Ліля назавжди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Ліля назавжди» (англ. Lilya 4-ever) - драма Лукаса Мудіссона, його третій повнометражний фільм. На відміну від своїх попередніх фільмів, Мудіссон зняв похмуру картину, пронизану розпачем і безвихіддю, що розповідає історію кинутої матір'ю напризволяще 16-річної дівчинки.

Фільм заснований на реальній історії. Прототипом Лілі стала Дангуоле Расалайте, чиї прощальні три листи послужили основою для сценарію.

Сюжет фільму[ред.ред. код]

16-річна Ліля живе в маленькому бідному містечку десь в колишньому Радянському Союзі. Її мати виїхала до Америки з новим коханцем, і Ліля чекає, коли їй пришлють запрошення. Не дочекавшись від матері ні листів, ні грошей, Ліля розуміє, що її кинули. У неї залишається єдиний друг - 11-річний Володя, з яким вони мріють про найкраще життя. І одного разу у Лілі з'являється надія. Вона закохується в дорослого симпатичного хлопця на ім'я Андрія, і він умовляє Лілю поїхати разом з ним до Швеції.

Ліля погоджується, хоча перед нею лежить ціла низка фактів, які повинні були її насторожити: Андрій пропонує їй роботу у вигляді збірки овочів на тамтешній овочевій фермі (що, на думку, Володі, звучить дивно, так як овочі в цей час року не збирають) , Ліля повинна летіти по фальшивому закордонному паспорту (Андрій мотивує це тим, що вона неповнолітня), а у самого Андрія в день від'їзду несподівано «хворіє бабуся» і він відправляє Лілю одну, повідомивши, що в Швеції її буде чекати «його друг». Після від'їзду Лілі Володя наковтується таблеток і вмирає.

За кордоном Лілю зустрічає «шеф» Вітек, який на ділі є сутенером. Він відвозить її в замкнену квартиру і, коли Ліля приймає ванну, гвалтує. Ліля виявляється в безвихідній ситуації, її використовують як звичайну повію. Єдиною обставиною, яка полегшує її перебування є сни, в яких її відвідує дух Володі з білими декоративними крилами за спиною. В одному зі снів, на Різдво, він переносить її на дах і говорить, що дарує їй увесь світ навколо, але Лілі не подобається такий «подарунок», тому що, на її думку, цей світ хоч і є таким багатим, про який вона мріяла, але в той же час він виявився дуже холодним і непривітним. Вона хоче зістрибнути з даху, але Володя каже, що якщо вона помре, то її кривдники від цього тільки виграють, а вона - ні (тим більше, що сам він шкодує про свій вчинок). Після цього в Лілі щось ламається і спочатку вона перечить клієнтові (через що той дуже жорстко її гвалтує), а потім намагається втекти з машини сутенера, але той по-звірячому б'є її і залишає у квартирі. Прокинувшись, Ліля бачить дух Володі, який показує їй, що Вітек, тікаючи, в люті забув замкнути двері. З питанням «Куди я піду?» Ліля виходить назовні.

Від безвиході вона тікає від поліції і виявляється на мосту, де забирається на перила. Володя просить її зупинитися, але Ліля, не слухаючи його, стрибає. У машині швидкої допомоги її намагаються реанімувати. Стоячи поруч з медиками Володя кладе Лілі на обличчя руку, та відкриває очі, після чого вона опиняються у себе вдома і заново йде епізод, де Ліля сідає в машину до Андрія (щоб той відвіз її в аеропорт), але на цей раз Ліля не робить цього і зачинив перед ним дверцята. Фільм закінчується сценою, в якій Ліля і Володя грають в баскетбол на даху будинку, а за їх спинами сяють білосніжні крила ...

У ролях[ред.ред. код]

Актор Роль
Оксана Акіньшина Ліля Ліля
Артем Богучарский Володя Володя
Любов Агапова мама Лілі мама Лілі
Павло Пономарьов Андрій Андрій
Лілія Шинкарьова тьотя Аня тьотя Аня
Еліна Бенінсон Наташа Наташа
Томаш Неуман Вітек Вітек
Тину Карк Сергій Сергій

Нагороди за фільм[ред.ред. код]

  • 2 номінації на European Film Awards 2002 році в категоріях «Найкращий фільм» і «Найкраща актриса»
  • «Гран-прі Астурії», «Спеціальний приз журі» та перемога на Міжнародному кінофестивалі в Хіхоні 2002 році за категорії «Найкраща актриса»
  • 2 номінації на кінопремію «Скандинавського ради» 2002 року в категоріях «Найкращий режисер / сценарист» і «Найкращий продюсер»
  • 5 національних кінонагород «Золотий жук (премія) | Золотий жук» 2003 року Шведської Академії Кінематографії в категоріях «Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий сценарій», «Найкраща кінематографія» та «Найкраща актриса», а також номінація в категорії «Найкращий актор»
  • Переможець Скандинавського кінофестивалю в Руанді 2003 року в категоріях «Найкраща актриса» і «Вибір глядачів»
  • 4 номінації на премію Товариства підтримки незалежного кіно Chlotrudis 2004 року в категоріях «Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкраща жіноча роль» і «Найкраща чоловіча роль другого плану»

Саундтреки[ред.ред. код]

Alphaville — «Forever Young (FAF Diamonds In The Sun Mix)»

Rammstein — «Mein Herz brennt»

Тату — «Нас не догонят»

ВІА Гра — «Бомба»

Валерія  — «Таю».

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]