Герард Водаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Герард Водаж
Герард Водаж
Герард Водаж
Особисті дані
Повне ім'я Герард Водаж
Народження 10 серпня 1913(1913-08-10)
  Великі Гайдуки, Польща
Смерть 8 листопада 1982(1982-11-08) (69 років)
  Хожув, Польща
Зріст 171 см
Вага 65 кг
Громадянство Польща Польща
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1926—1928 Польща «Рух» (ВГ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1928—1939 Польща «Рух» (ВГ) 183 (51)
1939—1941 Німеччина «Бісмаркгюттер» ? (?)
1945 Англія РАФ Ньтон Ноттс ? (?)
1945—1946 Шотландія «Фрейзербург» ? (?)
1946—1947 Польща «Рух» (Х) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1932—1939
1936 		Польща Польща
Польща Польща U-23 		28 (9)
3 (4)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1949
1950
1950—1954
1954—1978


1957—1958
1960—1961
1961 		Польща «Унія» (Х)
Польща «П'яст» (Гл)
Польща «Гурник» (З)
Польща «Гурник-мол» (З)
Польща «Гурник» (Св)
Польща «Сталь» (З)
Польща ЛТС (Лабеди)
Польща «П'яст» (Гл)
Польща «Унія» (Х)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Герард Водаж (пол. Gerard Wodarz; нар. 10 серпня 1913, Великі Гайдуки, Польща — пом. 8 листопада 1982, Хожув, Польща) — польський футболіст, лівофланговий нападник, гравець збірної Польщі, учасник чемпіонату світу 1936 року. Найкращий лівофланговий гравець в Польщі в 1930-х роках[2].

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Герард народився як громадянин Пруссії. Спочатку його ім'я мало німецьку орфографію й звучало як «Герхард». Після приєднання Східної Пруссії до Польщі отримав польське громадянство, а його ім'я було «полонізоване». У 1926 13-річний Водаж приєднався до клубу «Рух» (Великі Гайдуки), в якому виступав до 1939 року на позиції лівофлангового нападника. Мав репутацію спокійного, розважливого та домашнього чоловіка, тримався осторонь від гучних п'янок, які були нерідкістю в його клубі[3]. Вже у 21-річному віці завдяки стабільній грі став капітаном команди[4].

Разом з Теодором Петереком та Ернестом Віллімовським був найкращим нападником в історії польського вищого дивізіону. Особливо завдяки цим «трьом силезьким королям» у період між 1933 і 1938 роком «Рух» був п'ять разів польським чемпіоном. Він відзначився 51-м голом у 183 матчах за «Рух».

З 1932 по 1939 рік його викликали 28 разів у національну збірну. Разом з нею він дійшов до півфіналу на Олімпійських ігор у Берліні 1936 року. На цьому турнірі відзначився 5-а голами. Загалом же футболці польської збірної забив 9 м'ячів. У 1938 році був учасником чемпіонату світу, який стартував з 1/8 фіналу. В єдиному для Герарда матчі на цьому турнірі польська збірна в додатковий час з рахунком 5:6 поступилася Бразилії[5]. Через три місяці був одним з гравців польської команди, яка на виїзді в Хемніці поступилася німцям з рахунком 1:4.

Під час Другої світової війни[ред. | ред. код]

В останній тиждень серпня 1939 року він був викликаний до польських збройних сил в рамках загальної мобілізації. За його словами, незабаром після вторгнення вермахту в Польщі 1 вересня 1939 року потрапив у німецький полон, але зумів втекти з Кракова під час транспортування в'язнів і повернутися до Верхньої Сілезії[6].

Після приєднання східної частини Верхньої Сілезії з Третім рейхом в жовтні 1939 року польське клубне керівництво «Руху» було заарештовано й замінено німцями, клуб трансформувався у німецьку команду «Бісмаркгюттер СВ» (БСВ). Жодній особі, яка вважала себе полякам, грати в ньому не дозволялося. Вже напередодні першого матчу нової команди на футбольне поле разом з Петереком та Вілімовським вийшов і Водаж, які щоб мати право грати за БСВ отимали німецький Фолькліст[7]. Німецька влада повернула йому ім'я «Герхард», а прізвище видозмінила на «Водасш» або «Влодасш».

