Олександр Невський
| Олександр I Невський | |
 |
|
| Олександр I Невський | |
| Великий Князь Владимирський (1249—1263), по ярлику хана Золотої Орди формально Великий Князь Київський (1249—1263) Золота Орда | |
| Початок правління: | 1249 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1263 |
| Інші титули: | князь новгородський (1236—1240), (1241—1252),(1257—1259) |
| Попередник: | Андрій II |
| Наступник: | Ярослав III |
| Дата народження: | бл.1230 |
| Місце народження: | Переславль-Залєський |
| Дата смерті: | 14 листопада 1263 |
| Місце смерті: | Городець |
| Дружина: | Олександра Брячиславівна Полоцька |
| Діти: | Василь, Дмитро, Андрій, Данило |
| Династія: | суздальські Юрійовичі [1] |
| Батько: | Ярослав III |
| Мати: | Ростислава Мстиславівна Смоленська |
Олександр I Ярославович Не́вський (* ~ 1230, Переславль-Залєський — 14 листопада 1263, Городець) — князь новгородський (1236 — 1240), (1241—1252), (1257—1259), по ярлику хана Золотої Орди формально князь київський (1249—1263), князь псковський (1242 — 1242), з 1243 року в васальній залежності від золотоординських царів обіймає посаду князя в Великому Новгороді та великого князя володимирського з 1249. Син Ярослава III Всеволодовича, правнук Юрія I Долгорукого династія суздальських Юрійовичів [2].
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Дитинство
Народився в Переславль-Залєському. Досі немає єдиної думки стосовно дати народження Олександра. Джерела Російської імперії встановлюють дату приблизно - 1221-й рік. [1], однак за іншими джерелами Олександр народився в 1230 (відтак не міг брати участі у битві на річці Неві зі шведами в 1240 році, з німцями й естами в 1242 році на Чудському озері)[2][3].
У роки навали Батия на суздальську землю (1237-1238) [Джерело?].
Олександр був другим сином Ярослава III від його третьої жінки Ростислави Ігорівни (в хрещенні Феодосії), дочки Мстислава II Удатного.
Згідно з дослідженнями багатьох істориків: Льва Гумельова, Володимира Білінського[3], Запискам папського посланця у Золотій Орді Плано Карпіні, Олександр, будучи заручником (з 1238 року)[Джерело?] у ставці хана Батия став названим (кревним) братом сина Хана Батия — Сартака [Джерело?]. За законами Золотої Орди, кровними побратимами могли стати тільки хлопці до 16 років. Сартак народився у 1228—1230 роках. Таким чином, якщо Олександр народився у 1221 році, він ніяким чином не міг стати "андою" (кревним побратимом) хана Сартака. Це могло статися тільки якщо вони були однакового віку. Тобто, дійсний рік народження Олександра в найліпшому випадку 1228, а не 1221. Тим більше, Плано Карпіні, у своїх записках пише, що у квітні 1246[4] році застав Олександра сина Великого князя Володимирського Ярослава в ставці хана Батия в якості заручника.
[ред.] На службі в Золотої Орди
Пробув в Орді у Батия з 1238 до 1252 [Джерело?] року, коли був посланий на великокнязівський престол престол у Володимир, Олександр не брав участь у жодному із серйозних боїв [Джерело?]. У 1257 році татаро-монголи провели другий перепис поселень і населення у суздальській землі під керівництвом Олександра Невського. Перепис здійснювали чисельники зі ставки хана, але військове забезпечення операції здійснював князь володимирський - Олександр Невський. За результатами перепису кожен мешканець суздальської землі мав сплачувати одну шкуру ведмедя, одного чорного бобра, одного чорного соболя, одну дохорі, одну лисячу шкуру. За несплату данини - рабство.[5]
Брат Олександра I Невського - великий князь Андрій II уклав союз із Данилом I Галицьким і спробував виступити проти Золотої Орди. Щойно довідавшись про заколот брата, Олександр у 1252 роцi негайно з'явився в Золотій Орді у Батия. У столиці Орди, Сараї, Олександр отримав "престол" великого володимирського князя ще до вигнання Андрія. За кілька місяців Олександр знову приїхав до Сараю. Однак оскільки Батий помер, згідно з волею Великого Хана його спадкоємцем став Берка. Берка довірив справи Московії своєму Намісникові Улавчію. Останній вимагав від Олександра Невського, щоб Новгород теж платив данину поголовну (як інші міста та поселення згідно з переписом 1257 року, проведеного під керівництвом Олександра). Невський пообіцяв виконати наказ Намісника. Сам юний князь Василь, за велінням своїх бояр, виїхав із Новгорода до Пскова, оголосивши, що не хоче коритися батькові, який везе із собою окови та сором для людей вільних. Олександр Невський, обурюючись непослухом сина, велів схопити його у Пскові та під вартою відвезти у Суздальську землю, а бояр стратив: найзапеклішим заколотникам Олександр наказав виколоти очі та відрізати носи.[6]
У 1262 році Олександр Невський востаннє вирушив у Сарай. По дорозі назад, 14 листопада 1263 року князь помер в Городці на Волзі.
