Кшиштоф Важиха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Кшиштоф Важиха
Особисті дані
Народження 17 листопада 1964(1964-11-17) (59 років)
  Катовиці, Польща
Зріст 174 см
Вага 75 кг
Громадянство Польща Польща
Греція Греція
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983–1989 Польща «Рух» (Хожув) 192 (79)
1990–2004 Греція «Панатінаїкос» 390 (244)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1984–1997 Польща Польща 50 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009–2010 Греція «Панатінаїкос» (асистент)
2012 Греція «Егалео»
2012 Греція «Фокікос»
2013-2014 Греція «Каллітея»
2014–2015 Греція «Фостірас»
2015-2016 Кіпр «Омонія» (Нікосія) (асистент)
2017 Польща «Рух» (Хожув)
2017-2018 Польща «Рух» (Хожув) (асистент)
2018 Греція АЕ «Спартіс»
2020-2021 Греція «Астропіргос»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Важиха.

Кшиштоф Іренеуш Важиха (пол. Krzysztof Ireneusz Warzycha, 17 листопада 1964(19641117), Катовиці) — польський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий за виступами в клубах «Рух» (Хожув) і грецькому «Панатінаїкосі», в якому є найкращим бомбардиром за всю його історію — 244 м'ячі в 390 матчах чемпіонату Греції. Кращий бомбардир чемпіонату Польщі 1988—1989 років, триразовий кращий бомбардир грецької першості. Після закінчення кар'єри футболіста — польський і грецький футбольний тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Кшиштоф Важиха народився в Катовицях, та є вихованцем футбольної школи хожувського «Руха», в юнацькій команді якого він грав з 1974 року. У 1983 році він дебютував у головній команді клубу, та поступово став одним із основних гравців та бомбардирів клубу. У сезоні 1987—1988 років «Рух» грав у другому польському дивізіоні, проте на наступний сезон він не лише повернувся до Екстракляси, а й переміг у першості країни, а Важиха став кращим бомбардиром чемпіонату із 24 забитими м'ячами. Футболіст грав у складі «Руха» до кінця 1989 року, а на початку 1990 року отримав запрошення від одного із найкращих грецьких клубів — столичного «Панатінаїкоса». Уже в цьому ж сезоні Важиха став із новим клубом чемпіоном Греції, наступного сезону став і чемпіоном, і володарем Кубка Греції. Після цього футболіст неодноразово стає чемпіоном Греції та володарем Кубка Греції, а також володарем Суперкубка Греції. У сезоні 1993—1994 років Важиха вперше, разом із Алексіосом Александрісом, стає кращим бомбардиром чемпіонату Греції, наступного сезону він вже одноособово стає кращим бомбардиром першості, а в сезоні 1997—1998 років він втретє став кращим бомбардиром грецької першості. За час виступів у грецькому клубі Важиха став його найкращим бомбардиром за всю історію його існування, відзначившись 244 забитими м'ячами у грецькій першості, 19 м'ячами у Кубку Греції та 25 м'ячами у єврокубках, у сумі відзначившись 288 м'ячами в 503 офіційних матчах за афінський клуб.[1][2][3] У грецькій Суперлізі Важиха займає друге місце за кількістю забитих м'ячів, поступаючись лише Томасу Мавросу У сезоні 1995—1996 років «Панатінаїкос» під керівництвом аргентинського тренера Хуана Рамона Рочі успішно виступав у єврокубках, дойшовши до півфіналу Ліги Чемпіонів, і в цьому розіграші Важиха був одним із ключових гравців грецької команди, відначившись кількома важливими забитими м'ячами.[4] У 2004 році Кшиштоф Важиха закінчив виступи на футбольних полях.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Кшиштоф Важиха у 1984 році дебютував у складі національної збірної Польщі в товариському матчі зі збірною Швейцарії. Нападник зіграв у складі збірної 50 матчів, у яких відзначився 9 забитими м'ячами, проте жодного разу не брав участі в складі «біло-червоних» у фіналах світових та європейських першостей. Сам футболіст пояснює це перехідним етапом у суспільному устрої країни, який припав саме на час його виступів у збірній, а також тим, що він не зумів повністю себе проявити у складі збірної у зв'язку із тим, що його часто ставили у склад команди не у напад, а в півзахист.[5] Останній матч у складі збірної Важиха зіграв у 1997 році проти збірної Італії. У 2006 році футболіст також зіграв у складі збірної Сілезії в благодійному матчі зі збірною Польщі.[6]

Після завершення футбольної кар'єри[ред. | ред. код]