У 1940 та 1941 роках виступав за збірну Гауліги Сілезія на Кубку земель Рейху[8]. У січні 1942 року був мобілізований до Вермахту, спочатку його частина базувалася в Лотарингії[9]. Під час відпустки на батьківщині виступав за БСВ в окремих матчах Гауліги Сілезії[10].

У ранзі обер-єфрейтора наприкінці серпня 1944 року був на Західному фронті в Провені, приблизно в 100 кілометрах на південний схід від Парижа, де потрапив у британський полон[9]. Згодом у своїх спогадах він зазначив, що втік з полону та приєднався до французьких партизанів. Потім був переданий французами до армії США як колишній громадянин Польщі. Американці в свою чергу видали його британському командуванню, яке координувало Військо Польське на Заході[11].

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Після завершення війни його підрозділ перевели до Шотландії, де прозахідне керівництво Польщі спочатку вичікувало подальшого розвитку політичної ситуації на батьківщині. Тут він знову грав у футбол, спочатку у військовій команді Королівських Повітряних Сил, а потім за футбольну команду міста Фрейзербург[12].

Восени 1946 року повернувся до Польщі, де знову виступав за «Рух» (Хожув). Як й інші провідні гравці з Верхньої Сілезії, змушений був виправдовуватися перед підконтрольним комауністам МГБ Польщі за свої виступи в німецьких клубах у роки Другої світової війни. Згідно з інформацією польських спортивних журналістів, яку Герард повідомив десятиліттям пізніше, у 1939 році під час полону він повідлмив німцям, що виступав у збірній Польщі з футболу. Після цього німецький офіцерв так сильно вдарив його в коліно, що Водаж три місяці змушений був провести в лікарні. Після повернення до Верхньої Сілезії він зумів знайти роботу лише після того, як отриав німецький Фолькліст. Він змушений був грати в футболу, оскільки потрібно було годувати сім'ю[13].

Вже в 1947 році, через рік після повернення до Хожува, завершив кар'єру футболіста. Навчався у Вищій школі фізичного виховання у Кракові. У 1949 році став головним тренером хожувського «Руху». Проте вже через рік переїхав до новоствореного «Гурника» (Забже), з яким у 1952 році виборов путівку до Другої польської ліги. Через два роки завершив роботу в Забже. Потім без особливих успіхів тренував декілька команд з Верхньої Сілезії. У 1961 році протягом чотирьох місяців знову очолював хожувський «Рух». Також працював бугалтером.

Статистика виступів за збірну на турнірах[ред. | ред. код]

Турнір Сезон Матчів Перемог Нічиїх Поразок Голів
XI Літні Олімпійські ігри 1936 4 2 0 2 5
відбірковий турнір Чемпіонату світу з футболу 1938 2 1 0 1 0
Чемпіонат світу з футболу 1938 1 0 0 1 0

Досягнення[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Thomas Urban: Schwarze Adler, Weiße Adler. Deutsche und polnische Fußballer im Räderwerk der Politik. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2011, ISBN 978-3-89533-775-8.
  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918-1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Ryszard Wryk. Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. — Poznań : Nauka i Innowacje, 2015. — С. 628-629. — ISBN 978-83-64864-22-3.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Olympedia — 2006.
  2. ↑ Wojciech Todur (19 квітня 2010). Legenda Ruchu Chorzów, jakiej dotąd nie znaliście (пол.). gazeta.pl. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 19 квітня 2010.
  3. ↑ Mecz, 24. Oktober 1990, s.28.
  4. ↑ Przegląd Sportowy, 8. Dezember 1934, S. 4. http://buwcd.buw.uw.edu.pl/e_zbiory/ckcp/p_sportowy/1934/numer098/imagepages/image4.htm [Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Die großen Spiele: Entstehung einer Legende. fifa.com (Deutsch) . Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 29 серпня 2012.
  6. ↑ Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 54.
  7. ↑ Kattowitzer Zeitung, 20. November 1939, S. 4.
  8. ↑ Der Kicker, 2. Januar 1940, S. 5; Die Fußball-Woche, 21. Januar 1941, S. 4.
  9. ↑ а б Deutsche Dienststelle, II C 2-111014/209, S. 5.
  10. ↑ Oberschlesische Zeitung, 28. Dezember 1942, S. 3; Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 55.
  11. ↑ Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 55.
  12. ↑ Gazeta Wyborcza (Katowice), 19. April 2010, S. 19. http://katowice.wyborcza.pl/katowice/1,35019,7787580,Legenda_Ruchu_Chorzow__jakiej_dotad_nie_znaliscie.html [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 54–55.

