Кредісов Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кредісов Анатолій Іванович
Народився 23 січня 1940(1940-01-23) (84 роки)
Київ
Країна Україна Україна
Діяльність науковець
У шлюбі з Кредісова Лідія Миколаївна

Кредісов Анатолій Іванович — український педагог і вчений, доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 січня 1940 р. в Києві. Після закінчення школи № 19 з 1957 по 1959 рр. працював слюсарем-монтажником заводу «Ленінська кузня»; упродовж 1959—1962 рр. служив в армії; протягом 1962—1967 рр. — студент Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Науково-педагогічна діяльність Кредісова Анатолія Івановича розпочалася з 1967 р. в цьому самому ВНЗ на економічному факультеті, де він працював асистентом, викладачем, старшим викладачем, доцентом кафедри політичної економії та захистив кандидатську (1970) і докторську (1984) дисертації.

З 1984 по 1992 рр. Кредісов працює заступником директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації при КДУ, професором кафедри політичної економії цього ж інституту. У 1992 р. майже рік він очолює Центр підвищення кваліфікації керівних працівників ВНЗ України. З кінця 1992 р. — завідувач кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Упродовж 2003—2009 він ректор Міжгалузевого інституту управління Міністерства освіти і науки України. З 2009 року Кредісов працює професором кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин КНУ.

В різні роки науково-педагогічної діяльності Кредісов читав лекції та проходив наукові стажування в університетах міст Будапешт (Угорщина), Братислава (Словаччина), Тампере (Фінляндія), Краків (Польща), Антверпен (Бельгія), Кіль (Німеччина), Редінг (Велика Британія), Гартворд (США).

Автор спогадів «Справа життя» (К., 2011).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Свою наукову діяльність Кредісов розпочав ще у студентські роки, в результаті якої у 1967 році став лауреатом Всесоюзного конкурсу студентських наукових робіт. У наступні роки досліджував історію економічної теорії та зарубіжну економічну думку. Знання з цих проблем, організаційно-педагогічна діяльність, а, головне, зміни, які відбулися в механізмі господарювання незалежної України та її потреби входження до світового ринку визначили його наступні наукові інтереси, зокрема, менеджмент та міжнародний бізнес.

Професор Кредісов є автором, співавтором та відповідальним редактором понад 150 наукових та навчально-публіцистичних праць.

Під керівництвом Кредісова було підготовлено та захищено понад 30 кандидатських та докторських дисертацій, у тому числі здобувачами з Болгарії, Куби, Йорданії, Китаю, Грузії.

Кредісов у різні роки очолював три міжнародні дослідницькі проекти в рамках фондів «Євроазія» та «Брітіш-Кансл», довгий час був членом редколегії журналу «Економіка України», спеціалізованих рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій, Президент першого в Україні маркетингового клубу в м. Києві, учасник та організатор багатьох наукових конференцій, в тому числі міжнародних.

Основні монографії[ред. | ред. код]

  • Маркетинг (1994);
  • Менеджмент для керівників (1999);
  • История учений менеджмента (2000);
  • Менеджмент в історичному розвитку як теорія (2009, 2019).

Підручники та навчальні посібники[ред. | ред. код]

  • Історія економічної думки України (1993);
  • Основи економічної теорії: політекономічний аспект (1994, 2002);
  • Соціальне ринкове господарство (1995);
  • Управління зовнішньоекономічною діяльністю (1996, 1998, 2002);
  • Організація і розвиток фінансового сектора в умовах ринкової економіки (2002);
  • Фінансовий сектор ринкової та транзитивної економіки (2004);
  • Основи патентування та ліцензування (2007);
  • Менеджмент: навчальні матеріали у схемах і формулах (2006, 2008);
  • Міжнародний бізнес (2007, 2009).

Звання і нагороди[ред. | ред. код]

У 1994 році був обраний академіком Національної академії наук вищої освіти України;

У 1999 році присуджено звання «Заслужений працівник народної освіти України»;

У 2003 році став лауреатом премії ім. М. В. Птухи Національної академії наук України;

Нагороджений «Знаком пошани» Київського міського голови (2006), знаками МОН України «Петро Могила» (2007) та «За наукові досягнення» (2008), орденом «Святих рівноапостольних Кирила та Мефодія» Київського патріархату Української православної церкви (2011).

Посилання[ред. | ред. код]