Єдина Росія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єдина Росія
Единая Россия
Edinaya Russia.svg
Голова партії: Володимир Путін[1]
Дата заснування: 2 грудня 2001
Штаб-квартира: Москва
Союзники і блоки: Україна «Партія Регіонів»[2]
Ідеологія: суверенна демократія, консерватизм
Кількість членів: 1830000
Друкований орган: газета «Единая Россия»
Девіз: Єдина Росія
Інтернет-сторінка: www.er.ru

«Єди́на Росі́я» (рос. Единая Россия) — російська консервативна політична партія, правляча партія в Російській Федерації. Була створена 2 грудня 2001 шляхом об"єднання пропрезидентського боку «Єдність» (лідер Сергій Шойгу) та лівоценристських політичних партій «Вітчизна» (лідер Юрій Лужков) і «Вся Росія» (лідер Минтимер Шаймієв). Після створення «Єдиної Росії» до партії приєдналась «проєльцинська» політична сила «Наш дім - Росія». Всеросійська політична партія «Єдина Росія» підтримує політику Президента Російської Федерації Путіна. Партію очолює діючий Голова Уряду Російськой Федерації Мєдвєдєв. Всі міністри Російської Федерації є членами «Єдиної Росії», також політична сила має конституційну більшість в Державній Думі та в Раді Федерації.

На логотипі партії зображений ведмідь, через що членів партії часто називають «ведмедями». З'їзд партії 26 листопада 2005 ухвалив рішення щодо змін до партійної символіки: замість бурого ведмедя коричневого кольору — бурий ведмідь білого кольору, облямований у синє. Над ведмедем майорить російський прапор, під ним — напис «Единая Россия».

Члени партії на сучасному політичному жаргоні іменуються «єдиноросами».

Виборчий список партії на думських виборах 2007 року і її політичний курс очолив президент Росії Володимир Путін, який однак не член партії. У результаті думських виборів 2007 року в Росії закріпилася утворена раніше політична система з домінуючою партією за якої партія влади «Єдина Росія» має у розпорядженні кваліфіковану більшість, достатню для одностайного ухвалення будь-яких рішень без урахування думки опозиції.

Ідеологія

Ідеологічна платформа партії, описана її лідерами як центризм і консерватизм, проголошує «державницьку» позицію, заявлений прагматизм, протиставлення себе радикальнішим рухам. Низка активних членів фракції на початку 2005 року одночасно виступили з публічним викладом нових підходів до розвитку економіки і суспільства Росії — так званому «соціально орієнтованому» і «праволіберальному», або «ліберально-консервативному». Мова йшла про створення всередині партії двох «крил» і «центру» («соціального консерватизму»). Ініціатива, проте, затихнула відразу ж, як тільки стала ясна негативна реакція президентської адміністрації. Дискусію членам партії дозволили лише на рівні неформальних «клубів».

Важливу роль у позиції партії грає підтримка курсу уряду і президента. На парламентські вибори 2003 року ЄР йшла під гаслами підтримки курсу президента Путіна — плану Путіна.

У лютому 2006 року на офіційному веб-сайті партії було опубліковано стенограму виступу заступника керівника адміністрації президента Росії Владислава Суркова перед слухачами центру партійного навчання і підготовки кадрів «Єдиної Росії», в якому він зробив спробу «описати новітню історію в оцінках і під тією точкою зору, яка в цілому відповідає курсу президента, і через це сформулювати наші основні підходи до того, що було раніше, і до того, що буде з нами в майбутньому».

Перед нею ставиться завдання «не просто перемогти на парламентських виборах в 2007 р., а думати і про те і робити все, щоб забезпечити домінування партії на протязі мінімум 10—15 майбутніх років». Для того, щоб зберегти позиції, Бабаков порадив її членам «опановувати ідеологією» — а для цього створювати в регіонах «постійні групи з пропагандистського забезпечення боротьби з політичними супротивниками».

Стрижньовим поняттям ідеологічної платформи Суркова став термін «суверенна демократія». Згодом, проте, він був розкритикований віце-прем'єром Дмитром Медведєвим за використання визначення «суверенна».

Державна Дума

Перемігши на виборах 2003 року відносною більшістю голосів і прийнявши до складу своєї фракції більшість незалежних депутатів, що пройшли по одномандатних округах, всіх депутатів від Народної партії і «перебіжчиків» з інших партій, «Єдина Росія» отримала абсолютну більшість, що дозволило їй проводити в Думі свою власну лінію, не зважаючи на думки і заперечення опозиції (КПРФ, Справедлива Росія, ЛДПР), хоча для реалізації конституційних рішень кваліфікованою більшістю їй було б потрібно деяку підтримку інших партій.

Після думських виборів 2007 року «Єдина Росія» має в своєму розпорядженні кваліфіковану більшість, достатню для одноосібного ухвалення без урахування позиції опозиції будь-яких рішень, аж до зміни Конституції.

При голосуваннях в Держдумі депутати від «Єдиної Росії» строго дотримуються внутріпартійної дисципліни і голосують в чіткій відповідності з думкою виконавчої влади (президент і уряд РФ). Представники фракції займають всі керівні посади в Державній Думі.

У зв'язку з численністю фракції і для підвищення ефективності управління нею, у складі фракції створено чотири групи, керівниками яких є Олег Морозов ex-НРП, В'ячеслав Володін Ех-Вітчизна, Володимир Пехтін Єдність (північ), Володимир Катренко (Рязанський).

Очолюючи профільні комітети Держдуми, депутати від «Єдиної Росії» є основними лобістами в Держдумі, що контролюють розподіл бюджетних грошей.

Партійні ЗМІ

Точку зору і оцінки подій партії доносять до жителів Росії основні телевізійні канали, які повністю контролюються виконавчою владою, або прямо, або через державні монополії.

Газета «Единая Россия»

У 2003 зареєстрована газета «Единая Россия». Головний редактор — Аркадій Узільовський.

Дитячий журнал «Єдиноросик»

В Челябінській області вийшли два випуски дитячого журналу «Єдиноросик», вересня 2007 року, що став одною з найобговорюваніших тем в російській блогосфері. Журнал розповсюджувався серед школярів і викликав в основному негативну реакцію у батьків.

Чисельність

  • У липні 2000 року після засновницького з'їзду чисельність «Єдності» становила 150 тисяч.
  • У березні 2003 року у «Єдиній Росії» (створеній на основі «Єдності» і ОВР) було 400 тисяч.
  • Після виборів 2003 року на черговому з'їзді голова партії Борис Гризлов назвав цифру 680 тисяч.
  • До січня 2005 року чисельність зросла до 860 тис., але за результатом внутрішньопартійної перевірки зменшилася на 40 тисяч.
  • За словами секретаря генеральної ради партії Вячеслава Володіна, на початку 2006 фактична кількість членів уже перевищила мільйон.
  • Станом на середину 2006 року — 1 096 000.
  • Станом на 27 лютого 2008 року партія налічує 1 мільйон 800 тисяч чоловік.

Примітки

  1. Председатель Партии "Единая Россия"
  2. Тимошенко, Віктор (2005-07-04). ««Партія регіонів» знайшла союзників у Москві». Львівська газета. Процитовано 2010-06-23. 

Див. також

Посилання