Ліля назавжди
«Ліля назавжди» (англ. Lilya 4-ever) - драма Лукаса Мудіссона, його третій повнометражний фільм. На відміну від своїх попередніх фільмів, Мудіссон зняв похмуру картину, пронизану розпачем і безвихіддю, що розповідає історію кинутої матір'ю напризволяще 16-річної дівчинки.
- Фільм заснований на реальній історії. Прототипом Лілі стала Дангуоле Расалайте, чиї прощальні три листи послужили основою для сценарію.
Зміст |
Сюжет фільму [ред.]
16-річна Ліля живе в маленькому бідному містечку десь в колишньому Радянському Союзі. Її мати виїхала до Америки з новим коханцем, і Ліля чекає, коли їй пришлють запрошення. Не дочекавшись від матері ні листів, ні грошей, Ліля розуміє, що її кинули. У неї залишається єдиний друг - 11-річний Володя, з яким вони мріють про краще життя. І одного разу у Лілі з'являється надія. Вона закохується в дорослого симпатичного хлопця на ім'я Андрія, і він умовляє Лілю поїхати разом з ним до Швеції.
Ліля погоджується, хоча перед нею лежить ціла низка фактів, які повинні були її насторожити: Андрій пропонує їй роботу у вигляді збірки овочів на тамтешній овочевій фермі (що, на думку, Володі, звучить дивно, так як овочі в цей час року не збирають) , Ліля повинна летіти по фальшивому закордонному паспорту (Андрій мотивує це тим, що вона неповнолітня), а у самого Андрія в день від'їзду несподівано «хворіє бабуся» і він відправляє Лілю одну, повідомивши, що в Швеції її буде чекати «його друг». Після від'їзду Лілі Володя наковтується таблеток і вмирає.
За кордоном Лілю зустрічає «шеф» Вітек, який на ділі є сутенером. Він відвозить її в замкнену квартиру і, коли Ліля приймає ванну, гвалтує. Ліля виявляється в безвихідній ситуації, її використовують як звичайну повію. Єдиною обставиною, яка полегшує її перебування є сни, в яких її відвідує дух Володі з білими декоративними крилами за спиною. В одному зі снів, на Різдво, він переносить її на дах і говорить, що дарує їй увесь світ навколо, але Лілі не подобається такий «подарунок», тому що, на її думку, цей світ хоч і є таким багатим, про який вона мріяла, але в той же час він виявився дуже холодним і непривітним. Вона хоче зістрибнути з даху, але Володя каже, що якщо вона помре, то її кривдники від цього тільки виграють, а вона - ні (тим більше, що сам він шкодує про свій вчинок). Після цього в Лілі щось ламається і спочатку вона перечить клієнтові (через що той дуже жорстко її гвалтує), а потім намагається втекти з машини сутенера, але той по-звірячому б'є її і залишає у квартирі. Прокинувшись, Ліля бачить дух Володі, який показує їй, що Вітек, тікаючи, в люті забув замкнути двері. З питанням «Куди я піду?» Ліля виходить назовні.
Від безвиході вона тікає від поліції і виявляється на мосту, де забирається на перила. Володя просить її зупинитися, але Ліля, не слухаючи його, стрибає. У машині швидкої допомоги її намагаються реанімувати. Стоячи поруч з медиками Володя кладе Лілі на обличчя руку, та відкриває очі, після чого вона опиняються у себе вдома і заново йде епізод, де Ліля сідає в машину до Андрія (щоб той відвіз її в аеропорт), але на цей раз Ліля не робить цього і зачинив перед ним дверцята. Фільм закінчується сценою, в якій Ліля і Володя грають в баскетбол на даху будинку, а за їх спинами сяють білосніжні крила ...
У ролях [ред.]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Оксана Акіньшина | Ліля |
| Артем Богучарский | Володя |
| Любов Агапова | мама Лілі |
| Павло Пономарьов | Андрій |
| Лілія Шинкарьова | тьотя Аня |
| Еліна Бенінсон | Наташа |
| Томаш Неуман | Вітек |
| Тину Карк | Сергій |
Нагороди за фільм [ред.]
- 2 номінації на European Film Awards 2002 році в категоріях «Кращий фільм» і «Найкраща актриса»
- «Гран-прі Астурії», «Спеціальний приз журі» та перемога на Міжнародному кінофестивалі в Хіхоні 2002 році за категорії «Краща актриса»
- 2 номінації на кінопремію «Скандинавського ради» 2002 року в категоріях «Кращий режисер / сценарист» і «Кращий продюсер»
- 5 національних кінонагород «Золотий жук (премія) | Золотий жук» 2003 року Шведської Академії Кінематографії в категоріях «Кращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий сценарій», «Краща кінематографія» та «Краща актриса», а також номінація в категорії «Кращий актор»
- Переможець Скандинавського кінофестивалю в Руанді 2003 року в категоріях «Краща актриса» і «Вибір глядачів»
- 4 номінації на премію Товариства підтримки незалежного кіно Chlotrudis 2004 року в категоріях «Кращий фільм», «Найкращий режисер», «Краща жіноча роль» і «Краща чоловіча роль другого плану»
Саундтреки [ред.]
Alphaville — «Forever Young (FAF Diamonds In The Sun Mix)»
Rammstein — «Mein Herz brennt»
Тату — «Нас не догонят»
ВІА Гра — «Бомба»
Валерія — «Таю».