Ще під час виступів за «Панатінаїкос» Кшиштоф Важиха отримав грецьке громадянство, після чого до Греції перебралася вся його родина.[7] Після завершення виступів на футбольних полях жив у греції. У грудні 2009 року Важиха увійшов до тренерського штабу «Панатінаїкосу»[8], працював асистентом головних тренерів Нікоса Ніопліаса і Яцека Гмоха. 21 листопада 2010 року Важиха подав у відставку з посади асистента головного тренера «Панатінаїкоса».[9] У березні 2012 року Кшиштоф Важиха став головним тренером нижчолігового грецького клубу «Егалео»[10], пізніше в цьому ж році він очолив інший нижчоліговий клуб «Фокікос». У 2013—2014 роках колишній нападник був головним тренером грецького «Каллітея», а в 2014—205 роках він очолював інший нижчоліговий грецький клуб «Фостірас».[11]

У листопаді 2015 року Кшиштоф Важиха став асистентом головного тренера кіпрського клубу «Омонія» з Нікосії Владана Мілоєвича.[12] На цій посаді він працював до кінця 2016 року.

23 квітня 2017 року офіційний сайт рідного клубу Кшиштофа Важихи «Рух» з Хожува оголосив, що Важиха призначений головним тренером клубу.[13] у цей час колись один із найсильніших польських клубів перебував унизу турнірної таблиці, проте Важиха висловлював упевненість у тому, що клуб залишиться в Екстраклясі.[5] Проте кінцівку сезону клуб із Хожував провів невдало, й вибув до другого польського дивізіону.[14] Вже під час виступів «Руху» в польській першій лізі Важиха став ініціатором запрошення на посаду головного тренера клубу аргентинця Хуана Рамона Рочі, під керівництвом якого Важиха грав у «Панатінаїкосі».[4] Після відставки Рочі у 2018 році з поста головного тренера хожувського клубу Важиха також припинив роботу в тренерському штабі команди.

У липні 2018 року Кшиштоф Важиха став головним тренером нижчолігового грецького клубу АЕ «Спартіс».[11] Проте вже після першого невдалого матчу в Кубку Греції у вересні 2018 року Важиху звільнили з поста головного тренера клубу.[15] У 2020—2021 роках Важиха тренував нижчоліговий грецький клуб «Астропіргос».

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Кшиштоф Важиха після отримання грецького громадянства став членом партії «Незалежні греки», та взяв участь як кандидат від цієї партії на парламентських виборах у Греції в 2015, проте не зумів стати членом грецького парламенту.[16]

Фільмографія[ред. | ред. код]

У віці 14 років Кшиштоф Важиха зіграв молодого Герарда Цесьліка у фільмі «Гра на все».[17][18]

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Рух» (Хожув): 1988–1989

«Панатінаїкос»

«Панатінаїкос»: 1990/91, 1994/95, 1995/96
«Панатінаїкос»: 1990/91, 1992/93, 1993/94, 1994/95
«Панатінаїкос»: 1993, 1994