Посилання[ред. | ред. код]

в Альбанський • в Фонтович • в Мадейський • з Галецький • з Мартина • з Щепаняк • з Сітко • пз Цебуляк • пз Дитко • пз Гура • пз Котлярчик • пз Васевич • пз В. Пєц • н Ґад • н Киселінський • н Матіяс • н Муселяк • н Петерек • н Р. Пєц • н Шерфке • н Водаж • н Восталь • Тренер: Юзеф Калужа
Польща
1 Бром (в) • 2 Мадейський (в) • 3 Галецький • 4 Гємса • 5 Щепаняк • 6 Твуж • 7 Дитко • 8 Гура • 9 Лис • 10 Ниц • 11 В. Пєц • 12 Васевич • 13 Баран • 14 Цебуля • 15 Габовський • 16 Корбас • 17 Лико • 18 Піонтек • 19 Р. Пєц • 20 Шерфке • 21 Вілімовський • 22 Водаж • Тренер: Юзеф Калужа
Польща
«Гурник» (Забже) – Тренери

Павельчик (1948–1949) · Мейзер (1949) · Люкс (1949–1950) · Водаж (1950–1954) · Дзівіш (1954–1956) · Мосцінський (1956) · Сколік (1957) · Опата (1957–1958) · Сколік (1958–1959) · Штейнер (1959) · Сколік (1959) · Каролек (1960) · Лугр (1960) · Дзівіш (1960–1962) · Каролек (1962) · Цебуля (1962–1963) · Цебуля, Каролек і Сколік (1963) · Каролек і Сколік (1964) · Фарсанг (1964–1965) · Ґергель (1965–1966) · Калочаї (1966–1969) · Матіяс (1969–1970) · Суса (1970–1971) · Бжежанчик (1971–1972) · Ковальський (1972) · Сюч (1972) · Ковальський (1972–1973) · Т. Вечорек (1973–1975) · Ґаєвський (1975–1976) · Трепка (1976) · Костка (1976–1977) · Жмуда (1977–1980) · Подедворний (1980–1983) · Костка (1983–1986) · Цмікевич (1986) · Пєхнічек (1986–1987) · Бохинек (1987–1989) · Подедворний (1989) · Кісель (1989–1990) · Ковальський (1990–1992) · Ковалік (1992) · Лиско (1992–1993) · Апостел (1993) · Костка (1994) · Лоренс (1994–1995) · Ослизло (1995) · Михальський (1995–1996) · Ковальський (1996) · Журек (1996) · Коцомб (1996) · Апостел (1997) · Ковальський (1997) · Журек (1997–2000) · Данковський (2000) · Бохинек (2000) · Бронішевський (2000) · Данковський і Пєхнічек (2000–2001) · Форналік (2001) · Пьотрович (2001) · Форналік (2002–2004) · Лічка (2004) · Лоренс (2004–2005) · Влецяловський (2005) · Мотика (2005) · Коморницький (2006) · Цехеж (2006) · Мотика (2006) · Подедворний (2006–2007) · Мотика (2007) · Пьотрович і Костшева (2007) · Вечорек (2007–2008) · Бохинек (2008) · Касперчак (2008–2009) · Коморницький (2009) · Навалка (2010–2013) · Зайонц (2013) · Р. Вечорек (2013–2014) · Важиха і Даньковський (2014–2015) · Ойжинський (2015–2016) · Журек (2016) · Брош (2016–2021) · Урбан (2021–2022) · Гауль (2022–2023) · Урбан (2023–)

