Кучкове поле
| Кучкове поле | |
 | |
| Країна |
 Росія |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Москва |
 | |
Координати: 55°45′54″ пн. ш. 37°37′49″ сх. д. / 55.76513400002777843° пн. ш. 37.63029800002777847° сх. д.
Кучкове поле або Кучково поле (рос. Кучково поле) — історична місцевість на півночі центральної частини міста Москви, між сучасними Луб'янською площею[ru] та Стрітенськими воротами[ru] (за іншою версією, між Стрітенськими воротами та Чистими ставками[ru]).[1]
У 1397 на Кучковому полі збудовано Стрітенський монастир. У XII—XV ст. через Кучкове поле проходила дорога на місто Володимир-на-Клязьмі. Пізніше дорога стала вулицею і отримала назву «Велика Луб'янка». Топонім «Кучкове поле» зникає з ужитку в XVI—XVII ст., коли на полі розпочалася міська забудова.[1]
Історичні згадки[ред. | ред. код]
Перша літописна згадка про місцевість належить до 1379 року, коли на Кучковому полі, за наказом князя Дмитра Донського, був страчений Іван Васильович Вельямінов, який претендував на спадкову для роду Вельямінових[ru] посаду московського тисяцького:[2]
6887 [року] ... місяця серпня в 30 день, вбитий був Іван Васильович Тисяцький, розтятий мечем на Кучковому полі біля міста Москви...[3]
Другий запис про Кучкове поле у літописі є під 1394 роком, коли, як вважають, невдало копали рів до річки Москва:[2]
6902 [року] ... восени почали в Москві рів копати, від Кучкового поля і до річки Москва, шириною в сажень, а глибиною в людський зріст, що спричинило багато збитків людям, бо рів копали впоперек дворів і багато хоромів понищили, а закінчилося це "ничтоже" [тобто, нічим] [4]
Походження назви[ред. | ред. код]
Легенда про боярина Кучка[ред. | ред. код]
Назва поля пов'язується з ім'ям легендарного боярина Степана Івановича Кучки, який, начебто, володів у другій половині XII ст. землями біля майбутньої Москви.[1]
Про самого боярина і його синів розповідає «Сказання про вбивство Данила Суздальського і про початок Москви», що було написане орієнтовно у XVII ст.[5] і яке не вважається вченими історичним джерелом, а, радше, художньо-літературним твором, оскільки є міксом давньоримських і грецьких сюжетів, з деякими мотивами історії вбивства Андрія Боголюбського, яке сталося у 1174. При чому, події у творі розгортаються не у XII ст., а наприкінці XIII ст. і пов'язані з князем Данилом, сином Олександра Невського, і сам Данило у творі називається Суздальским, хоча, як відомо, його стіл був у Москві, а не Суздалі.[6]
Історичні дослідження[ред. | ред. код]
У берестяній грамоті № 723, що датується другою половиною XII ст., згадується поселення Кучков (або Кучкове),[7] що, як вважається, могло бути ленним володінням легендарного боярина. За переказами, боярин проявив непокірність і був страчений князем Юрієм Довгоруким.[2][8]
В Іпатіївському літописі Москва один раз згадується разом з поселенням Кучково, тому деякі російські дослідники переконані, що це назва села, яке було недалеко від міста. Так, російський історик і археолог кін. XIX — поч. XX ст. Іван Забєлін вважав, що на місці церкви Трійці[ru], перша згадка про яку датується кінцем XV ст., колись був приходський храм села Кучково, а Кучкове поле він розташовував на північ від церкви. Однак, розкопки та археологічні дослідження кінця XX ст. показали, що перше людське поселення на тій території з'явилося не раніше XIII ст.[2]
За іншою версією, що була запропонована наприкінці XX ст., Кучково — це просто інша назва Москви. Власне, подвійні назви населених пунктів у XII—XIII ст. не були чимось унікальним.[9] Згідно цієї гіпотези, боярин Кучко не був страчений, а був першим намісником Юрія Довгорукого на прилеглих до майбутньої Москви територіях. Відповідно, походження назви пов'язано з часом його управління зазначеними землями.[2]
Якщо боярин Кучко — це легендарна особа, то Кучковичі (ймовірно, його сини або інші родичі) — цілком історичні — Іпатіївський літопис називає їх учасниками заколоту і вбивства Андрія Боголюбського.[10] Також це потверджує знайдене у 2015 році графіті на стіні Спасо-Преображенського собору[ru] у Переславль-Залєському.[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кучково поле. сайт «Энциклопедия Москвы» (terminy.info/geography/moscow-encyclopedia) (рос.). 1992. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ а б в г д Игорь Кондратьев. Историко-археологическое осмысление двух московских топонимов Кучково поле — Сретенка. (academia.edu) (рос.). Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Полное собрание русских летописей. СПб. 1897. Т. 11. С.45
- ↑ Полное собрание русских летописей. СПб. 1859. Т. 8. С.64
- ↑ М. А. Салміна. Сказание об убиении Даниила Суздальского. сайт «Древнерусская литература» (drevne-rus-lit.niv.ru) (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ М. А. Салміна. «Сказание об убиении Даниила Суздальского и о начале Москвы» как литературный памятник (PDF) (укр.). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Грамота №723. сайт «Древнерусские берестяные грамоты» (gramoty.ru/birchbark) (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Переказ про боярина Кучку і його дітей. Прокляття боярина купки, прокляті місця, світ невидимого (укр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ История Москвы. Т.1. М. 1997. С. 21
- ↑ Торопцев А. П. Москва. Путь к империи. Ответ Кучковичей. сайт «ВикиЧтение» (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Михайло Майзульс[ru]. Имена убийц. сайт «Арзамас» (arzamas.academy) (рос.). 2018. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