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Βαζέχα: η πράσινη σημαία (гр.). contra.gr. Процитовано 3 лютого 2013.
  2. ↑ Panathinaikos FC (англ.). uefa.com. Процитовано 3 лютого 2013.
  3. ↑ Kluby Ligi Mistrzów – Panathinaikos Ateny (пол.). gazeta.pl. Процитовано 3 лютого 2013.
  4. ↑ а б JUAN RAMON ROCHA I KRZYSZTOF WARZYCHA — PRZYJAŹŃ CENNIEJSZA NIŻ MILIONY [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. ↑ а б Krzysztof Warzycha: Ruch ma charakter i stać go na utrzymanie w elicie [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. ↑ 2006-12-10. Reprezentacja Górnego Śląska – Polska 1:1 (пол.). gazeta.pl. Процитовано 21 січня 2011.
  7. ↑ Gazeta.pl (пол.). katowice.wyborcza.pl. Процитовано 24 листопада 2017.
  8. ↑ Krzysztof Warzycha trenerem Panathinaikosu (пол.). www.ligagrecka.pl. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 24 листопада 2017.
  9. ↑ Krzysztof Warzycha odchodzi z Panathinaïkósu (пол.). www.90minut.pl. Процитовано 24 листопада 2017.
  10. ↑ Krzysztof Warzycha został szkoleniowcem greckiego czwartoligowca - Onet Sport. Процитовано 24 листопада 2017. (пол.)
  11. ↑ а б Krzysztof Warzycha poprowadzi AE Sparti! [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
  12. ↑ Krzysztof Warzycha: Jako trener niczego nie osiągnąłem [KORESPONDENCJA Z CYPRU] [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
  13. ↑ „Gucio” u bram - Aktualności - oficjalny serwis Ruchu Chorzów (пол.). www.ruchchorzow.com.pl. Процитовано 24 листопада 2017.
  14. ↑ Krzysztof Warzycha: Praca w Ruchu Chorzów to dla mnie zaszczyt [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
  15. ↑ Warzycha stracił pracę po jednym meczu [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
  16. ↑ Polski piłkarz Krzysztof Warzycha jednak nie został greckim posłem. www.gazetaprawna.pl. Процитовано 24 листопада 2017. (пол.)
  17. ↑ filmpolski.pl: Krzysztof Warzycha [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.] (пол.)
  18. ↑ Krzysztof Warzycha на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Найкращі бомбардири Суперліги
1960: Несторідіс | 1961: Несторідіс | 1962: Несторідіс | 1963: Несторідіс | 1964: Папаіоанну | 1965: Сідеріс | 1966: Папаіоанну | 1967: Сідеріс | 1968: Інзоглу | 1969: Сідеріс | 1970: Антоніадіс | 1971: Дедес | 1972: Антоніадіс | 1973: Антоніадіс | 1974: Антоніадіс | 1975: Антоніадіс / Калькадера | 1976: Дедес | 1977: Інзоглу | 1978: Маврос | 1979: Маврос | 1980: Баєвич | 1981: Куїс | 1982: Харалабідіс | 1983: Анастопулос | 1984: Анастопулос | 1985: Маврос | 1986: Анастопулос | 1987: Анастопулос | 1988: Нільсен | 1989: Бода | 1990: Маврос | 1991: Саравакос | 1992: Дімітріадіс | 1993: Дімітріадіс | 1994: Александріс / Важиха | 1995: Важиха | 1996: Циартас | 1997: Александріс | 1998: Важиха | 1999: Ніколаїдіс | 2000: Наліцис | 2001: Александріс | 2002: Александріс | 2003: Ліберопулос | 2004: Джованні | 2005: Гекас | 2006: Салпінгідіс | 2007: Ліберопулос | 2008: Бланко | 2009: Бланко / Галлетті | 2010: Сіссе | 2011: Сіссе | 2012: Міральяс | 2013: Джеббур | 2014: Соларі | 2015: Барралес | 2016: Фортуніс | 2017: Берг | 2018: Прийович | 2019: Кулуріс | 2020: Ель-Арабі | 2021: Ель-Арабі | 2022: ван Веєрт | 2023: Бакамбу
«Рух» (Хожув) – Тренери

Візер (1934–1935) · Рінгер (1936) · Собота (1937) · Рінгер (1937) · Собота (1937–1938) · Фогль (1938–1939) · Сабо (1939) · Дембіцький (1948) · Водаж (1949) · Концевич (1950–1952) · Цебуля (1952–1954) · Нємець (1954–1956) · Белюнг (1957) · Сущик (1957) · Штейнер (1958) · Цебуля (1959) · Штейнер (1960) · Цебуля (1960) · Солар (1960) · Водаж (1961) · Цесьлік (1961) · Татраї (1961–1963) · Тім (1963) · Дзівіш (1963–1964) · Возьняк (1964–1966) · Вечорек (1966–1969) · Поль і Паля (1969) · Нікель (1969) · Форись (1969–1971) · Паля (1971) · Вічан (1971–1976) · Капера (1976) · Гавранек (1976–1977) · Вечорек (1977–1978) · Єзерський (1978–1980) · Пєхнічек (1980–1981) · Звежина (1981) · Чая (1981–1982) · Лєнчик (1982–1984) · Лиско (1984) · Жмуда (1985–1987) · Ґуральчик (1987) · Махцинський (1987) · Виробек (1987–1990) · Подедворний (1990–1991) · Лоренс (1991–1994) · Віра (1994–1995) · Виробек (1995–1996) · Лєнчик (1996–1999) · Лоренс (1999–2000) · Журек (2000) · Руднов (2000) · Петжак (2000–2002) · Лєнчик (2002) · Мандриш (2002–2003) · Виробек (2003–2005) · Форналяк (2005) · Влецяловський (2006–2007) · Радольський (2007–2008) · Петжак (2008–2009) · В. Форналік (2009–2012) · Т. Форналік (2012) · Зелінський (2012–2013) · Коцян (2013–2014) · В. Форналік (2014–2017) · Важиха (2017) · Роча (2017–2018) · Форналяк (2018) · Влецяловський (2018–2019) · Коцян і Міхальський (2019) · Берета (2019–2021) · Скробач (2021–2023)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кшиштоф_Важиха&oldid=40367982