Лейциноз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лейциноз
L-isoleucine-skeletal.png
Аміноксилоти ізолейцин (зверху), лейцин та валін утворюють комплекс, внаслідок чого розвивається лейциноз.
МКХ-10 E71.0
OMIM 248600
DiseasesDB 7820
MedlinePlus 000373
eMedicine ped/1368
MeSH D008375

Лейциноз (хвороба кленового сиропу, валінолейцинурія, кетоацидурія кислот із розгалуженим ланцюгом, (англ. Maple syrup urine disease) вроджене порушення обміну амінокислот з автосомно-рецесивнии типом успадкування. Хвороба зустрічається з частотою 1:216.000, частота захворювання в Грузії 1:123.000, у менонітів 1:760, які належать до релігійної меншини американського штату Пенсильванія.[1]

Етіологія[ред.ред. код]

Причиною хвороби є дефект гену в 19 хромосомі, що кодує дигідроліпоїлдегідрогеназу, яка відіграє важливу роль у реакціях гліколізу, в цитратному циклі і катаболізмі амінокислот. Дигідроліпоїлдегідрогеназа забезпечує окисне декарбоксилування амінокислот з розгалуженими ланцюгами — лейцину, ізолейцину і валіну. У хворих значно сповільнюється розпад цих розгалужених амінокислот, що поступають з продуктами харчування і це призводить до накопичення їх в крові та внутрішніх органах. Найбільш токсичною є дія лейцину. Рівень амінокислот і їх попередників, а також кетонових тіл збільшуються в багато разів в крові і сечі. Крім того розвивається гіпоглікемія, метаболічного ацидоз (pH рові нижче 7,36), порушується виведення сечової кислоти, сповільнюється процес мієлінізації.[2]

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Уже в перші дні-тижні життя хворі немовлята відмовляються від їжі, з'являється апатія, гіпоглікемія, опістотонус, різкий крик, м'язова гіпотонія чи м'язова ригідність, напади судом. При відсутності адекватної допомоги розвивається кома. Недіагностований лейциноз призводить до розвитку класичного варіанту хвороби кленового сиропу і уже за кілька днів (приблизно на 7-15-й день) виникають важкі незворотні ушкодження головного мозку. Якщо лікування не проводиться, то протягом короткого часу наступає смерть.

Сеча має пряно-солодкий запах подібно до кленового сиропу, запах порошку каррі чи пережареного цукру.

Варіанти перебігу[ред.ред. код]

  • Класичний перебіг

Ця форма зустрічається найчастіше. Залишкова активність ферменту становить менше ніж 2% і перші клінічні симптоми з'являються уже протягом перших кількох днів.

  • Проміжний перебіг.

Активність ферменту лежить в межах 5-20%. Діапазон ушкоджень може бути від легкого відставання в психічному розвитку до ідіотії.

  • Інтермітуючий перебіг.

Активність ферменту — 3-30%. Ця форма проявляється у віці 12-24 місяців при посиленому розпаді білка (наприклад під час інфекційних хвороб) і у разі вживання великої кількості білків. З'являються порушення координації рухів (атаксії), судоми, кома. У міжкризові періоди такі хворі нічим не відрізняються від здорових.

  • Тіамінзалежний перебіг.

Активність ферменту підвищується при великих дозах тіаміну (100–1000 мг/24 год). При цій формі, як правило, не потрібно обмежувати вживання білка.

Діагностика[ред.ред. код]

Пренатально можливо встановити дефект ферменту в клітинах амніону.

Дихальний тест з міченим ізотопом C13 для виявлення потреби лейцину.

Проба на переносимість лейцину: перорально лейцин у дозі 150 мг/кг вміст глюкози крові знижується вдвічі, а інсуліну підвищується.

2,4-динітрофенілгідразин в сечі (яскраво червона реакція на BCAA).

У міжкризовий період рівень амінокислот при інтермітуючій формі в межах норми.

Лікування[ред.ред. код]

Якщо хвора дитина не буде переведена відразу після перших проявів хвороби на спеціальну дієту з низьким вмістом лейцину, ізолейцину і валіну, то це призведе до грубих порушень з боку ЦНС, відставання в психічному розвитку, летального кінця (особливо при класичному варінті перебігу).

При найменшій підозрі у перші дні життя слід припинити вживання білків.

Початкова терапія у новонароджених[ред.ред. код]

При гострій інтоксикації лейцином проводиться перитонеальний діаліз, плазмаферез, безперервна атріовенозна гемофільтрація з метою зниження рівня цієї амінокистлоти <0.5 ммоль/л. Компенсація ацидозу і лікування гіпоглікемії проводиться інсуліном та розчином глюкози . Введення жиро-вуглеводно-електролітних сумішей проводиться через назогастральний зонд. Нормалізації рівня ізолейцину слід досягти протягом двох-трьох діб, лейцину протягом восьми-десяти днів.

Тривале лікування[ред.ред. код]

Натуральні продукти в поєднанні з амінкислотною сумішшю без розгалужених амінокислот з пожиттєвим котролем рівня лейцину в плазмі крові. Опосердковано, контроль рівня лейцину проводитсья шляхом аналізу сечі на наявність кетонових тіл.

В ранньому дитячому віці[ред.ред. код]

  • Вживати білкові продукти виключно рослинного походження.
  • Уникати тривалих нічних голодувань, прийом їжі між 22-24 годинами протягом перших кількох років життя.
  • У віці більше одного року вранці і ввечері вуглеводне пиття.
  • Дозволяється вживати фрукти і овочі з низьким вмістом лейцину менше 50 мг/100г.
Фрукти: яблука, абрикоси, вишні, виноград, грейпфрут, мандарини, апельсини, сливи, ананаси, персики, суниці, малини.
Овочі: артишоки, квасоля, червоні буряки, білокачанна капуста, морква, огірки, зелений салат, цибуля, перець, помідори, баклажани, варена спаржа.

В дошкільному і шкільному віці[ред.ред. код]

  • При легких інфекціях екстреннна програма: різке зниження вживання лейцинвмісних продуктів.
  • По можливості відмовитися від прийому лейцинвмісних лікарських засобів.

Прогноз[ред.ред. код]

Вирішальне значення має час встановлення діагнозу від перших проявів. При вчасній постановці діагнозу шанси на виживання добрі, хоча можливі пошкодження головного мозку і розумова відсталість.

Література[ред.ред. код]

  1. Strauss, Kevin A; Puffenberger, Erik G; Morton, D Holmes (December 15, 2009) [January 30, 2006], «Maple Syrup Urine Disease», у Pagon, Roberta A; Bird, Thomas D; Dolan, Cynthia R та ін., GeneReviews™ [Internet], University of Washington, Seattle, PMID 20301495, http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK1319/, процитовано May 15, 2012 
  2. Koletzko B.: Kinderheilkunde und Jugendmedizin. 12. Auflage, Springer, Berlin 2004. ISBN 3-540-44365-7