Палдіскі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станція (2013)
Paldiski Georgi õigeusu kirik.jpg

Палдіскі (ест. Paldiski) — місто в Естонії, порт на березі Фінської затоки.

Географія[ред.ред. код]

Палдіскі знаходиться в повіті Гар'юмаа, на березі Фінської затоки, за 52 кілометри від Таллінна. Місто межує з волостями Кейла, Вазалемма та Падізе. Територія міста разом з акваторією і островами Пакрі займає 102 км². Залізнична станція. Рибальство. Трикотажна промисловість. Засноване в XVII ст. З 1723 року офіційно називалось Рогервік, в 1762–1922 — Балтійський Порт, входило до складу Естляндської губернії. Розвивалось як база підготовки військовослужбовців естонських збройних сил і як міжнародний порт.

Історія[ред.ред. код]

Місто було засноване Петром I в XVII ст. Підписавши Ніштацький мир, шведи просили Петра тілько про одне — не будувати тут військового порту. Але Петро I сказав: «Гавані віськових кораблів бути». Будівництво йшло з великим розмахом і досить швидкими темпами. На березі півострова Пакрі були побудовані фортеця, казарми, острог, будинки для офіцерів гарнізону, інші господарські будівлі. Будівлі «гавані для військових кораблів» велись силами солдат, «вільних робітних людей» і каторжників. Селище з перших днів будується по регулярному плану з прямокутною мережею вулиць. З тих часів залишилось багато визначних пам'яток, але головна з них — це Петровська фортеця. Колоссальні Петровські сухі доки можуть посперечатись своїми розмірами з доками Кронштадта, незважаючи на запустіння. В 1762 р. Рогервік указом Катерини II-ої перейменований в Балтійський Порт, в 1787 році він отримав статус повітового. Сюди в 1775 році після жорстокої екзекуції привезли Салават Юлаєва і його батька, 25 років провів Салават в казематах каторги. Герб Балтійського Порту в Росії затверджений 4 жовтня 1788 року (закон № 16716 «О гербах городов Рижской, Ревельской и Выборгской губерний и некоторых городов Олонецкого наместничества»). Опис герба: в морі два форти, на правом з них імператорський штандарт. Однак місто росло повільно і тільки з побудовою залізниці почало розвиватись. Роль гавані особливо виростала в осінньо-зимовий період, коли замерзав Талліннський порт. Двадцяте століття Балтійський порт зустрів як невелике, затишне містечко північно-західної Естонії. Жителі були зайняті в гавані, на залізниці і в сільському господарстві. Недалеко від міста жив і працював відомий багатьом, але особливо був в повазі моряків, скульптор Амандус Адамсон. Унікальний клімат півострова притягував знать і віддихаючих не тільки з Росії і Швеції. Біля Північно-західного узбережжя розташовувався маєток графа Воронцова. З 1922 року місто стало називатись Палдіскі. В 39-му Радянський Союз золотом заплатив Естонії за оренду цієї території. В жовтні 1939 року, за згодою з естонським урядом, в Палдіскі прибули частини Радянської армії. До початку 1940 року на мисі Пакрі і островах були встановлені батареї берегової оборони, а в порту розміщені бойові кораблі Балтійського флоту. Велику Вітчизняну війну місто Палдіскі зустріло як військово-морська база флоту, яка ще будується. В період окупації гавань Палдіскі використовувалась німецьким командуванням як військово-морська база. Крім того, на території півострова, в глибині лісу, знаходилась глибоко законспірирована розвідшкола Абвера. Фільм «Кінець „Сатурна“» — про неї. А неподалік від міста, зразу за перешийком, знаходився концтабір, де військовополонені і цивільні особи вмирали від голоду, хвороб і непосильної праці на дорожних роботах. До речі, практично всі ґрунтові дороги на півострові побудовані їх руками. 24 вересня 1944 року Палдіскі був звільнений десантом з групи торпедних катерів.

Населення[ред.ред. код]

В останні роки проживає понад 13 000 чоловік, з яких третина населення — російськомовних.

Економіка[ред.ред. код]

Морські вантажні перевезення, швейна фабрика, паливний термінал Alexela, нафтопереробний термінал біодизеля.

Посилання[ред.ред. код]

Естонія Це незавершена стаття з географії Естонії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.