрив острів під час пошуку Північного морського шляху в 1596 році. Але цей архіпелаг, можливо, був відомий російським поморським мисливцям ще в 14 або 15 столітті, хоча твердих доказів до 17 століття немає. Вони дійшли до висновку, що земля, яку вони знайшли — це частина Гренландії, тому й назвали її Грумант. Назва Шпітцберґен вперше згадувалась в ісландських сагах 10 і 11 століть, але так могли називати тоді і острів Ян-Майєн і навіть Гренландію.
Шпіцберген (норв. Svalbard (Свалбард), що означає «холодні береги») — архіпелаг, розташований в Північному Льодовитому Океані на відстані 1300 км. від Північного Полюса (поблизу 80-го градуса Північної широти).
Єдиний населений острів архіпелагу — Західний Шпіцберген налічує 3400 мешканців, з яких 1500 норвежців, оселилися вони переважно в Лонгйірі. Більшість працює в зимовий час на вугільних шахтах компанії «Det Store Norske» за річним контрактом. Але деякі живуть тут з сім'ями вже багато років. Тут працює також група учених, що займається дослідженням озонової діри і місцевої флори і фауни. Решту населення складають дві російські громади, що влаштувалися в Піраміден і Баренцбурзі. Баренцбурґ і Піраміден — російські шахтарські селища. Роботи з видобутку вугілля в Піраміден припинено в 1995 році. Відносини росіян і норвежців цілком добросусідські.
Лонгйір розташований в обширній долині, покритій піском, щебенем і глиною, посеред якої мчить бурхливий потік. Біля порту декілька складів і магазинів. Праворуч від порту — церква і резиденція сиссельмана — губернатора острова. Поряд центральна будівля з кав'ярнею Busen, школа, лікарня і житлові будинки, зв'язані між собою мережею іржавих труб(кабель і водопровідні труби). Їх не можна закопати через вічну мерзлоту. Вони накриті невеликими мостами, щоб взимку по них могли проїздити снігоходи. Дерев'яні будинки помальовані в яскраві кольори. Навкруги Лонгйіра лише декілька кілометрів доріг. Основні види транспорту: вертоліт, катер і снігохід. Вісім разів на тиждень в Лонгйір з Тромсе прилітає літак, і навіть сам переліт справляє велике враження за відсутності туману. Норвезький суверенітет над більшою частиною архіпелагу встановлений за міжнародним договором («Шпіцбергенській трактат») у 1920 р.
Гострі вершини, що круто здіймаються, на заході і плоскогір'я на сході не стали перешкодою для людей та дикої флори і фауни. Це царство полярних (білих) ведмедів і навіть зараз тут не можна виходити з житла без зброї. Пересуватися тут можна коротким літом за умови наявності відповідного спорядження, відмінної фізичної підготовки і знання метеорологічної ситуації.
[ред.] Погода в Шпіцберґені
З жовтня по лютий стоїть повна темнота (час полярної ночі). В червні-серпні температура підіймається вище за нульову відмітку, зате рідко опускаються нижче −20 градусів. Велика частина території Шпіцберґена (Svalbard) 61230 кв. км. покрита товстим шаром льоду. Архіпелаг і його головний острів Західний Шпіцберген цікаві для туристів. Але масовий туризм може завдати непоправної шкоди арктичному ландшафту і його фауні.
 |
Це незавершена стаття з географії Норвегії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Стаття без шаблону-картки. Можливо, потрібний шаблон — {{Острів}}. Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. |
