Континентальні кельтські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Континентальні кельтські мови
Поширена в: Європа, Галатія
Писемність: латиниця
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Кельтська група
Офіційний статус
Коди мови

Континентальні кельтські мови — сучасне найменування підгрупи у складі кельтських мов, нині повністю вимерлих, поширених раніше в континентальній Європі. Континентальні кельтські мови протиставляються острівним кельтським, поширеним на Британських островах (нині Великобританія і Ірландія). Область поширення континентальних кельтських мов включала Галію, Іберію, альпійську зону (нині Австрія, Чехія, Швейцарія), узбережжя Адріатичного моря і навіть частину Малої Азії (Галатія). Носії мов були асимільовані в перші століття від Р. Х.. в основному носіями італійських і германських мов.

Ряд кельтологів вважає поділ кельтських мов на континентальні і острівні не генетичним, а союзним, і пропонує як альтернативний поділ на P-кельтські та Q-кельтські мови (з еволюції пракельтського звуку kw у початковій позиції).

Мови, засвідчені пам'ятками[ред.ред. код]

З десятків кельтських мов і діалектів, що імовірно існували в античному світі, пам'ятниками і глоссами засвідчені тільки чотири:

  • лепонтійська мова (VII-III ст. до Р. Х..)[1] що існувала на півдні Альп. Іноді розглядається як ранній діалект галльської мови. Представлений низкою написів і топонімів.
  • галльська мова (III ст. до Р. Х.. - близько VII ст. по Р. Х..)[2] була поширена на території Галії. Відзначено два діалекти: цизальпійський (з боку Італії) і трансальпійський (з боку Франції). Представлений низкою написів, а також збереженими у класичних авторів топонімами і найменуваннями племен. Можливо, є субстратом для бретонської мови .
  • галатська мова (III ст. до Р. Х.. - IV ст. Р. Х..) була поширена у Галатії — історичної області Малої Азії поблизу сьогоденного міста Анкара. Класичні автори відзначали близькість даної мови до галльської.
  • іспано-кельтські мови[3][4]

[4][5]:

З набагато меншим ступенем впевненості до континентальних кельтських різні автори відносять ще дві мови:

  • норіцька мова (IV ст. до Р. Х.. - I або II ст. по Р. Х..), представлений двома вкрай короткими написами з Австрії та Словенії, а також, можливо, топонімами. Назва іноді використовується як узагальнююче для кельтських діалектів, що існували в центральній та східній Європі.
  • лузитанська мова (зникла до II ст. по Р. Х..), індоєвропейська, але, можливо, не кельтська, хоча і схожий з ними. Ряд дослідників відносять лузитанську мову до італійських. Ця мова була поширена на території між ріками Доуро та Тагус, наразі Португалія і частина Іспанії. Представлена нечисленними написами і топонімами.

Використання терміну[ред.ред. код]

Термін «континентальні кельтські мови» був введений для протиставлення острівним кельтським мовам . При цьому, хоча більшість дослідників відзначають спільність острівних мов (Cowgill 1975; McCone 1991, 1992; Schrijver 1995), що мають спільні лінгвістичні інновації, з приводу спорідненості континентальних кельтських мов такої ж упевненості немає — швидше, дана група є поліфілетичною, утвореною за принципом невходження до складу острівних мов. Зважаючи нечисленність збереженого лінгвістичного матеріалу з усіх континентальних кельтських мов проведення історико-лінгвістичного аналізу, заснованого на порівняльному методі, є проблематичним. Деякі дослідники об'єднують галльську мову з бритською підгрупою в складі кельтських мов.

Більшість континентальних кельтських мов відносяться до P-кельтських мов, за винятком кельтіберської, що входить до складу Q-кельтських мов.

Бретонська мова: виключення з правила[ред.ред. код]

Хоча бретонська мова протягом більш ніж тисячоліття існує в континентальній Європі, проте вона не відноситься до континентальних кельтських мов. За своїми характеристиками вона входить до складу бритської гілки кельтських мов, у складі якої також валлійська, корнська і ряд інших мов, хоча у ваннських діалектах іноді передбачається наявність галльського субстрату (Galliou and Jones 1991). Франсуа Фальхюн розглядав бретонську мову як нащадок галльської, проте його точка зору відкидається більшістю лінгвістів.

Дивись також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pierre-Yves Lambert, La langue gauloise, éditions errance 1994. p. 14.
  2. а б LAMBERT 14
  3. Cólera Carlos Jordán The Celts in the Iberian Peninsula:Celtiberian // e-Keltoi, 6 (March 16, 2007) С. 749–750. Процитовано 16 June 2010.
  4. а б Cunliffe, Barry (2003). The Celts – A Very Short Introduction – see figure 7. Oxford University Press. с. 51–52. ISBN 0-19-280418-9. 
  5. Wodtko, Dagmar S (2010). Celtic from the West Chapter 11: The Problem of Lusitanian. Oxbow Books, Oxford, UK. с. 360–361. ISBN 978-1-84217-410-4. 
  6. Koch, John T (2010). Celtic from the West Chapter 9: Paradigm Shift? Interpreting Tartessian as Celtic. Oxbow Books, Oxford, UK. с. 292–293. ISBN 978-1-84217-410-4. 
  7. Koch, John T (2011). Tartessian 2: The Inscription of Mesas do Castelinho ro and the Verbal Complex. Preliminaries to Historical Phonology. Oxbow Books, Oxford, UK. с. 1–198. ISBN 978-1-907029-07-3. 

Література[ред.ред. код]

  • Ball M and Fife J (1993). The Celtic Languages.
  • Cowgill, Warren (1975). «The origins of the Insular Celtic conjunct and absolute verbal endings». У H. Rix (ed.). Flexion und Wortbildung: Akten der V. Fachtagung der Indogermanischen Gesellschaft, Regensburg, 9.–14. September 1973. Wiesbaden: Reichert. с. 40–70. ISBN 3-920153-40-5. 
  • Galliou, Patrick; Michael Jones (1991). The Bretons. Oxford: Blackwell. ISBN 0-631-16406-5. ISBN 063120105X. 
  • McCone Kim The PIE stops and syllabic nasals in Celtic // Studia Celtica Japonica, 4 (1991) С. 37–69.
  • McCone, Kim (1992). «Relative Chronologie: Keltisch». У R. Beekes, A. Lubotsky, and J. Weitenberg (eds.). Rekonstruktion und relative Chronologie: Akten Der VIII. Fachtagung Der Indogermanischen Gesellschaft, Leiden, 31. August–4. September 1987. Institut für Sprachwissenschaft der Universität Innsbruck. с. 12–39. ISBN 3-85124-613-6. 
  • Schrijver, Peter (1995). Studies in British Celtic historical phonology. Amsterdam: Rodopi. ISBN 90-5183-820-4. 
  • Stifter, David (2008), Old Celtic 2008 (classroom material), [1]