Лусіне Закарян
| Лусіне Закарян | |
|---|---|
| вірм. Լուսինե Զաքարյան | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1 червня 1937 |
| Місце народження | Ахалціхе, Грузія |
| Дата смерті | 31 грудня 1992 (55 років) |
| Місце смерті | Єреван, Вірменія |
| Причина смерті | цукровий діабет |
| Поховання | Церква Святої Гаяне[1] |
| Громадянство | СРСР і Вірменія |
| Національність | вірмени[2] |
| Професія | співачка |
| Освіта | Єреванська державна консерваторія імені Комітаса (1962)[2] |
| Співацький голос | ліричне сопраноd[2][1] і сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | Q20511568? |
| Заклад | Вірмфілярмоніяd[2] |
| Нагороди |
   |
 Файли у Вікісховищі | |
Лусіне Закарян (справжнє ім'я Світлана) (вірм. Լուսինե Զաքարյան) — вірменська оперна співачка, яка підкорила своїм ангельським ліричним сопрано серця слухачів у всьому світі. Її багатий репертуар включав вірменську класику, а також твори російських і західноєвропейських композиторів[3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Лусіне народилася 1 червня 1937 року в Ахалціхе (Грузія) у сім'ї музикантів: батько працював у симфонічному оркестрі, дід по материнській лінії (Йосип Томашевич — польський вірменин) — оперний співак, талановитим музикантом був старший брат майбутньої співачки, а бабуся і мати були піаністки. Маленька Лусіне також не була обділена музичним талантом: з самого дитинства виконувала популярні пісні на шкільних концертах. Саме тоді, батьки дівчинки, задумалися про кар'єру співачки.
У 1952 році, коли сім'я Лусіне переїхала в Єреван, вона вступила до музичного училища Романоса Мелікяна. У 1957 році Лусіне Закарян, здавши всього один іспит, була прийнята на відділення вокалу в Єреванську консерваторію імені Комітаса[4].
Згодом керівник Ечміадзинського церковного хору, почувши Лусіне Закарян на одному з концертів, запросив у свій колектив. Вона прийняла пропозицію і більше трьох місяців виконувала твори Рахманінова, Даргомижського, Глінки, Римського-Корсакова, Балакірєва, а також вірменських композиторів Комітаса, Екмалян, Мірзояна та інших.
Коли вона вперше виступила у храмі, її слухав Католикос всіх вірмен Вазген I і був вражений звучанням її голосу. Незабаром Лусіне стала солісткою хору. Закінчивши навчання у консерваторії, вийшла заміж за семінариста Хорена Паляна, завдяки якому глибше ознайомилася з історією свого народу, його культурою, з вірменською духовною піснею, народними піснями[5].
У 1968 році відбулося вінчання Хорена Паляна і Лусіне Закарян[6].
Одним з найбільш важливих виступів у житті Лусіне Закарян став концерт, який присвячений 95-річчю Комітаса. Після нього про неї заговорила вся країна, а керівник Державної капели Вірменії — Ованес Чекіджян запросив її на гастролі по всьому Радянському Союзу, а потім і по Європі[3].
Особливе місце у творчості Лусіне Закарян займає ряд концертів середньовічної музики у Спілці композиторів Вірменії, де вона виступала разом з прославленим органістом Ваагном Стамболцяном.
В останні роки Закарян майже осліпла і померла від цукрового діабету 31 грудня 1992 року в Єревані[7].
Звання та нагороди[ред. | ред. код]
- заслужена артистка Вірменської РСР (1967 рік)
- народна артистка Вірменської РСР
- лауреат Державної премії Вірменської РСР
- Орден Святого Месропа Маштоца
Посилання[ред. | ред. код]
- Lusine Zakaryan - Ave Maria на YouTube (англ.)
- Լուսինէ Զաքարյան Lusine Zakarian.avi на YouTube (вірм.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 395.
- ↑ а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б «Ангельский голос» Лусине Закарян. barev.today. Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 22 травня 2016 року.(рос.)
- ↑ Лусине Закарян. armnet.ru. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 22 травня 2016 року.(рос.)
- ↑ Лусине Закарян. musplanet.narod.ru. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 23 травня 2016 року.(рос.)
- ↑ Вспоминая Хорена Паляна…. ru.hayernaysor.am. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 23 травня 2016 року.(рос.)
- ↑ Лусине Закарян. panarmenian.net. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 22 травня 2016 року.(рос.)
|
