Лужков Юрій Михайлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
|
Ю́рій Миха́йлович Лужко́в (*21 вересня 1936, Москва) — російський господарський, державний і політичний діяч, мер Москви з 1992 по теперішній час.
Співголова партії «Єдина Росія».
Зміст |
[ред.] Радянський період
Закінчив інститут нафтохімічної і газової промисловості ім. Губкина. У 1968 році вступив в КПРС. У 1980 став генеральним директором НВО «Нефтехимавтоматіка», в 1987 — першим заступником голови Московського міського виконавчого комітету.
[ред.] Московський мер
У липні 1991 Лужков був запропонований на пост віце-мера Москви і голови московського уряду головою Московської Ради Гаврилом Поповим як досвідчений господарник і затверджений голосуванням депутатів. 6 червня 1992 Указом Президента Росії Єльцина Лужков був призначений мером Москви і згодом чотири рази (1996, 1999, 2003, 2007) переобирався на цю посаду (набравши відповідно 88,5 %, 69,9 %, 74,8 % голосів виборців і 32 з 35 голосів депутатів Мосгордуми; віце-мером разом з Лужковим два перші рази обирався В. П. Шанцев, посада перестала бути обираною).
Член Ради Федерації (1995—2002).
[ред.] Москва за Лужкова
За час перебування Лужкова на посту мера зовнішній вигляд Москви зазнав значних змін: знесено і побудовано багато нових будівель, автомобільних доріг і транспортних розв'язок. Критики звинувачують Лужкова в потуранні необгрунтованому зносу будинків, що представляють історичну цінність, порушенні міського ландшафту, що історично склався, і засміченню міста скульптурами «сумнівної художньої цінності».
Москва — центр ділової активності Росії, осереддя найбільших фінансових операцій. Рівень добробуту москвичів, зокрема прожитковий мінімум, значно перевершує рівень інших регіонів. Ряд критиків звинувачує Юрія Лужкова в корумпованості московської виконавчої влади і потуранні зрощенню міської влади і капіталу. Ці звинувачення, проте, жодного разу не були доведені до розгляду в суді. Одним з пунктів критики Юрія Лужкова також часто називають статки його дружини Олени Батуриної, котрі за оцінками Forbes складають $2.3 млрд [1]
[ред.] Політична діяльність
Член Державної ради при Президенті РФ, представник Російської Федерації в палаті регіонів Конгресу місцевих регіональних властей Європи, член Комітету Ради Федерації з бюджету, податкової політики, валютному регулюванню, банківській діяльності.
З кінця 1998 — лідер Загальноросійської політичної громадської організації «Отчизна», нині співголова Вищої Ради Всеросійської політичної партії «Єдина Росія».
Юрій Лужков постійно намагався набути політичної популярності[Джерело?] в Росії на почуттях туги за імперією. Зокрема, стосовно України, він заперечував належність Крима і Севастополя Україні і виступав проти ратифікації Думою великого україно-російського договору зі взаємним визнанням кордонів (в чому зазнав поразки), підтримував Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року.
[ред.] Сім'я
На першій дружині, Марині Башиловій, одружувався в 1958. У них народилися два сини — Михайло і Олександр. Марина померла в 1989. У 1991 Юрій Лужков одружувалося другий раз, на Олені Батуриній. У другому браку народилися дві дочки — Олена (1992) і Ольга (1994).
Дружина Лужкова — Олена Батурина — в даний час підприємець-мільярдер, власник компанії «Інтеко». Компанія здійснює численні будівельні і виробничі контракти на території Москви і інших регіонів РФ.
[ред.] Імідж
Характерні риси іміджу Юрія Лужкова: постійний головний убір — кепка; хобі — розведення бджіл, великий теніс. Кілька років тому в одному з московських парків встановлена статуя мера-тенісиста. Мед з своїх пасік Лужків любить підносити в подарунок з будь-яких урочистих нагод.
Лужков любить з'являтися на публіці на різних святах і торжествах, з ентузіазмом просуваючи і захищаючи інтереси свого міста. По московському телеканалу його зазвичай показують відвідуючим черговий будівельний об'єкт на чолі численної групи заступників і підлеглих або таким, що лає недбайливих працівників міських служб. Серйозно захоплюється бджільництвом.
[ред.] Публікації
Автор більше 200 друкарських робіт, а також книг, по проблемах соціально-економічного розвитку Росії; має більше 50 винаходів [2].
Не маючи вченого ступеня, Лужков проте є почесним професором РАН, МГУ, Академії праці і соціальних відносин, ряду російських і зарубіжних університетів, академік ряду академій Росії.
[ред.] Посилання
[ред.] Виноски
 |
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
