Кінець дитинства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кінець дитинства
Оригінал Childhood's End
Жанр наукова фантастика, Перший контакт / Фантастика
Автор Артур Кларк / Артур Кларк
Мова Англійська
Виданий 1953
ISBN-10: 0-345-34795-1

«Кінець дитинства» (англ. Childhood's End) — науково-фантастичний роман Артура Кларка, опублікований у 1953 році. Перша з трьох частин роману перероблена з раннього оповідання автора «Ангел-охоронець» (англ. Guardian Angel, 1950). Книга про останнє поколінні людей і про останню людину. Вона розповідає про те, як могутні і таємничі прибульці перегородили людям шлях до космосу, і про подальшу долю людства, про його призначення і місце у Всесвіті. У 1990 році Кларк переписав першу главу, наблизивши сюжет до сучасних реалій[1].

Сюжет[ред.ред. код]

Роман хронологічно розділен на три частини, розповідь ведеться від третьої особи, без головного героя. Перед початком книги автор відразу уточнює, що висловлені в романі думки не співпадають з його точкою зору[2].

Частина 1. Земля і Надволодарі[ред.ред. код]

70-ті роки XX століття. Між США та СРСР розгортається космічна гонка, обидві наддержави майже готові відправити пілотований корабель до Місяця. Але саме в цей момент над найбільшими земними столицями з'являються величезні інопланетні кораблі. Через шість днів мовчання за всіма радиочастотами якийсь прибулець Кареллен оголосив, що він призначається опікуном Землі і повністю бере міжурядові відносини під свій контроль, щоб уникнути воєн і гноблення. Тому прибульців назвали Надволодарями, а в подальшому Карелл спілкувався з людьми через генсека ООН.

Незважаючи на зникнення загрози війни, серед землян виник опозиційний рух із незадоволених контролем Надволодарів і ослабленням суверенітету окремих держав, які протестують проти утворення Всесвітньої федерації. Особливу підозру викликає скритність Надволодарів, які не показують свій вигляд і навіть генеральний секретар ООН спілкується з опікуном на його кораблі через темний екран. Представники радикального крила опозиції викрадають генсека Стормгрена, однак Кареллен легко його визволяє. Але Стормгрен, хоч і підтримує Надволодарів, теж хоче знати, чому вони такі скритні. Тому він просить інженерів розробити спосіб побачити їх і на останній зустрічі з Карелленом на посаді генсека Стормгрену вдається підняти цю завісу таємниці. Проте побачене занадто вразило його, тому нікому з людей нічого не розповідає. Щоб трохи заспокоїти громадськість, опікун Кареллен обіцяє показатися людям коли вони до цього будуть готові — через 50 років після відставки Стормгрена.

Частина 2. Золотий вік[ред.ред. код]

Пройшло 50 років. На підконтрольній Надволодарям Землі настав Золотий вік: зникли війни та небезпечні хвороби, злиденність і дискримінація, все промислове виробництво було автоматизовано і кожна людина тепер могла зайнятися тією справою, яку найбільше любила. Присутність кораблів Надволодарів стало сприйматися як щось буденне, і Кареллен вперше показується людям. Надволодарі виявилися літаючими істотами, зовні схожі на диявола з авраамічних релігій, тому, побоюючись впливу забобонів, вони спочатку приховували свою зовнішність.

Володіючи величезними технічними знаннями, Надволодарі несподівано зацікавилися надприродними явищами, які зафіксувало людство за всю свою історію. Кареллен посилає одного з колег, Рашаверака, до власника найбільшої колекції відповідної літератури, Руперта Бойса. У цей час у Бойса проходить весільна вечірка, на якій присутні, зокрема, Джордж Грегсон з подругою Джин Моррел і новий шурин Бойса Ян Родрікс. Разом з Рупертом, Рашавераком та іншими гостями вони беруть участь у своєрідному спіритичному сеансі, під час якого Яну вдається дізнатися номер рідної зірки Надволодарів з зоряного каталогу, розкривши ще одну загадку прибульців.

Як невиправний романтик, Ян Родрікс дуже хоче відправитися до зірок, що неможливо зробити під контролем Надволодарів. Але знаючи, скільки буде тривати політ до системи Надволодарів зі швидкістю, близькою до швидкості світла з урахуванням релятивістського ефекту, він потай пробирається на вантажний зореліт, який відбуває з Землі. Кареллен, втім, про це дізнався і повідомим земну пресу, підкресливши, що це залишиться єдиним випадком, а взагалі зірки — не для людини.

Частина 3. Останнє покоління[ред.ред. код]

Отримавши завдяки Надволодарям безліч матеріальних благ, люди дещо втратили — не до чого стало прагнути, нічого добиватися. Тому на двох віддалених островах була створена Колонія — куток незалежної культури, де люди частково поверталися до свого коріння, розвиваючи самобутню людську культуру. У Колонію переселилися Джордж і Джин, які незабаром після сеансу Бойса уклали шлюбний договір і виховували двох дітей — восьмирічного Джеффрі і маленьку Дженніфер. Вони ще не знали, що ці діти належать вже не їм…

Джеффрі почали снитися дивні сни, в яких він бував на різних, дивовижних планетах. А у Дженніфер взагалі почали з'являтися надприродні здібності типу телекінезу. У зв'язку з цим Карелл робить свою останню заяву всьому людству. Він пояснює мету Надволодарів на Землі, що вони просто безплідні акушери, які повинні простежити, щоб людство перейшло на чергову сходинку еволюції, позбулося фізичної оболонки і влилося в Надрозум — нематеріальну сутність, що постійно вбирає в себе нові розумні цивілізації з усіма знаннями. Всі діти молодше 10 років вже не є по суті людьми і далі самі про себе подбають, а роль людства на цьому закінчується. Люди повністю втрачають мета існування і людська цивілізація протягом лічених десятиліть гине.

Всі ці події Ян Родрікс пропускає, зате він єдиним з людей побував на дивовижною планеті Надволодарів. Але прийшов час повертатися, і через 80 років після відбуття Ян прибуває на Землю, постарівши лише на кілька місяців. Рідна планета виявляється занедбаною, залишилася лише база Надволодарів і останнє покоління, яке готується до злиття з Надрозумом. Нащадкам людей починає заважати все матеріальне, тому залишатися на планеті стає небезпечно для Надволодарів. Ян же залишається на Землі, щоб загинути разом з нею. Діти останнього покоління зливаються з Надрозумом, повністю знищуючи Землю, а Надволодарі відлітають, щоб продовжити службу невідомому хазяїну.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інформація про роман на сайті «Лабораторія фантастики» (рос.)
  2. Відмова від відповідальності в початковій редакції, яка стосується в першу чергу заяви Кареллена про те, що «зірки — не для людини»

Посилання[ред.ред. код]


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.