Людвіг Кляйзен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвіг Кляйзен
нім. Ludwig Claisen
Народився 14 січня 1851(1851-01-14)[4][2][…]
Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький союз
Помер 5 січня 1930(1930-01-05)[1][2][…] (78 років)
Бад-Ґодесберґd, Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія[1]
Країна  Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету
Галузь органічна хімія
Alma mater Боннський університет
Науковий керівник Фрідріх Авґуст Кекуле фон Страдоніц
Знання мов німецька
Заклад Кільський університет, Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Боннський університет
Членство Леопольдина, Баварська академія наук і Katholischer Studentenverein Arminia Bonnd

Кла́йзен (Кля́йзен) Лю́двіг Ра́йнер (нім. Claisen Ludwig Rainer; 14 січня 1851, Кельн, Пруссія, — 5 січня 1930, Бад-Годесберг, нині Бонн, Німеччина) — німецька хімік-органік.

Навчання[ред. | ред. код]

Навчався спочатку в Боннському і Геттінгенському університеті (з 1869).

Потім повернувся в Бонн, де в 1875 р отримав ступінь доктора філософії і став асистентом А. Кекуле.

Викладання[ред. | ред. код]

Працював у Боннському університеті (1875—1882 рр.), Манчестерському університеті (1882—1885 рр.) і Мюнхенському (1886—1890 рр).

У 1890-1897 рр. викладав в [Рейнсько-Вестфальський технічний університет Ахена|Вищому технічному училищі]] в Ахені, з 1897  — професор в Кільському і з 1904 року — в Берлінському університеті, де співпрацював з Е. Фішером.

У 1907-1926 рр. працював у власній приватній лабораторії у Бад-Годесберзі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні роботи присвячені розвитку методів органічного синтезу, ацилювання карбонільних сполук, вивченню ізомерії та таутомерії.

У 1887 відкрив реакцію диспропорціонування альдегідів з утворенням складних ефірів — отримання β-кето- (або β-альдегідо-) ефірів конденсацією однакових чи різних складних ефірів у присутності слабких основ як основний каталізатор, названу його ім'ям (складноефірна конденсація Клайзена).

У 1890 розробив метод отримання коричних кислот конденсацією ароматичних альдегідів з ефірами карбонових кислот під впливом металевого натрію.

У 1893 запропонував використовувати для перегонки під вакуумом особливу колбу, яка досі широко застосовується в лабораторній практиці (колба Клайзена).

Вивчав (1896—1905 рр.) таутомерні перетворення Ацетооцтовий ефір (кето-енольна таутомерія), що сприяло подальшому розвитку теоретичної органічної хімії.

У 1912 рік у науці 1912 відкрив перегрупування аллілових ефірів фенол у відповідні аллилзамещенные феноли (перегрупування Кляйзена).

Здійснив ряд органічних синтезів, у тому числі синтези ізотину, похідних піразолу та ізоксазолу, оксиметиленових похідних ацетооцтового та малонового ефірів.

Література[ред. | ред. код]

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.
  • А. Серрей. Справочник по органическим реакциям. Именные реакции в органической химии. М.: Изд. химической литературы, 1962. 139 с.

Примітки[ред. | ред. код]