Людвіг Кляйзен

Людвіг Кляйзен
нім. Ludwig Claisen
Народився	14 січня 1851(1851-01-14)[…] Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький союз
Помер	5 січня 1930(1930-01-05)[…] (78 років) Бад-Ґодесберґd, Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія
Країна	Німеччина
Діяльність	хімік, викладач університету
Галузь	органічна хімія
Alma mater	Боннський університет
Науковий керівник	Фрідріх Авґуст Кекуле фон Страдоніц
Знання мов	німецька
Заклад	Кільський університет, Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Боннський університет
Членство	Леопольдина, Баварська академія наук і Katholischer Studentenverein Arminia Bonnd
Медіафайли у Вікісховищі

Кла́йзен (Кля́йзен) Лю́двіг Ра́йнер (нім. Claisen Ludwig Rainer; 14 січня 1851, Кельн, Пруссія, — 5 січня 1930, Бад-Годесберг, нині Бонн, Німеччина) — німецька хімік-органік.

Навчання

Навчався спочатку в Боннському і Геттінгенському університеті (з 1869).

Потім повернувся в Бонн, де в 1875 р отримав ступінь доктора філософії і став асистентом А. Кекуле.

Викладання

Працював у Боннському університеті (1875—1882 рр.), Манчестерському університеті (1882—1885 рр.) і Мюнхенському (1886—1890 рр).

У 1890-1897 рр. викладав в [Рейнсько-Вестфальський технічний університет Ахена|Вищому технічному училищі]] в Ахені, з 1897  — професор в Кільському і з 1904 року — в Берлінському університеті, де співпрацював з Е. Фішером.

У 1907-1926 рр. працював у власній приватній лабораторії у Бад-Годесберзі.

Наукова діяльність

Основні роботи присвячені розвитку методів органічного синтезу, ацилювання карбонільних сполук, вивченню ізомерії та таутомерії.

У 1887 відкрив реакцію диспропорціонування альдегідів з утворенням складних ефірів — отримання β-кето- (або β-альдегідо-) ефірів конденсацією однакових чи різних складних ефірів у присутності слабких основ як основний каталізатор, названу його ім'ям (складноефірна конденсація Клайзена).

У 1890 розробив метод отримання коричних кислот конденсацією ароматичних альдегідів з ефірами карбонових кислот під впливом металевого натрію.

У 1893 запропонував використовувати для перегонки під вакуумом особливу колбу, яка досі широко застосовується в лабораторній практиці (колба Клайзена).

Вивчав (1896—1905 рр.) таутомерні перетворення Ацетооцтовий ефір (кето-енольна таутомерія), що сприяло подальшому розвитку теоретичної органічної хімії.

У 1912 рік у науці 1912 відкрив перегрупування аллілових ефірів фенол у відповідні аллилзамещенные феноли (перегрупування Кляйзена).

Здійснив ряд органічних синтезів, у тому числі синтези ізотину, похідних піразолу та ізоксазолу, оксиметиленових похідних ацетооцтового та малонового ефірів.

Література

• Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.
• А. Серрей. Справочник по органическим реакциям. Именные реакции в органической химии. М.: Изд. химической литературы, 1962. 139 с.