Суздаль
| місто Суздаль | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Країна | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Владимирська область | ||||
| Муніципальний район | Суздальська міськрада | ||||
| Код ЗКАТУ: | 17 445 000 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування: | 999 | ||||
| Населення | 10 965 особи (2008) | ||||
| Площа | 15 км² | ||||
| Поштові індекси | 601291 | ||||
| Телефонний код | +7-49231 | ||||
| Географічні координати: | 56°26′00″ пн. ш. 40°26′00″ сх. д. / 56.43333° пн. ш. 40.43333° сх. д.Координати: 56°26′00″ пн. ш. 40°26′00″ сх. д. / 56.43333° пн. ш. 40.43333° сх. д. | ||||
| Часовий пояс | +3, влітку +4 | ||||
| Висота над рівнем моря | 150 м | ||||
| Водойма | річка Кам'янка | ||||
| Влада | |||||
| Веб-сторінка | http://www.gorodsuzdal.ru/ | ||||
| Голова адміністрації | Годунін Сергій Борисович (рос.) | ||||
| Карта | |||||
|
|
|||||
Суздаль — місто в Росії, адміністративний центр Суздальського району Владимирської області. Населення 11 105 чол. (2006).
Зміст |
Географія[ред.]
Розташований на річці Кам'янці, притоці річки Нерлі за 26 км на північ від Владимира.
Суздаль — місто-заповідник, входить в Золоте кільце Росії, в Владимиро-Суздальський історико-художній і архітектурний музей-заповідник.
Історія[ред.]
Точна дата його заснування невідома. Татищев вважав, що Суздаль був заснований 982 року Володимиром Святим на болотистому березі Нерлі, там, де зараз розташоване село Кідекша, і лише пізніше було перенесено на зручніше сучасне місце. Ця теорія поки що не знайшла підтвердження. У літописах ж Суздаль вперше згадується під 1024 роком[1].
На початку XII століття при Юрію Долгорукому був центром Ростово-Суздальського князівства. У 1157 Андрій Боголюбський переніс столицю до Владимира і князівство стало називатися Владимиро-Суздальським. З середини XIII століття — столиця самостійного Суздальського князівства. На початку XIV століття — столиця Суздальсько-Нижегородського князівства.
У 1392 Суздаль увійшов до Великого Московського князівства.
У 1565 Суздаль попав в число міст, що складали опальну земщину, а після знищення опричнини став «царською вотчиною». У Смутний час суздальці зрадили Шуйському і передали своє місто тушинцям і Лисовському, який укріпив його і протримався в нім близько 8 місяців, попри неодноразові спроби з боку московського війська прогнати його звідти.
У 1612 році поляки брали в облогу Суздаль, але безуспішно.
У 1708 році місто було приписане до Московської губернії як провінційне місто; у 1778 зроблений повітовим містом Владимирського намісництва, в 1796 році — Владимирської губернії.
З XVI століття в Суздалі ведеться будівництво монастирів. Розширюються старі, зводяться нові. До XVI ст існувало 11 монастирів (нині збереглося 5 монастирських комплексів). Суздаль стає одним з релігійних центрів Росії. З середини XVII століття — період економічного підйому.
З другої половини XIX століття Суздаль стає глухим провінційним містом (у місті не розвивалася промисловість — не в останню чергу тому, що Суздаль опинився в стороні від залізниці).
1967 був прийнятий Генеральний план розвитку Суздаля, згідно з яким він ставав містом-музеєм. З міста вивели виправні установи. Були побудовані Головний туристичний комплекс, розгорнуті музейні експозиції. Проводилися роботи по реставрації пам'ятників і благоустрою міста. У 1978 (?) міжнародна організація ЮНЕСКО включила білокам'яні пам'ятники Суздаля в список об'єктів світової спадщини.
Виробництво цегли в Суздалі[ред.]
