Порівняльно-історичне мовознавство

Порівняльно-історичне мовознавство — один з найважливіших напрямів у мовознавстві, який відіграв велику роль у його розвитку.

Короткий опис

В основі досліджень порівняльно-історичного мовознавства лежить порівняльно-історичний метод, тобто сукупність прийомів дослідження мовного матеріалу для встановлення спорідненості мов і вивчення історичного розвитку споріднених мов. Позаісторичне порівняння мов, яке, на відміну від історичного порівняння, назагал ж зіставленням споріднених і неспоріднених мов, застосовували певною мірою ще за античних часів у Європі наприклад зіставлення давньогрецької і латинської мов, у Стародавній Індії — зіставлення санскриту й пракриті) тощо. Особливо розвинулось воно в XVII—XVIII століттях з нагромадженням матеріалів дослідження різних споріднених мов Європи та інших частин світу. Порівняльно-історичне мовознавство виникло на початку XIX століття (праці Ф. Боппа, Р. К. Раска. Я. Грімма). Велику роль у його розвитку відіграли праці А. Ф. Пошта, А. Шлейхера, Ф. Діца, Ф. Міклошича та інших. Визначний внесок у його розвиток зробили молодограматики. У порівняльно-історичному мовознавстві виробились і застосовуються різні прийоми. У ньому зіставляється або паралельно вивчається мовний матеріал, який розглядається в історичному розвиткові, з урахуванням змін, що відбуваються в мові. Вивчаються не окремі мовні факти чи явища, а системи їх: у фонології — система фонем, у морфології — системи граматичних форм, їхніх парадигм, у лексиці — означення взаємозв'язаних понять тощо. Встановлюються системи відповідностей між зіставлюваними мовами у фонетиці, морфології, синтаксисі, лексиці й фразеології. Визначається відносна (релятивна) хронологія мовних фактів поряд з безвідносною (абсолютною) хронологією. Встановлюється спорідненість мов на основі систем відповідностей. Відновлюються (реконструюються) факти на основі систем відповідностей між спорідненими мовами й усуваються прогалини в їхній документальній історії. Відбираються релікти (архаїчні факти), які мають важливе значення для відновлення найдавнішого стану досліджуваних мов. Береться до уваги взаємодія складових частин окремих мов (явища граматичної аналогії, лексичної контамінації) і взаємодія окремих мов, яка порушує осн. лінії їхнього розвитку — вплив однієї мови на іншу, запозичення тощо.

Відомі представники

• Ахатов, Габдулхай Хурамовіч
• Франц Бопп
• Гамкрелідзе Тамаз Валеріанович
• Гранде Бенціон Меєрович
• Джозеф Грінберг
• Долгопольський Арон Борисович
• Іванов В'ячеслав Всеволодович
• Ілліч-Світич Владислав Маркович
• Антуан Мейє
• Густав Рамстедт
• Расмус Раск
• Мерріт Рулен
• Старостін Сергій Анатолійович

Література

• Ахатов Г.Х. Местные диалекты - надежный источник для сравнительно-исторического изучения языков. // "Вопросы диалектологии тюркских языков". Баку, 1963.
• Котляревский А. А. Сравнительное языкознание // Филологические записки, Воронеж, 1862.
• Шапиро М. М. Новый взгляд на современную систему сравнительного языкознания. // Филологические записки, Воронеж, 1874.
• Кареев Н. И. О «новом взгляде» г. Шапиро на современную систему сравнительного языкознания. (Возражение) // Филологические записки, Воронеж, 1874.
• Бодров Н. Н. Рудольф фон Раумер. Еврейский вопрос в сравнительном языкознании на западе. // Филологические записки, Воронеж, 1882.
• Реформатський Олександр Олександрович, Введение в языковедение, 5-е изд., М.: Аспект Пресс, 2007;
• Мейе А., Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков, 3 изд., пер. с франц., М. — Л., 1938;
• Томсен В., История языковедения до конца IX в., пер. с дат., М., 1938;
• Общее и индоевропейское языкознание, М., 1956;
• Иванов Вяч. В., Общеиндоевропейская, праславянская и анатолийская языковые системы, М., 1965;
• Щербак А. М., Сравнительная фонетика тюркских языков, Л., 1970;
• Иллич-Свитыч В. М., Опыт сравнения ностратических языков, т. 1, М., 1971, с. 38—102 (обзор литературы);
• Долгопольский А. Б., Сравнительно-историческая фонетика кушитских языков, М., 1973;
• Основы финно-угорского языкознания, М., 1974;
• Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд, в. 1—, М., 1974—;
• Бурлак С. А., Старостин С. А. Сравнительно-историческое языкознание, М., 2004;
• Лазарев А. Воронеж — ясли отечественного сравнительного языкознания, Воронеж, 2010
• Hoenigswald H, Language change and linguistic r econstruction, Chi., 1966;
• Current trends inlinguistics, v. 1-12; The Hague — P., 1963—1974;
• Haas M., The prehistory of languages, P. — The Hague, 1969;
• Kurilowicz J., Inflectional categories of Indo-European, Hdlb., 1964; его же, Indogermanische Grammatik, Bd 2 3 Hdlb., 1968-69;
• Zvelebil К., Comparative Dravidian phonology, The Hague — P., 1970.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.