«П'яст» (Гливиці) – Тренери

Сливинський (1945–1946) · Белюнг (1946–1947) · К. Дзівіш (1947–1948) · Мецгер (1948–1950) · Водаж (1950) · Мецгер (1951–1953) · Нємець (1954–1956) · Белюнг (1956–1957) · Мецгер (1957–1959) · Скромний (1959–1960) · Водаж і Кубяк (1960–1961) · Немець (1961–1962) · Скромний (1962) · Кубяк (1962–1963) · Мецгер (1963) · Сколік (1963) · Кубяк (1963–1965) · Ціх (1965) · А. Дзівіш (1965–1967) · Сухий (1967–1968) · Мецгер (1968–1969) · Скіба (1969) · Вжос (1969–1971) · Драбінський (1971–1972) · Клейнот (1972) · Відавський (1972–1974) · Ціх (1974–1977) · Сковронек (1977) · Ослизло (1977) · Ціх (1977–1979) · Трепка (1979–1981) · Дунайчик (1981–1982) · Вечорек (1982–1983) · Шмідт (1983–1984) · Скіба (1984) · Градецький (1984) · Скіба (1984–1986) · Адамус (1986) · Холєва (1986–1987) · Скіба (1987–1989) · Бінковський (1989) · Шмідт (1989–1992) · Апостел (1992–1993) · Ґонтаревич (1997–2001) · Холєва (2001) · Майка (2001) · Бохинек (2001) · Загорський (2001–2002) · Холєва (2002–2003) · Данковський (2003–2004) · Борецький (2004) · Зелінський (2004–2006) · Фурлєпа (2006) · Петжак (2006–2007) · Мандриш (2007–2008) · Влецяловський (2008–2009) · Форналяк (2009–2010) · Вечорек (2010) · Брош (2010–2014) · Гарсія (2014–2015) · Шумський і Вільк (2015) · Латал (2015–2016) · Нечек (2016) · Латал (2016–2017) · Вдовчик (2017) · Форналік (2017–2022) · Вукович (2022–)

«Рух» (Хожув) – Тренери

Візер (1934–1935) · Рінгер (1936) · Собота (1937) · Рінгер (1937) · Собота (1937–1938) · Фогль (1938–1939) · Сабо (1939) · Дембіцький (1948) · Водаж (1949) · Концевич (1950–1952) · Цебуля (1952–1954) · Нємець (1954–1956) · Белюнг (1957) · Сущик (1957) · Штейнер (1958) · Цебуля (1959) · Штейнер (1960) · Цебуля (1960) · Солар (1960) · Водаж (1961) · Цесьлік (1961) · Татраї (1961–1963) · Тім (1963) · Дзівіш (1963–1964) · Возьняк (1964–1966) · Вечорек (1966–1969) · Поль і Паля (1969) · Нікель (1969) · Форись (1969–1971) · Паля (1971) · Вічан (1971–1976) · Капера (1976) · Гавранек (1976–1977) · Вечорек (1977–1978) · Єзерський (1978–1980) · Пєхнічек (1980–1981) · Звежина (1981) · Чая (1981–1982) · Лєнчик (1982–1984) · Лиско (1984) · Жмуда (1985–1987) · Ґуральчик (1987) · Махцинський (1987) · Виробек (1987–1990) · Подедворний (1990–1991) · Лоренс (1991–1994) · Віра (1994–1995) · Виробек (1995–1996) · Лєнчик (1996–1999) · Лоренс (1999–2000) · Журек (2000) · Руднов (2000) · Петжак (2000–2002) · Лєнчик (2002) · Мандриш (2002–2003) · Виробек (2003–2005) · Форналяк (2005) · Влецяловський (2006–2007) · Радольський (2007–2008) · Петжак (2008–2009) · В. Форналік (2009–2012) · Т. Форналік (2012) · Зелінський (2012–2013) · Коцян (2013–2014) · В. Форналік (2014–2017) · Важиха (2017) · Роча (2017–2018) · Форналяк (2018) · Влецяловський (2018–2019) · Коцян і Міхальський (2019) · Берета (2019–2021) · Скробач (2021–2023)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герард_Водаж&oldid=41986119