[ред.] Військові заслуги
Згідно з поглядами, що панували в офіційній російській історіографії 20-го ст., — переміг шведів (Невська битва 1240, після котрої і отримав прізвисько «Невський») і тевтонських лицарів на льоду Чудського озера (Льодове побоїще 1242).
Європейськими істориками достовірність останньої події піддається сумнівам. Чимало дослідників вважають, що значимість обох була постфактум неправомірно завищена і стала об'єктом героїзації та створення історичних міфів. Так у невеликій сутичці зі шведами з обох сторін брало участь не більше 300 воїнів. [7] За даними Тевтонського ордену у сутичці на Чудському озері загинуло 20 лицарів убитими і 6 лицарів полоненими.[8]
[ред.] Офіційна канонізація РПЦ
Канонізований Російською православною церквою в лику благовірних при митрополиті Макарії на Московському Соборі 1547 року.
[ред.] Пам'ять
Іменем Олександра Невського названі вулиці, площі і т. д. Йому присвячені православні храми (зокрема Александро-Невська лавра в Санкт-Петербурзі), він є небесним покровителем Петербурга. В Російській імперії з 1725 по 1917 рр. існувала державна нагорода — Орден Святого Олександра Невського. У 1942 в СРСР було засновано Орден Олександра Невського — військова нагорода для командирів Червоної Армії. В 1938 р. Сергій Ейзенштейн зняв фільм «Олександр Невський», присвячений Льодовому побоїщу, у 1991 в Росії вийшов фільм «Житіе Олександра Невського», у 2008 — «Олександр. Невська битва». Олександр Невський здобув перемогу у російському проекті 2008 року «Ім'я Росії» (аналог українського проекту «Великі українці»).
| Попередник Ярослав III |
 |
Великий князь Київський 1249-1263 (формально) |
|
Наступник Ярослав IV |
| Попередник Андрій II |
 |
Великий князь Владимирський 1249-1263 |
|
Наступник Ярослав III |
[ред.] Примітки
- ↑ В. А. КУЧКИН.Александр Невский — Государственный деятель и полководец средневековой Руси//Отечественная история/РАН. Ин-т рос. истории.- М.:Наука,1996.-№ 5.-224 с.
- ↑ Володимир Білінський. «Країна Моксель, або Московія». Книга перша. К.:Видавництво ім. Олени Теліги. 2010. - 76 с. ISBN 978-966-355-046-6
- ↑ а б Про що мовчать «байкарі» російської історії / газета «День», № 200-201, п'ятниця, 4 листопада 2011, сторінка 23
- ↑ Johannes von Plano Carpini: Kunde von den Mongolen 1245 — 1247. Переклад F. Schmieder. Jan Thorbecke Verlag, Sigmaringen 1997. ISBN 3-7995-0603-9.(нім.), ст.120.
- ↑ Иоанн де Пано Карпини. История Монгалов: Вильгельм де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. - СПб.: Изд. А.С. Суворина, 1911. - с. 33-34 (рос.)
- ↑ Карамзин Н.М. История государства Российского. Т. 4. - М.: Моск. рабочий, Слог. 1993-1994. -с. 197-200 (рос.)
- ↑ А. Горский, Александр Невский, Родина. — М.:1993, — № 11. — с.27, ISSN 0235-7089. (рос.)
- ↑ Володимир Білінський. Країна Моксель або Московія. Книга перша. К.:Видавництво ім. Олени Теліги. 2010. — 77 с. ISBN 978-966-355-046-6