Невелике місто Суздаль виділялось поміж поселень навколо Москви і Володимира наявністю цегельних майстерень. Глину брали на берегах місцевої річки Каменки. Неподалік заснували слободу і випалювальні печі. Найдавніша з печей по випалу цегли в Суздалі, розкопана археологами, датована 12 століттям (можливо, виробництво засноване в 11 столітті). Це обумовило відносно велику кількість цегляних споруд в Суздалі, створених у період 16-18 століть і добре зберігшихся до нашого часу. (В сусідньому Володимирі, на відміну від Суздаля, для будівництва якийсь час використовували тесані кам'яні брили, незважаючи на їх дорогу ціну і необхідність мати відповідних майстрів. З тесаного каменю в Володимирі побудовані в 12 столітті і Успенський собор (Володимир), і уславлена церква Покрова на Нерлі.)
Архітектурні пам'ятки[ред.]
Суздаль зберіг велику кількість архітектурних пам'яток різних століть і стилів [2]:
- Суздальський кремль
- Монастирські ансамблі
-
- Спасо-Євфімієв монастир
- Покровський монастир
- Александровський монастир
- Ризоположенський монастир
- Васильєвський монастир
- Ансамбль Торгової площі
- Торгові ряди (1806—1811, арх. А. Вершинський)
- Церква Воскресіння (1732)
- Церква Казанської ікони Божої Матері (1739)
- Церква Костянтина і Олени (Цареконстантіновська) (1707)
- Церква Всіх Скорботних (1750—1787)
- Церква Входу Господня до Єрусалиму (1702—1707)
- Церква Параскеви П'ятниці (1772)
- Пам'ятники Посаду
- Церква Успіння Божої Матері (1750)
- Церква Іоанна Передтечі (1720)
- Церква Святого Антіпія (1745)
- Церква Святого Лазаря (1667)
- Церква Кресто-Никольська (1770)
- Церква Косьми і Даміана на Яруновій горі (1725)
- Пам'ятники Зарічної сторони
- Церква Знамення на Мжарі (1749)
- Церква Ризположення на Мжарі (1777)
- Церква Бориса і Гліба (Суздаль) на Борисовій стороні (1747)
- Церква Іллі Пророка на Івановій горі (1758)
- Церква Богоявлення в Шкіряній слободі (1775)
- Церква Іоанна Передтечі в Шкіряній слободі (1703)
- Церква Тихвинської ікони Божої Матері (кінець XVII ст.)
- Церква Святого Миколая у Покровського монастиря (1712)
- Церква Петра і Павла у Покровського монастиря (1699)
- Пам'ятники слободи Скучилихи
- Церква Смоленської ікони Божої Матері (1696—1707)
- Церква Сімеона Столпника (1749)
- Церква Михайла Архангела (початок XVIII ст.)
- Кам'яний посадський будинок (кінець XVII ст.)
- Пам'ятники довколишніх сіл
- Церква Боголюбської ікони Божої Матері в Корівниках (1696)
- Церква Флора і Лавра в Михалях (1803)
- Церква Михайла Архангела в Михалях (початок XVIII ст.)
- Церква Михайла Архангела в Івановському (середина XVIII ст.)
- Пам'ятники музею дерев'яної архітектури
-
- Церква Воскресіння (Патакіно), (1776)
- Будинок з села Ількино (XIX в.)
- Будинок з села Балка (XIX в.)
- Вітряні млини (XIX ст.)
- Комори (XIX в.)
- Церква святого Миколая (Глотово), (1766)
- Церква Преображення (Козлятьєво), (1756)
Економіка[ред.]
Основу економічної активності в місті складають галузі, орієнтовані на прийом і обслуговування туристів: готельний бізнес, громадське харчування тощо.
В місті є промислові підприємства: швейна фабрика, підприємства харчової промисловості, з виробництва товарів культурно-побутового і господарського призначення. Розвинене городництво.
Виноски[ред.]
- ↑ Суздальське князівство
- ↑ Список наводиться за книгою: Воронин Н. Н. Владимир, Боголюбово, Суздаль, Юрьев-Польской. Москва, 1974. С. 151—231
Посилання[ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Суздаль |
