Лінда Ронстадт

Лінда Ронстадт
англ. Linda Ronstadt
Основна інформація
Повне ім'я	англ. Linda Maria Ronstadt
Дата народження	15 липня 1946(1946-07-15)[…] (77 років)
Місце народження	Тусон, Аризона, США
Роки активності	1967 — 2011
Громадянство	США
Віросповідання	атеїзм
Професії	співачка, акторка, авторка-виконавиця, композиторка, джазвумен, музична продюсерка, оперна співачка, акторка театру, телеакторка, перкусіоністка, гітаристка, кіноакторка, студійна виконавиця
Освіта	Університет штату Аризона і Catalina Magnet High Schoold
Інструменти	гітара і вокал
Мова	англійська
Жанри	попрок, кантрі і національна музика
Лейбли	Capitol Records і Asylum Records
Нагороди	Primetime Emmy Award for Individual Performance in a Variety or Music Programd (1989) Latin Grammy Lifetime Achievement Awardd (2011) Grammy Award for Best Female Pop Vocal Performanced (1977) Grammy Award for Best Tropical Latin Albumd (24 лютого 1993) honorary doctor of the Berklee College of Musicd Зала слави рок-н-ролу (2014)
Батько	Gilbert Ronstadtd
Мати	Ruth Mary Ronstadtd
ronstadt-linda.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Лінда Марія Ронстадт (англ. Linda Maria Ronstadt; 15 липня 1946, Тусон, Аризона, США) — американська авторка-виконавиця, музикантка, композиторка, продюсерка та акторка.

Біографія

Лінда Ронстадт, донька професійного музиканта, дебютувала на музичній сцені разом зі своїми сестрами у складі формації Three Ronstads. Під час навчання в «Arizona State University» Лінда познайомилась з гітаристом Бобом Кіммелом (Bob Kimmel). Обидва вирушили до Лос-Анджелеса, де 1964 року разом з гітаристом та автором текстів Кенні Едвардсом (Kenny Edwards) утворили гурт The Stone Poneys. Незабаром The Stone Poneys стали одними з провідних виконавців каліфорнійської фолк-сцени і потрапили в американський Top 20 разом з твором Майкла Несміта «Different Drum», що походив з другого альбому тріо «Evergreen. Vol.2». Однак 1968 року Лінда залишила своїх колег і вирішила розпочати сольну кар'єру.

Перші два альбоми «Hand Sown Home Grown» та «Silk Purse» сповістили, що Ронстадт спрямувала свою творчість у бік стилю кантрі. Проте лише третій лонгплей «Linda Ronstadt», що вийшов 1971 року, став переломним у її сольній кар'єрі. Записаний за допомогою сесійних музикантів Дона Хенлі, Глена Фрея, Берні Лідона та Ренді Мейснера, які пізніше здобули славу як гурт The Eagles, альбом виявився ближчим до кантрі-року. Але твори таких авторів-виконавців, як Джексон Браун, Ніл Янг та Ерік Андерсон, що також ввійшли до альбому «Linda Ronstadt», засвідчили, що співачка не втратила зв'язок з фолк-роком. Після появи цього лонгплею Ронстадт почали вважати одним з лідерів каліфорнійського року.

Проте черговий альбом «Don't Cry Now» був якимось непримітним, головним чином через невдалий підбір матеріалу, у той час як «Heart Like A Whell» з його досконалим звучанням зробив з співачки справжню зірку. До цього видання-бестселеру, що розійшлося тиражем близько двох мільйонів примірників та очолило американський чарт, ввійшли, наприклад, кавер-версія твору «You're No Good» та драматична версія пісні Генка Вільямса «І Can't Help It». Перша з них, видана на синглі, зайняла перше місце у США, а друга принесла Ронстадт нагороду «Греммі» як найкращій кантрі-співачці.

Подальші альбоми Ронстадт були також дбайливо зроблені і призначались як для прихильників року, так і кантрі. Наприклад, поряд з традиційним матеріалом автора-виконавця можна було почути класику рок-н-ролу чи музику соул. Але всупереч нестримній похвалі з боку мас-медіа та досить стійкій популярності, відчувалось наближення регресу у творчості артистки. Попри те, що на альбомі 1980 року «Mad Love» Лінда використала три твори Елвіса Костелло, наблизивши цим роботу до популярного тоді стилю нью-вейв та здобувши комерційний успіх, цей лонгплей сигналізував, що стара формула повністю себе вичерпала.

Проте у 1980-х роках артистка випробувала себе у різних амплуа і запропонувала стилістично різні роботи. Її участь у бродвейській виставі «Pirates Of Penzanee» отримала доброзичливі рецензії. Також Ронстадт зробила цілу серію записів з диригентом: та аранжувальником Нелсоном Ріддлі, результатом чого стали альбоми «What's New», «Lush Life» та «For Sentimental Reasons».

Наприкінці 1986 року Лінда у дуеті з Джеймсом Інгремом записала твір «Somewhere Out There», що був головною музичною темою до анімаційного фільму «An American Tail», який досяг другої сходинки в американському чарті. 1987 року співачка повернулась до кантрі, запропонувавши альбом «Trio», який записала у співпраці з Доллі Партон та Еммілоу Харріс. Того ж року з'явився її альбом «Condones de mi Padre», який складався з традиційних мексиканських пісень, що несподівано стали хітами. Двома роками потому вона запропонувала «Cry Like A Rainstorm -How I Like The Wind», що виявився її першим поп-альбомом з часів «Get Closer» (1982). До цього альбому ввійшов дует Лінди з Ароном Невіллом «Don't Know Much», який на синглі розійшовся мільйонним тиражем і зайняв другу позицію в американському та британському чартах. До зацікавлення традиційними мексиканськими та іспанськими піснями Ронстадт повернулась на платівках «Mas Canciones» (1991) та «Frenesi» (1992), а в американському чарті вона знову з'явилась завдяки лонгплеям «Winter Light» та «Feels Like Home». 1996 року вона запропонувала дитячий альбом «Dedicated То The One I Love».

Дискографія

• 1969: Hand Sown Home Grown
• 1970: Silk Purse
• 1971: Linda Ronstadt
• 1973: Don't Cry Now
• 1974: Different Drum
• 1974: Heart Like A Whell
• 1975: Prisoner In Disguise
• 1976: Hasten Down the Wind
• 1976: Greatest Hits. Volume 1
• 1977: Simple Dreams
• 1977: Retrospective
• 1978: Living In The U.S.A.
• 1980: Mad Love
• 1980: Greatest Hits Volume 2
• 1981: Keeping Out Of Mischief
• 1982: Get Closer
• 1983: What's New
• 1984: Lush Life
• 1986: For Sentimental Reasons
• 1986: Round Midnight With Nelson Riddle
• 1987: Trio (разом з Доллі Партон та Еммілоу Харріс)
• 1987: Canciones de mi Padre
• 1989: Cry Like a Rainstorm, How I Like The Wind
• 1990: Mas Cansiones
• 1992: Frenesi
• 1994: Winter Light
• 1995: Feels Like Home
• 1996: Dedicated To The One I Love
• 1998: We Ran
• 1999: Trio 2 (разом з Доллі Партон та Еммілу Харріс)
• 1999: Western Wall — The Tucson Sessions (разом з Еммілу Харріс)
• 2000: A Merry Little Christmas
• 2004: Hummin' to Myself
• 2006: Adieu False Heart (разом з Ann Savoy)

The Stone Poneys

• 1967: The Stone Poney
• 1967: Evergreen Vol.2
• 1968: Stone Poney & Friends Vol. 3
• 1972: Stoney End